АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/1279/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 46 Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Магда Л. Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМагди Л.Ф.
суддівМіщенка С.В., Сіренка Ю.В.
при секретаріБєлан О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - відділ РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, про визнання шлюбу фіктивним та недійсним, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 1 грудня 2011 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - відділ РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, про визнання шлюбу фіктивним та недійсним.
В позовній заяві вказував, що з 2005 року по 2010 рік він перебував на квартирному обліку у виконкомі Черкаської міської ради, і, як учасник бойових дій та інвалід Великої Вітчизняної війни 1 групи, користувався пільгами позачергового отримання житла відповідно до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На прохання та запевнення ОСОБА_7, про подальше сумісне життя, 7 серпня 2008 р. позивач зареєстрував шлюб із нею згідно Свідоцтва про шлюб бланк НОМЕР_1 від 07.08.2008 р., виданого відділом РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, сподіваючись на подальше спільне подружнє життя, спільне проживання та ведення спільного домашнього господарства.
Однак, після укладення шлюбу, спільного проживання та ведення господарства із відповідачкою у нього не було. На неодноразові звернення позивача до ОСОБА_7 щодо сумісного проживання, остання вводячи його в оману, запевняла, що вони будуть проживати разом. Для цього необхідно деякий час зачекати, щоб залагодити ті чи інші її особисті питання.
Піддавшись обманним діям відповідачки, ОСОБА_6 продовжував очікувати спільного сімейного життя до початку червня місяця 2011 року.
Після того, як позивач 2 лютого 2011 р. отримав ордер на однокімнатну квартиру у АДРЕСА_1, він згодом, а саме 30 травня 2011 р., отримав також свідоцтво на право власності на вказану квартиру, 1/2 частина якої була одночасно надана ОСОБА_7, як дружині позивача.
Після приватизації вказаного житла, ОСОБА_6 знову звернувся до, нібито, своєї дружини - ОСОБА_7 із черговою пропозицією щодо сумісного проживання, оскільки вони перебувають у офіційно зареєстрованому шлюбі, на що отримав відповідь про те, що ніякого спільного проживання у них не могло і не може бути, його вона не вважала і не вважає своїм чоловіком, спільного господарства з ним вести не збирається. Згодом, після такої розмови на повторні телефонні дзвінки відповідачка взагалі перестала відповідати, чим ствердила, що в неї не було і немає наміру на створення із позивачем сім'ї.
Саме з того часу ОСОБА_6 зрозумів, що його права та інтереси порушені, внаслідок чого і був зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_7, який було укладено внаслідок обманних дій відповідачки стосовно ОСОБА_6, оскільки на час його укладення дії, бажання та наміри ОСОБА_7 не були спрямовані на створення сім'ї, спільне проживання, ведення спільного господарства тощо.
Позивач вважає, що при вирішенні спору суд має керуватись ст. 230 ЦК України, відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин взнається судом недійсним.
Як вказує позивач, правочин (шлюб) укладений всупереч волі одного з подружжя - ОСОБА_6, під впливом обманних дій зі сторони відповідачки та під впливом тяжкої для позивача обставини (наявність у позивача похилого віку та стану здоров'я) і на вкрай невигідних для нього умовах; не відповідає фактичним обставинам його укладення - не спрямований на створення сім'ї та спільного із позивачем проживання; укладений з метою приховування фактичного правочину - отримання у власність житла.
В даному випадку позивач діяв перебуваючи під моральним тиском та внаслідок обманних дій відповідачки та вчинив правочин, фактично не розуміючи наслідків укладеного із відповідачкою шлюбу.
Тому позивач просив суд визнати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_7 згідно Свідоцтва про шлюб від 07.08.2008 р., виданого відділом РАЦС м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, фіктивним та недійсним.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2012 р. у позовних вимогах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - відділ РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, про визнання шлюбу фіктивним та недійсним - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить про його скасування та ухвалення по справі нового рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт посилається на те, що судом при вирішенні спору безпідставно не застосовано ст. 230 ЦК України, не надана належна оцінка доказам по справі, поясненням свідків, допитаних судом за його клопотанням, які підтвердили відсутність сімейних стосунків між ним та відповідачкою.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги відповідачки, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Згідно із ст. 37 Сімейного Кодексу України шлюб є право згідним, крім випадків, встановлених частинами першою-третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.
Відповідно до вимог ст. ст. 38-40 СК України недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також рідними братом і сестрою; зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Між тим, позивачем не надано суду переконливих належних та допустимих доказів про недійсність укладеного між сторонами шлюбу, зокрема і з підстав його фіктивності.
Більше того, досліджені судом докази свідчать про те, що зареєстрований між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шлюб до припинення у 2011 р. шлюбних відносин, був дійсним. Сторони тривалий час проживали разом, піклувалися один про одного, їхні стосунки були побудовані на почуттях взаємної любові та поваги.
Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання шлюбу недійсним з мотивів його фіктивності.
Доводи апеляційної скарги про те, що з боку ОСОБА_7 було укладено фіктивний шлюб з наміром отримати у власність частину квартири, на черзі на отримання якої, як ветеран Великої Вітчизняної війни, перебував позивач, спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема запрошенням сторін на реєстрацію шлюбу 24 червня 2004 р., що підтверджує намір сторін зареєструвати шлюб ще в той час, тоді як на чергу на отримання квартири ОСОБА_6 став тільки 6 травня 2005 р.
Відсутність наміру реєстрації фіктивного шлюбу з боку позивача, підтверджується його доводами, викладеними в позовній заяві та в апеляційній скарзі.
Доводи апеляції про недійсність правочину, яким він вважає укладений шлюб, з посиланням на вимоги ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України, суд обґрунтовано вважав помилковими, оскільки відповідно до вимог ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, а правочином згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З підстав, передбачених Цивільним Кодексом України може бути визнаний недійсним тільки шлюбний договір, який між сторонами, як видно з матеріалів справи, не укладався.
Посилання апелянта на неналежну оцінку судом доказів у справі, зокрема пояснення свідків колегія суддів також не приймає до уваги, погоджується з оцінкою судом пояснень свідків та з висновками суду про безпідставність заявленого позову.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - відділ РАЦС по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, про визнання шлюбу фіктивним та недійсним залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :