РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/2196/12

26.04.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за договором позики відповідач не повернув своєчасно грошові кошти у сумі 18 000 грн. з кінцевим терміном повернення боргу до 12.09.2010 року, у зв'язку з чим просить стягнути борг в сумі 18 000 грн., передбачений розпискою з урахуванням індексу інфляції в розмірі 384,64 грн., а також 3 відсотки річних за прострочення суми за весь період в розмірі 739,72 грн.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримавши заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням /а.с.26/.

Як вбачається з письмової заяви позивача, він надає суду згоду на заочний розгляд справи, не змінюючи предмет або підстави позову. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.08.2010 року між позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики, згідно якого позичальник отримав від позикодавця суму в розмірі 18 000 грн. На підтвердження укладення договору позики відповідачем написано розписку від 12.08.2010 року /а.с.17/.

27.01.2012 р. позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_2 надіслано претензію, в якої ОСОБА_1 просить повернути борг /а.с.9/.

На підставі вищевикладеного, вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Правовідносини регулюються ст. 526, 530, 536, 549, 610, 612-613, 625, 1046-1050, 1052 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 205,207, 1047 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст.1046 ЦК України з договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином.

Позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором, тобто надав відповідачеві обумовлену договором суму позики, а відповідач в свою чергу умови договору належним чином не виконав.

Відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини у порушені зобов'язання, а також того, що ним були вжиті всі заліжні від нього заходи щодо виконання зобов'язання.

Підстав, передбачених ст. 617 Цивільного кодексу України, для звільнення від відповідальності за порушення зобов 'язання судом не встановлено.

Згідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов 'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статею 625 ч. 2 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів про повернення позики відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд погоджується з позовними вимогами позивача і стягненню з відповідача підлягає заборгованість на загальну суму 19 124,36 грн.

Згідно ст.79 ЦПК України до судових витрат віднесені витрати на правову допомогу, витрати пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 2821,90 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 19 124,36 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2821,36 грн.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя