Справа № 2-6553/11 Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б.

Провадження № 22-ц/0390/798/2012 Категорія:36 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Данилюк В. А.,

суддів - Подолюка В.А., Веремчук Л.М.,

при секретарі Понєдєльнику О.А.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2

представник третьої особи управління капітального будівництва Луцької міської ради - Гончаревич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору житлово-будівельний кооператив №59, до виконавчого комітету Луцької міської ради, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Колективне підприємство «Промбуд-5», Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» в особі Волинської філії, управління капітального будівництва Луцької міської ради, Луцька кооперативна житлово-експлуатаційна контора №8 ЖБК, про відшкодування майнової шкоди, завданої неякісним будівництвом шляхом надання іншого рівноцінного житла та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, який мотивувала тим, що 31 грудня 1987 року вона отримала ордер №579, виданий виконкомом Луцької міської ради, на вселення в трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначає, що після року проживання в будинку у несучих стінах з'явилися тріщини. В 1989 році вона звернулася з заявою до керівництва ЖЕК №8 з проханням вжити заходів, внаслідок чого 9 січня 1990 року виїзна комісія склала акт, де зафіксувала появу тріщин. Вказує, що неодноразово писала скарги і звернення до Луцької міської ради, управління капітального будівництва, але безрезультатно. В квартирі були і продовжували збільшуватися тріщини, що підтверджується відповідними актами та заключеннями. Зазначає, що оскільки, вказану квартиру вона отримала згідно черги на підставі ордера, житло надавалося їй в новобудові, будинок почав руйнуватися з моменту здачі його в експлуатацію, тому рівноцінне житло повинно бути надане їй в новобудові. Крім того вважає, що протиправними діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в порушенні її житлових прав, ігнорування звернень, тривалості проживання в жахливих умовах, постійних незручностях у користуванні житлом. Просила суд зобов'язати виконком Луцької міської ради надати їй рівноцінне житло, трьохкімнатну благоустроєну квартиру в новобудові загальною площею не менше 62,35 кв.м. та житловою площею не менше 37,61 кв.м., яка відповідає санітарним та технічним вимогам, придатну для вселення і проживання в ній та стягнути з відповідача 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 5170 грн. витрат на оплату експертизи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 21 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну юридичну оцінку, що 31 грудня1987 року позивачу з сім'єю виконкомом Луцької міської ради було видано ордер № 579 на вселення в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10). 26 січня 1993 року позивачу, як власнику вказаної квартири, було видано довідку №36 ЖЕК №8 ЖБК для підтвердження права власності квартири в 179 квартирному панельному будинку, який зданий в експлуатацію в 1987 році (а.с.11). Позивач, як така, що повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру, набула права власності на вказану квартиру в порядку статті 15 Закону України «Про власність».

Відповідно до Акту державної приймальної комісії від 29 грудня 1987 року (а.с.13-19) будинок було здано в експлуатацію. Жодних застережень щодо якості виконаного будівництва членами комісії в акті не вказано.

З відповіді Волинської філії «Діпромісто» від 1 жовтня 2002 року № 313/43 (а.с.22) вбачається, що ними було проведено обстеження 9-ти поверхового панельного будинку АДРЕСА_1 і встановлено, що стан будинку задовільний і є таким, що не відповідає аварійному. В той же час, встановлено, що має місце просідання будинку, яке виникло внаслідок постійного замочування основи фундаментів дощовими водами. Виявлено тріщини в зовнішніх та внутрішніх стінах на стиках будівельних конструкцій

Також судом першої інстанції з висновку експерта №16 судової будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2010 року (а.с.28-47) та наданих в судовому засіданні пояснень експерта ОСОБА_4 встановлено, що будинок, в якому знаходиться квартира позивача не віднесений до аварійних, його можливо привести до нормального технічного стану, але таке приведення стосується усього будинку. Квартира позивача відповідає проекту, та не в повній мірі відповідає Державним будівельним нормам, при цьому експерт посилався на ДБН В.2.2-15-2005, які чинні з 1 січня 2006 року. Крім цього, експертизою встановлено, що при обстеженні будинку виявлено сліди періодичного затоплення підвалу через недоліки які утворились як під час будівництва, так і під час експлуатації будинку.

Відповідно до статті 110 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки будинок, в якому знаходиться спірна квартира, не віднесений до категорії аварійних та непридатних для проживання в ньому, то місцевий суд правильно встановив, що квартира позивача не має статусу жилого приміщення, яке загрожує обвалом, тому підстав для виселення з наданням іншого житлового приміщення немає.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, місцевим судом вірно визначено, що норми ЦК України, на які посилається позивач в своїй позовній заяві, на момент виникнення спірних правовідносин не діяли. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди були установлені ст.ст. 440, 440-1 ЦК УРСР.

За змістом статей 138, 139 ЖК України виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству. Держава подає житлово-будівельним кооперативам допомогу в експлуатації та ремонті належних їм будинків, а також у забезпеченні жилими приміщеннями членів житлово-будівельного кооперативу на час проведення капітального ремонту, коли ремонт не може бути проведено без виселення громадян, які проживають у цих будинках.

Статтею 14 ЦК України установлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що законом не передбачено обов'язку виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів нести відповідальність за неналежне виконання своїх безпосередніх обов'язків житлово-будівельних кооперативів, зокрема по належному будівництву.

Отже, в судовому засіданні не знайшли підтвердження факти порушення діями чи бездіяльністю відповідача законних прав позивача і ним не доведено вини виконкому Луцької міської ради у спричиненні їй матеріальної шкоди у зв'язку з неналежним контролем за будівництвом та спричиненні моральної шкоди, а тому місцевий суд правомірно відмовив в позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки були предметом дослідження судом першої інстанції та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав правильну оцінку і, на думку колегії суддів, є власним тлумаченням обставин справи та норм чинного законодавства, а тому є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді