УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
0444/2-о-155/11 25.04.2012
Справа № 22ц-22810/11 Головуючий в першій інстанції
Провадження № 22-ц/491/900/12 суддя Попов В.В.
Категорія - 79 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Митрофанової Л.В., Турік В.П.
при секретарі - Бондаренко І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 07 лютого 2012 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Криворізьке міське управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
заявник ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, на момент проголошення незалежності України, посилаючись на те, що встановлення цього факту їй необхідно для отримання громадянства України.
Про те, що вона постійно проживала на території України у вказаний період часу підтверджується домовою книгою, трудовою книжкою, актом з місця проживання та показами свідків.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 07 лютого 2012 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати на ухвалити нове рішення, встановивши факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом не взято до уваги докази, які підтверджують її перебування на території України, а саме: копія домової книги домоволодіння АДРЕСА_2, реєстрація її як суб'єкта підприємницької діяльності з грудня 2001 року в Центрально-Міському виконкомі Криворізької міської ради, укладення шлюбу у 1994 році в РАЦСі виконкому Центрально-Міської райради, копія трудової книжки із записом про її працю з 1990 року на посаді швачки у Центрі трудових об'єднань молоді «Інгулець», кредитні договори та квитанції до них, рішення Кіровського районного суду м.Єкатиренбургу Російської Федерації від 11.02.2003р., яким встановлено, що вона проживає на території України.
Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав і інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Із поданої до суду заяви ОСОБА_2 вбачається, що встановлення факту проживання в Україні їй необхідне для набуття громадянства України за територіальною ознакою.
Ухвалюючи рішення про відмову у встановленні факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, врахувавши, що законодавством передбачено, як чіткий перелік документів, які можуть підтвердити факт постійного проживання на законних підставах на території України, так і інший визначений законодавством порядок отримання громадянства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Стаття 8 Закону України «Про громадянство України» регламентує набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до ч.1 вказаної норми Закону особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України«Про правонаступництво України», або яка сама постійно проживала на інших територіях, що входили під час її постійного проживання до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Отже, виходячи з приписів діючого законодавства заявниця має довести, що вона постійно, на законних підставах проживала в Україні до 24 серпня 1991 року.
Статтею 1 Закону України «Про громадянство України»визначено, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Доказів постійного, на законних підставах, в розумінні ст.1 зазначеного Закону, проживання на території України з 1989 року по 24 серпня 1991 року заявниця ОСОБА_2 не надала, а тому підстав для задоволення її заяви у суду першої інстанції не було.
Як встановлено рішенням Кіровського районного суду м.Єкатеринбургу Російської Федерації від 11.02.2003 року станом на день ухвалення цього рішення ОСОБА_2 була в установленому законом порядку зареєстрована за адресою: Російська Федерація, АДРЕСА_1 (а.с. 47), а тому доводи апеляційної скарги щодо правомірності проживання останньої на території України є безпідставними та не ґрунтується на доказах.
Крім того, положеннями Закону України «Про громадянство України»та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Про громадянство України»з урахуванням Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006 «Про внесення змін до Указу Президента України від 27.03.2001 №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»визначений порядок встановлення громадянства України. Доказів неможливості одержання документів, що посвідчують факт постійного проживання заявника на території України до 1991 року, у іншому порядку, ніж судовий, заявник не надав.
Згідно зі ст. 45 Указу № 215/2001 для прийняття громадянства України особа подає до Комісії при Президентові з питань громадянства та управлінь МВС такі документи: «г) один із таких документів: документ, що підтверджує безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років, - для особи, яка в'їхала в Україну іноземцем; д) один із таких документів: копію документа, що підтверджує отримання дозволу на імміграцію в Україну; копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку на території України або для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності законом «Про імміграцію», копію посвідки на постійне проживання».
Заявник ОСОБА_2 не надала суду належних доказів про те, що вона звернулася до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою про отримання громадянства України, відповідно до Закону України «Про громадянство України».
Апеляційний суд вважає, що надані сторонами і досліджені судом першої інстанції, докази дозволили суду зробити висновок про відсутність підстав для задоволення заяви через безпідставність цих вимог, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги не доведені, не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 07 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)