Судове рішення #22532424

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Справа № 1990/22-ц-577/12Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/1990/577/12 Доповідач - Бахметова .Х.

Категорія - 30


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


24 квітня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Ткач О. І., Гірського Б. О.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Тернопільелектротранс" про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу адвоката,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що накладення на нього дисциплінарного стягнення проведено із грубим порушенням чинного законодавства, а твердження суду про те, що відсутній причинно - наслідковий зв'язок між його захворюванням та діями відповідача не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини викладені в ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до комунального підприємства "Тернопільелектротранс" про стягнення 2341 грн. витрат на лікування, 20 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення дисциплінарного стягнення та 300 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що діями відповідача йому завдано матеріальну шкоду та моральні страждання, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом директора КП "Тернопільелектротранс" від 02 вересня 2011 року №273 за порушення п. 2.1.4 Посадової інструкції водіїв на водія ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зменшення розміру премії за серпень місяць 2011 року на 25%, згідно з п. 2.8 Положення про оплату праці та преміювання водіїв КП "Тернопільелектротранс" від 01.04.2011 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15.11.2011 року скасовано вищевказаний наказ директора КП "Тернопільелектротранс" в частині зменшення розміру премії за серпень місяць 2011 року на 25% водію ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2012 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.11.2011 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо правомірності і порядку застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення і посилання на норми КЗпП, що регулюють порядок застосування дисциплінарного стягнення. У решті рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_1 у період з 06 вересня по 19 вересня 2011 року включно перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом вегето-судинна дистонія, що підтверджується епікризом та листом непрацездатності серії ABC №893714 від 06.09.2011 року, виданих Тернопільською міською комунальною лікарнею №3.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.


Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положеннями ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Виходячи з вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки він не представив суду жодних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та погіршенням стану його здоров'я та моральних страждань позивача, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч.І ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати по справі, у тому числі витрати на правову допомогу адвоката.

Відповідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12 червня 2009 року у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до п. 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі чи з власної ініціативи шляхом ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідача 300 грн. витрат на правову допомогу адвоката, надану згідно угоди від 10.10.2011 року у справі № 2-7560/11 за позовом ОСОБА_1 до КП "Тернопільелектротранс" про визнання незаконним та скасування наказу директора КП "Тернопільелектротранс" за №273 від 02.09.2011 року, тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні вказаних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення є законним та обґрунтованим.



Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-


Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.



Головуючий - підпис

Судді - два підписи


З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація