УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0435/893/12
Справа № 2-3994/11 Головуючий в суді першої
Провадження № 22-ц/491/1149/12 інстанції - Попов В.В.
Категорія № 45 (4) Доповідач - Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів - Барильської А.П., Грищенко Н.М.,
при секретарі - Бондаренко І.В.,
за участю - позивача ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третьої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, Виконавчий комітет Криворізької міської ради земельне кадастрове бюро, про повернення земельної ділянки з незаконного володіння, встановлення меж, визнання права власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 1997 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення меж земельної ділянки та витребування частини земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона проживає у приватному буди нку АДРЕСА_1 Будинок знаходиться на земе льній ділянці, виділеній Дзержинським райвиконкомом 09 вересня 1970 року розмірами 50,2 м х 26,8 м х 53 м х 30,5 м., які були зареєстровані у БТІ м. Кривого Рогу 13 листопада 1970 року, про що в ре єстровій книзі №182 на стор.№101 був зроблений відповідний запис 39251. Належний їй будинок був придбаний у 1958 році та знаходився на земельній ділянці розміром 30,50 м х 30,45 м х 53,0 м х 49.5 м. Цей розмір ділянки з невідомих підстав у 1990 році, був змінений БТІ м. Кривого Рогу на розміри 50.2 м х 26,8 м х 53,30 м х 50 м + 5,53 м кв. як надлишкові. Відповідач є її сусідом, який самовільно вклинився в її земельну ділянку ламаною лінією на відстань від 0,5 м до 4 м від меж земельної ділянки та незаконно нею користується. Під час розгляду справи ОСОБА_6 помер, в якості його правонаступників до участі у справі залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - заповідала ОСОБА_5 свою частину будинку та земельну ді лянку і в процесі розгляду справи ОСОБА_5 приєдналась до позовних вимог ОСОБА_2, але згодом від них відмовилась. Позивач ОСОБА_2 неодноразово уточнювала свої позовні вимоги та уточнивши останній раз 06 лютого 2009 року просила суд повернути з незаконного користування від повідачами частини її земельної ділянки, поновити її в натурі в межах розмірами по ширині - 30-50-30-50 м, по довжині - 49,5-53,0 м, загальною площею 1561, 85 кв. м, визнавши за нею право власності на вказану земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Справа неодноразово розглядалася судами.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, їй повернуто з незаконного користування ОСОБА_3 частину її земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 поновлено ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку, в натурі в межах загальної площі 1544 кв. м. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по несені нею судові витрати в розмірі 906 грн. 67 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи у той самий суд для розгляду по суті в іншому складі суддів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд дійшов помилкового висновку щодо доведеності позивачем її позовних вимог, не звернув увагу на Акт комісійного розгляду спору між ними, висновком якого було встановлено, що землекористувачі мають зайві площі та надано рекомендації щодо оформлення надлишкових площ по фактичному користуванню, а також не врахував, що при визначеному у рішенні суду розмірі земельної ділянки, яка залишається у її користуванні, рішення суду фактично не буде виконане. Крім того, судом під час розгляду справи не було забезпечено явку та не відібрано пояснення третіх осіб у справі - виконкому Криворізької міської ради та земельного кадастрового бюро, для підтвердження доцільності задоволення позовних вимог.
В своїх запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про повернення ОСОБА_2 з незаконного користування ОСОБА_3 частини її земельної ділянки та поновлюючи позивачу земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в натурі в межах загальної площі 1544 кв.м., суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 тривалий час користується земельною ділянкою площею 1544 кв.м., сплачує податок на земельну ділянку у розмірі 1453 кв.м., а ОСОБА_6 за життя мав право користування земельною ділянкою площею 1138 кв.м. і з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи №1029 від 15.06.2007р. дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право користування залишковою загальною площею спірних ділянок у розмірі 91 кв.м. та на користування земельною ділянкою загальною площею 1544 кв.м. із розрахунку 1453 кв.м., за який нею тривалий час сплачується податок + 91 кв.м. залишку.
Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте рішення суду не відповідає вимогам указаної статті.
Як убачається із матеріалів справи, рішенням №705 від 09 вересня 1970 року виконкому Дзержинської райради депутатів трудящих м. Кривого Рогу було узаконено ОСОБА_2 та ОСОБА_8 житловий будинок під АДРЕСА_1, розміром 8,20 х 10,50, побудований в 1970 році, земельна ділянка площею 900 кв.м. (а.с. 118 т.1).
На підставі цього рішення та акту готовності будинку від 27 жовтня 1970 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 13 листопада 1970 року було зареєстровано районним відділом комунального господарства право власності на житловий будинок (а.с. 127 т.1).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, які підлягають приватизації або за результатами аукціону в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку.
Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.3 цієї статті приступати до використовування земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України ( ч.1 ст. 126 ЗК України).
Відповідно до вищевказаного рішення виконкому ОСОБА_2 і ОСОБА_8 з 1970 року стали співкористувачами земельної ділянки площею 900 кв.м., на якій розташований житловий будинок, співвласниками якого вони являлись.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину по закону, яка складалася із 1/2 частини житлового будинку за АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 900 кв.м. (а.с. 4 т.1), тобто з цього часу вона стала одноособовим користувачем земельної ділянки площею 900кв.м.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2 з 04 червня 2003 року на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6 (а.с. 102 т.3).
Даний будинок розташований на земельній ділянці площею 450 кв.м. наданій ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору від 21 квітня 1967 року, про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку згідно рішення виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих №915 від 28 грудня 1966 року (а.с. 219-220 т.1).
ОСОБА_3 має право власності на 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_6, 1/4 частина домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_4
Житлові будинки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 знаходяться на одній земельній ділянці по провулку Дорожній без розділення та встановлення огорож.
Крім вищевказаних рішень виконкому та договору ні позивач, ні відповідачі не мають відповідних державних актів на свої земельні ділянки.
Відповідно до акту комісії від 20 вересня 2004 року з питань вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок індивідуальної житлової забудови, затвердженого головою Дзержинської районної ради м. Кривого Рогу, ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 1469 кв.м., із якої на 569 кв.м. ніякого права користування не має, ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 1138 кв.м., із якої на 76 кв.м. права користування не має (а.с. 185-188 т.2).
Висновок суду про те, що ОСОБА_2 має право користування земельною ділянкою площею 1453 кв.м. та плюс залишковою земельною ділянкою площею 91 кв.. внаслідок тривалого терміну сплати податку на земельну ділянку площею 1453 кв.м. та тривалого користування земельною ділянкою площею 1544 кв.м. суперечить ст. 119 ЗК України, згідно частини першої якої громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
ОСОБА_2 з такою заявою до вказаних органів не зверталася, відповідне рішення цими органами не приймалося.
Повертаючи ОСОБА_2 із незаконного користування ОСОБА_3 частини її земельної ділянки, судом не зазначено розмір цієї земельної ділянки, її місцерозташування відносно земельної ділянки на якій знаходяться жилі будинки за АДРЕСА_3 та не враховано приписи ч.5 ст. 116 ЗК України, згідно якої надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому цим Кодексом.
Висновки суду про поновлення ОСОБА_2 земельної ділянки в натурі в межах 1544 кв.м. суперечить положенням ст. 158 ЗК України, частиною 3 якої передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до ч.5 цієї статті у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Вимоги ОСОБА_3 в частині направлення справи на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів задоволенню не підлягають, оскільки суперечать приписам ст. 307 ЦПК України, згідно якої за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; змінити рішення; постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині повернення ОСОБА_2 з незаконного користування ОСОБА_3 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 поновлення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в натурі в межах загальної площі 1544 кв. м. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у позовних вимогах до ОСОБА_4 та щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2012 року в частині повернення ОСОБА_2 з незаконного користування ОСОБА_3 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 поновлення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі в межах загальної площі 1544 кв. м. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Складання повного рішення відкладено до 24 квітня 2012 року.
Головуючий :
Судді: