ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
12.09.06р. |
|
Справа № 33/159-06 |
За позовом: заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного Управління внутрішніх військ МВС України та військової частини 3036, м. Дніпропетровськ
до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про: стягнення 32182 грн. 12 коп.
Суддя Разіна Т.І.
Представники:
від позивача: ю/к Нішта О.В. за довіреністю № 1 від 03.01.06.
від відповідача: не явився
в засіданні приймали участь: помічник військового прокурора Боченков Д.В. (посвідчення офіцера серія НОМЕР_1 від 26.06.2006 року)
СУТЬ СПОРУ:
Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 32182 грн. 12 коп., в т.ч. -29665 грн. 50 коп. збитки, пеню за недопоставку в сумі 1357 грн. 49 коп., інфляційні в розмірі 945 грн. 06 коп., 3% річних 214 грн.; накласти арешт на майно і грошові суми відповідача; судові витрати покласти на відповідача.
Представником прокуратури подано заяву про уточнення позовних вимог в порядку ст. 29 ГПК України. Посить суд стягнути з відповідача -29665 грн. 50 коп. заборгованості, пеню за недопоставку в сумі 1357 грн. 49 коп., інфляційні в розмірі 945 грн. 06 коп., 3% річних 214 грн.; накласти арешт на майно і грошові суми відповідача; судові витрати покласти на відповідача.
Представником позивача позов прокурора з урахуванням уточнення підтримав.
Відповідач у судовому засіданні 03.08.06 усно позов визнав.
В засіданні була оголошена перерва згідно ст. 77 ГПК України.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Встановив:
06 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № НОМЕР_2, згідно умов якого виконавець ( відповідач по справі) зобов'язувався поставити культуру овочеву (01.11.2) в кількості 105800 кг. (далі -продукція) згідно накладної, замовник (позивач по справі) -забезпечити приймання та оплату продукції.
Термін дії договору сторони встановили з моменту підписання і діє до 31.12.2005 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із позовної заяви, відповідач договірні зобов'язання -п.п. 1.1. виконав, поставивши позивачу -військові частині 3036 продукцію в кількості 105800 кг на суму, що підтверджується накладними №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 06.10.05 на суму відповідно 50000 грн. і 39930 грн., копії яких є в справі.
Вказана продукція була прийнята на склад, про що свідчать підписи відповідальної особи.
Позивач здійснив оплату вказаної продукції в сумі 89930 грн.
Як вбачається із матеріалів справи військовий прокурор та позивач не звертались до суду із позовом про поставку неякісної продукції відповідачем.
До позову та в судових засіданнях не надано доказів приймання продукції по якості, що передбачено пунктами 3.3. -3.5договору. Наданий акт (а.с. 20) таким доказом не являється.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Військовий прокурор просить стягнути з відповідача 1357 грн. 49 коп. пені за недопоставку картоплі, посилаючись на п.6.1 договору.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вказана сума пені стягненню з відповідача не підлягає, оскільки згідно укладеного договору у відповідача відсутні грошові зобов'язання та п.6.1. не передбачено відповідальності за поставку неякісної продукції.
Військовий прокурор просить стягнути з відповідача 945 грн. 06 коп. інфляційних та 214 грн. 07 коп. 3% річних.
Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
З огляду на норму ст. 625 ЦК України вказані суми не підлягають стягненню з відповідача.
Із матеріалів справи вбачається, що за накладною № НОМЕР_5 військова частина повернула відповідачеві 78430 кг картоплі на суму 66665 грн. 50 коп. Доказів повернення решти кількості продукції відповідачеві до матеріалів справи позивачемп не надано.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково.
Суд в забезпеченні позову відмовляє, оскільки до позову не надано обґрунтованих доказів неможливості виконання рішення суду в розумінні ст. 66 ГПК України.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь військової частини 3036 ( 49021, м. Дніпропетровськ, вул. Пожарська,35, код 23316220) 29665 грн. 50 коп. перерахованих коштів. Видати наказ.
В решті суми позову відмовити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) в доход Державного бюджету України (відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, код 24246786, р/р 31114095500005 в УДК у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська, МФО 805012) витрати по сплаті держмита в сумі у сумі 296 грн.65 коп.
Видати наказ.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ (р/р 26002014180001 в ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ 30045370) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Видати наказ.
Суддя Т.І. Разіна
Рішення підписано „15” вересня 2006 року
згідно ст. 84 ГПК України