РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/1874/12

27.04.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за договором позики відповідач не повернув своєчасно грошові кошти у сумі 10 000 грн., що передані йому 21.02.2009 року, та в сумі 500 доларів США, що передані 14.02.2009 року з кінцевим терміном повернення боргу до 14.02.2010 р. та 21.02.2010 р. відповідно, у зв'язку з чим просить стягнути борг на загальну суму 64 448,95 грн., що складається з індексу інфляції, 3 % річних за прострочення суми за весь період та заборгованість за користування грошовими коштами.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, пояснила, що грошові кошти до теперішнього часу ОСОБА_2 не повернуті, зобов'язання по договору не виконуються. На її прохання повернути кошти відповідач спочатку просив зачекати у зв'язку з тимчасовими труднощами, а в останній час взагалі ігнорує її, і борг не повертає.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що гроші, зазначені у розписках, дійсно отримав від ОСОБА_1, відсотки, обумовлені в розписках виплачував, однак доказів надати суду не може. В нього були труднощі зі здоров'ям та роботою, тому він не міг своєчасно повернути позику.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

При розгляді справи, суд керується ст.ст.10,60 ЦПК України, згідно яких сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

14.02.2009 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики, згідно якого позичальник отримав від позикодавця суму в розмірі 500 доларів США. На підтвердження укладення договору позики відповідачем написано розписку від 14.02.2009 року, в якої визначено термін повернення боргу 14.02.2010 р. та щомісячна оплата за користування грошовими коштами в сумі 350 грн./а.с.16/.

21.02.2009 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики, згідно якого позичальник отримав від позикодавця суму в розмірі 10000 грн. На підтвердження укладення договору позики відповідачем написано розписку від 21.02.2009 року, в якої визначено термін повернення боргу 21.02.2010 р. з виплатою 10 % (що складає 1 000 грн.) щомісячно за користування грошовими коштами /а.с.15/.

В судовому засідання встановлено, що грошові кошти ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернуто, що не заперечувалось сторонами по справі.

На підставі вищевикладеного, заслухавши сторони, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Правовідносини регулюються ст. 526, 530, 536, 549, 610, 612-613, 625, 1046-1050, 1052 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 205,207, 1047 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст.1046 ЦК України з договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передачу йому позикодавцем визначену грошову суми або визначену кількість речей.

Ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що згідно ст.ст. 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором, тобто надав відповідачеві обумовлену розписками суму позики, а відповідач в свою чергу умови договору належним чином не виконав.

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини у порушені зобов'язання, а також того, що ним були вжиті всі заліжні від нього заходи щодо виконання зобов'язання.

Підстав, передбачених ст. 617 Цивільного кодексу України, для звільнення від відповідальності за порушення зобов 'язання судом не встановлено.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов 'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів повернення позики відповідачем суду не представлено.

З тексту розписки від 14.02.2009 року витікає, що при укладанні договору позики між сторонами виникла домовленість про повернення боргу до 14.02.2010 року. Крім того, позикодавець має право на отримання щомісячно 350 грн. за користування грошовими коштами до 14 числа кожного місяця.

З тексту розписки від 21.02.2009 року витікає, що при укладанні договору позики між сторонами виникла домовленість про повернення боргу до 21.02.2010 року та виплату суми за користуваня грошовими коштами в розмірі 10 % від суми, що складає 1000 грн. щомісячно до 21 числа.

Таким чином, суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим ОСОБА_1 за розпискою від 14.02.2009 р., і стягненню з відповідача підлягає 16 831,37 грн., що складається з заборованості за договором позики у сумі 500 доларів США, що еквівалентно 3990 грн., 3 % річних в сумі 241,37 грн. та заборгованості за користування грошовими коштами в період неповернення боргу в сумі 12 600 грн.

Суд частково погоджується з розрахунком заборгованості позивачки за розпискою від 21.02.2009 р. і стягненню з відповідача підлягає сума 23 617,58 грн., яка складається з 10 000 грн., суми інфляції в розмірі 1018,40 грн., 3 % річних в розмірі 599,18 грн., зоборгованості по зобов' язанню, обумовленому розпискою в сумі 12 000 грн.

Доводи відповідача щодо труднощів з роботою, суд вважає неспроможними.

Посилання відповідача на тяжкий стан здоров' я суд не бере до уваги, оскільки відповідно до наданої виписки із історії хвороби вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у терапевтичному відділенні з 02.07.2010 р. по 09.07.2010 р., а грошові кошти він позичив у ОСОБА_1 у 2009 р. і до теперішнього часу не повернув.

За таких обставин, у суду є законні та обгрунтовані підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені сплачені судові витрати у розмірі 645 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40448,95 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 645 грн.

4. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя