ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2012 р. справа № 4/138

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В.

суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А.

за участю представників:

від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 14.03.2011р.

та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р.

у справі№ 4/138 господарського суду Львівської області

за позовомДержавної екологічної інспекції в Львівській області

доВідкритого акціонерного товариства "Львівський дослідний нафтомаслозавод"

провідшкодування збитків в розмірі 18 408,48 грн., завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Львівській області (далі -позивач) звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Львівський дослідний нафтомаслозавод" (далі -відповідач, ВАТ "ЛДНМЗ") про стягнення 18 408,48 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.03.2011р. (суддя Гриців В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. (головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Кравчук Н.М.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду обґрунтовані приписами статей 96, 164, 167 Земельного кодексу України, статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 35, 56 Закону України "Про охорону земель", статей 1, 2, 4, 6 -8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, з огляду на встановлення факту проведення позивачем позапланової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства з порушенням положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належним чином факт витоку сірчанокислої та нафтовмісної рідини з гудронових озер ВАТ "ЛДНМЗ" в районі Голосківського кладовища на території Грибовицької сільської ради поблизу Львівського полігону ТПВ, а також факт просочування фільтратів накопичувачів в районі садово-городнього кооперативу "Сонячний".

Не погодившись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статті 164 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про охорону земель". При цьому, скаржник наголошує на тому, що судами не було взято до уваги результати досліджень відділу інструментально-лабораторного та радіологічного контролю Державної екологічної інспекції в Львівської області.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Львівській області від 26.08.2010р. № 513-і/п за згодою Мінприроди України від 21.08.2010р. №16680/25/10-10 позивачем 31.08.2010р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством "Львівський дослідний нафтомаслозавод".

Під час перевірки було проведено обстеження трьох накопичувачів відходів нафтопереробки ВАТ "ЛДНМЗ", які знаходяться в районі Голосківського кладовища на території Грибовицької сільської ради поблизу Львівського полігону ТПВ, за наслідками якого встановлено забруднення ґрунтів загальною площею 0,375 га через витоки сірчанокислої та нафтовмісної рідини з гудронових озер ВАТ "ЛДНМЗ" і просочування фільтратів накопичувачів в районі садово-городнього кооперативу "Сонячний", а також забруднення водних об'єктів стічними водами, що є порушенням статей 96, 164 Земельного кодексу України, статті 35 Закону України "Про охорону земель", статей 44, 70, 95, 100, 110 Водного кодексу України, статей 17, 33 Закону України "Про відходи", статей 20, 22, 66 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За результатами перевірки складено акт від 31.08.2010р. № 169, з якого вбачається, що перевірка була проведена без участі представників ВАТ "ЛДНМЗ".

У відповідності до частини 1 статті 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від забруднення; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

В статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункті 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі -Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149, визначено, що забруднення земель полягає у накопиченні в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Згідно з пунктом 3.1. Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за забруднення земель хімічними речовинами і стічними водами.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями статті 56 Закону України "Про охорону земель", якою передбачено, що юридичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Факти забруднення земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства).

При цьому, в пункті 4.1. Методики передбачено, що розміри шкоди внаслідок забруднення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

У відповідності до пункту 4.13. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі -Порядок), затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до пункту 4.18. Порядку, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004р. № 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. за № 934/9533.

Згідно положень пункту 2.2. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004р. № 264, при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 4.23. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства).

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією в Львівській області при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, на виконання пунктів 3.3., 4.1. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, пунктів 4.18., 4.23. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, пункту 2.2. Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, не були складенні відповідні протоколи про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб ВАТ "ЛДНМЗ" та приписи про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивачем в порушення приписів пунктів 4.2., 4.3., 4.9., 4.20. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, статей 6, 7, 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позапланова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства була проведена без належного та своєчасного (до призначеної дати перевірки) повідомлення відповідача про проведення перевірки, без надання йому копій документів, що слугували підставою для проведення позапланової перевірки, та за відсутності посадових осіб ВАТ "ЛДНМЗ" та відповідного ознайомлення їх з матеріалами перевірки.

У відповідності до пунктів 3.4., 3.6. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина проникнення. Якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину проникнення, ці параметри визначають за допомогою еколого-геологічних робіт, які виконують спеціалізовані організації.

Згідно положень пунктів 4.14., 4.16. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами. До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем розрахунок збитків проведено на підставі неналежним чином здобутих вимірювань, без доведення факту витоку сірчанокислої та нафтовмісної рідини з амбарів кислих гудронів ВАТ "ЛДНМЗ" в районі Голосківського кладовища на території Грибовицької сільської ради та факту просочування фільтратів накопичувачів в районі садово-городнього кооперативу "Сонячний", а також без врахування стану Грибовицького сміттєзвалища, його площі та наближеності до амбарів кислих гудронів та місця витоку інфільтратів, класу небезпеки відходів, що зберігаються на сміттєзвалищі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позивачем не було доведено в установленому порядку факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, неправомірності його поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду та свідчить про відсутність підстав для її відшкодування.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими та законними висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. у справі № 4/138 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець