УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0413/2-446/11
25.04.2012
Справа № 413/2п-89/11 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22-ц/491/627/12 суддя Кулігіна Т.Д.
Категорія - 37 ( ІV ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Митрофанової Л.В., Турік В.П.
при секретарі - Бондаренко І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представники позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ОСОБА_8,
відповідач ОСОБА_6, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про розподіл спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що його дідові - ОСОБА_9 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 в ГБК «Південний» та грошовий внесок у ЗАТ КБ «ПриватБанк».
ІНФОРМАЦІЯ_1 дід помер, після його смерті відкрилась спадщина, із заявами про прийняття якої звернулись спадкоємці померлого: ОСОБА_4 - спадкоємець за правом представлення (син доньки померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_5 - донька померлого, ОСОБА_6 - внук померлого, на користь якого померлий ОСОБА_9 зробив заповідальне розпорядження на вклад у ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину до вирішення спору між спадкоємцями, просив суд розділити спадкове майно між спадкоємцями та визнати за ними право власності на спадкове майно у розмірі по 1/3 частки кожному.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2011 року позов задоволено.
Виділено ОСОБА_4 1/3 частину спадкового майна до якого належить квартира АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 в ГБК «Південний».
Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкоємства за правом представлення на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкоємства за правом представлення на 1/3 частину гаража №НОМЕР_1 в ГБК «Південний».
Виділено ОСОБА_2 1/3 частину спадкового майна до якого належить квартира АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 в ГБК «Південний».
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкоємства за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкоємства за законом на 1/3 частину гаража №НОМЕР_1 в ГБК «Південний».
Виділено ОСОБА_5 1/3 частину спадкового майна до якого належить квартира АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 в ГБК «Південний».
Визнано за ОСОБА_5право власності в порядку спадкоємства за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкоємства за законом на 1/3 частину гаража №НОМЕР_1 в ГБК «Південний».
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частину грошового внеску, який зберігається в ЗАТ КБ «ПриватБанк».
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
Так, при розподілі спадкового майна, судом не взято до уваги, що спірна квартира придбана померлим у період шлюбу з ОСОБА_2, а отже їй належить близько Ѕ частини квартири, а право власності на гараж взагалі належить ОСОБА_2
Так, спірна квартира приватизована ОСОБА_9 16.04.1996 року, а шлюб з ОСОБА_2 було укладено 13.10.1995р., тобто приватизація відбулася у період шлюбу. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України. При цьому ст. 3 цього Закону передбачено право безоплатної приватизації на одну особу приміщення загальною площею 21кв.м. на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв.м., надлишкова площа продається. Оскільки викуп надлишкової площі по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу, можна вважати що спірна квартира придбана подружжям, оскільки 36,82 кв.м. надлишкової площі було викуплено.
При розподілі гаража, судом не перевірено хто є власником зазначеного майна згідно ЗУ «Про кооперацію в СРСР» та не витребував з КП ДОР «Криворізьке БТІ» відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 (а.с.7), після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, гараж №НОМЕР_1 в ГБК «Південний», грошовий внесок, що зберігається у ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Заповіту померлий ОСОБА_9 за життя не склав, однак на вклад у ЗАТ КБ «ПриватБанк» здійснив заповідальне розпорядження на ім'я онука- ОСОБА_6
Спадкоємці померлого - онук ОСОБА_4 (мати якого ОСОБА_10 - донька померлого ОСОБА_9 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до відкриття спадщини), донька ОСОБА_5, дружина ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ( спадкоємець за заповідальним розпорядженням), звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 Крім того, ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину, відповідно до ст. 1268 ЦК України, що сторонами не оспорюється.
Згідно постанови державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_12 від 07.09.2009р., у зв`язку із суперечкою між спадкоємцями ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо розміру часток у спадщині, їм та ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповідальним розпорядженням на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_9
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та розподіляючи між спадкоємцями спадкове майно, суд першої інстанції виходив з неможливості вирішення спору між сторонами щодо розміру часток у спадковому майні у добровільному порядку та наявності у зв'язку з цим підстав для такого розподілу.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись з таких підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на ї підтвердження; 3) які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, суд, на порушення вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Так, відповідно до гл.7 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянинові за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Ці частки за угодою між спадкоємцями можуть змінюватись.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, спадкоємці померлого ОСОБА_9 у встановлений законом шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а отже є такими що прийняли спадщину.
Оскільки сторони своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та на момент ухвалення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій у суді не розглядалось жодного позову, предметом якого є спірне спадкове майно чи право на спадкування після померлого ОСОБА_9, колегія суддів приходить до висновку що обставини, які б перешкоджали сторонам отримати свідоцтво про право на спадщину, відсутні.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають ( п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України» від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»), колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, відмовляючи у вчиненні нотаріальних дій, державний нотаріус роз'яснив заінтересованим особам право на оскарження цієї постанови згідно ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», а отже позовні вимоги про розподіл спадкового майна та визнання права власності, без оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, є передчасними.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції належності ОСОБА_2 на праві власності спірного гаражу та Ѕ частини квартири колегією суддів не розглядаються через відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розподіл спадкового майна та визнання права власності, та відсутністю у зв'язку з цим підстав для перевірки правильності визначення судом часток кожного із спадкоємців у спадковому майні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)