УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0413/2-4373/11
Справа № 0413/2-4373/11 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження №22ц/491/1117/12 суддя Тимошенко Т.І.
Категорія - 37 ( ІV ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Митрофанової Л.В., Турік В.П.
при секретарі - Бадалян Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу, ОСОБА_2 про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5,
позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_7 склала заповіт, згідно якого заповідала все своє майно у рівних частинах дітям: ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про наявність заповіту до 2010 року, тому просив продовжити строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2012 року позов задоволено та визнано, що пропуск шестимісячного строку для звернення до нотаріально контори з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3, мав місце з поважної причини.
Надано ОСОБА_3 додатковий строк у три місяці з моменту вступу цього рішення в законну силу, для подачі заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.
Так, судом застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 1261, 1272 ЦК України 2004 року, тоді як до спадщин яка відкрилась до 1 січня 2004 року повинні застосовуватись положення ЦК в редакції 1963 року, яким взагалі не передбачено надання додаткового строку, а можливо лише продовження строку для прийняття спадщини з обов'язковим вирішенням питання про визнання права на належну позивачеві частку у спадщині, а позивачем такі позовні вимоги взагалі не заявлялись.
Крім того, наведені позивачем причини пропуску 6-місячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори є неповажними.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, відхиливши апеляційну скаргу, та зазначає, що суд вирішив справу відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, врахувавши заяву відповідача про визнання позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7 (а.с. 7), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй за життя майно - квартиру АДРЕСА_1
За життя ОСОБА_7 склала заповіт від 14.12.1991р., згідно якого заповідала все своє майно у рівних частинах своїм синам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 8), які є спадкоємцями першої черги після смерті матері.
В 2011 році спадкоємець ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визначаючи йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, суд першої інстанції керувався ст. 1272 ЦК України та виходив з визнання позову відповідачем і наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись з таких підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на ї підтвердження; 3) які правовідносин сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, суд, на порушення вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не з'ясував, чи була прийнята спадщина після смерті ОСОБА_7 будь-ким із спадкоємців, нормами якого закону врегульовано правовідносини сторін щодо спадкування, а отже, не встановив та не визначив у рішенні правових підстав для продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини, і, задовольняючи позов в зв'язку з визнанням позовних вимог відповідачем, не взяв до уваги положення ч.4 ст. 174 ЦПК України, якою передбачено задоволення позову при його визнанні відповідачем лише у разі наявності для того законних підстав.
Натомість суд, вирішив питання про надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на підставі ст. 1272 ЦК України 2003 року, не звернувши уваги на те, що позивачем ОСОБА_3 такі позовні вимоги не заявлялись, що є безумовною підставою для скасування рішення суду згідно п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Згідно з пп. 4,5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом п.п. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» положення ст.. 1272 ЦК України 2003 року, ч.3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про при зняття спадщини, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.
Часом відкриття спадщини є день смерті матері позивача, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_7 проживав разом з нею у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 11). У вказаній квартирі відповідач мешкає по теперішній час та володіє нею як спадкоємець, що прийняв спадщину.
Згідно п.1 ч.1 ст. 249 ЦК Української РСР 1963р. (чинного на час відкриття спадщини), спадкоємець вважається таким що прийняв спадщину, якщо від фактично ступив в управління чи володіння спадковим майном.
Оскільки правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року й не мають продовжувального характеру, спадщина прийнята ОСОБА_2 до набрання чинності цим Кодексом, то застосуванню до спірних правовідносин щодо продовження строку на прийняття спадщини після смерті матері позивача підлягав ЦК Української РСР 1963 року.
Частиною 1 ст. 550 ЦК Української РСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
Поважними слід вважати причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій по прийняттю спадщини.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, посилався на поважність причин пропуску строку для подання заяви, а саме: поганий стан здоров'я, перенесену ним психологічну травму в зв'язку зі смертю близької людини, відсутність коштів на оформлення документів про прийняття спадщини та на те, що він не знав про існування заповіту.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду докази того, що він не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки до суду він звернувся майже через 11 років після смерті матері.
Більш того, посилання позивача на заповіт матері про який він дізнався через 10 років після її смерті, у зв'язку з чим він не міг своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини безпідставні, так як, позивач є спадкоємцем за законом першої черги і для спадкування після смерті матері йому не потрібен заповіт.
Таким чином, позивачем не надано доказів наявності у нього поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання до нотконтори заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради міста Кривого Рогу, ОСОБА_2 про продовження строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)