Справа № 2-5948/11

(2/401/1576/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25.01.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

за участі позивача -ОСОБА_1,

за участі відповідача -ОСОБА_2,

за участі третьої особи -ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа Житлово-будівельний кооператив №387 про поділ майна та визнання права власності на Ѕ частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 23.03.1984 року взяла шлюб із відповідачем за цим позовом, та подружжя має дитину -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та як зазначається позивачем при зверненні до суду за взаємною згодою нашого подружжя, відповідач вступив з метою отримання житла для нужд сім'ї у виді двокімнатної до житлово - будівельного кооперативу № 387, та згідно ордеру № 02608 від 22.11.1986 р. було надано в ЖБК-387 двокімнатну кватиру АДРЕСА_1, у грудні 1986 р. місце поживання було зареєстровано за зазначеною вище адресою, в даній квартирі родина мешкає й до цього часу.

Згідно з позовом, на протязі спільного життя подружжя разом сплачували за цю квартиру пайові внески та комунальна платежі; обидва подружжя працювало, вело спільне господарство, та на даний час у відповідності до довідки ЖБК-387 № 38 від 15.06.2011 р. ця спірна квартира є повністю виплаченою подружжям за пайовими внесками, сума вартості квартири складає -6 264, 00 грн.; згідно експертного висновку Дніпропетровського науково -дослідного інституту судових експертиз № 3143-11 від 24.10.2011 р. середня ринкова вартість даної квартири на цей час складає - 266388 грн. Утім, оскільки у подальшому спільне сімейне життя з відповідачем не склалось, шлюбі був розірваний, про що було видано відповідне свідоцтво. Після розірвання шлюбу порядок користування даною квартирою після розірвання нашого шлюбу вже вирішився сторонами у цій справ самостійно: так, позивач займає одну житлову кімнату , а відповідач - іншу, при цьому, коридор, ванна, кухня , вбиральня є у спільному користуванні.

Позивач посилається на те, що на підставі ст.ст. 60, 69 СК України та ст. 368 ЦК України ця квартира була придбана колишнім подружжям під час спільного сімейного життя та за рахунок спільних коштів, які отримували, працюючи на підприємствах, та тому згідно п.п.23-24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» усе майно , в тому числі і квартира в житлово - будівельному кооперативі є спільною сумісною власністю нашого колишнього подружжя, яка була отримана та виплачена обома під час сімейного життя. Крім того, відповідно до п. 11 «б»постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»при повному внесенні пайових внесків членами сім'ї пайовика за житло, що знаходиться у житлово - будівельному кооперативі виникає право власності на це житло (квартиру), яка у подальшому може бути предметом поділу між колишнім подружжям. Також позивач у позові посилається на те, що згідно п.6 «а»постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 р. «Про практику застосування судами законодавства про житлово - будівельні кооперативи»- квартира є спільним майном подружжя після сплати ними усіх пайових внесків і може бути розділена також між ними як співвласниками житла. Посилаючись у позові на те, що у добровільному позасудовому порядку питання про розподіл майна можливості вирішити не має, у позові й заявлено відповідну вимогу про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину квартири в порядку поділу майна -двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач повністю підтримала вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд повністю задовольнити поданий позов; відповідач позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що побоюється за інтереси сина, оскільки вважає, що позивач може розпорядитися належної їй частиною майна. Разом з тим, відповідно до пояснень відповідача усі витрати по оплаті житлово -комунальних послуг ніс він, та на даний час накопичилися борги з їх оплати.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив; заслухав пояснення сторін та дослідивши докази в межах заявлених вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

23.03.1986 р. між сторонам за цим позовом був укладений шлюб, про що свідчить відповідне свідоцтво (а.с. 7); 13.12.1985 р. у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Відповідно до ордеру від 22.11.1986 р. члену ЖБК №387 ОСОБА_2 було надано право на заняття окремої 2-х кімнатної квартири загальною жилою площею 27,5 кв.м. по АДРЕСА_1; ордер був виданий на підставі списків ЖБК №387, затверджених виконкомом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 15.03.1985 р., та відповідно до наданої ЖБК довідки вартість сплаченої квартири складає 6 264,00 руб., заборгованість відсутня (довідка ЖБК від 15.06.2011 р.).

19.05.2010 р. ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про розірвання шлюбу, відповідно до якого в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблений відповідний актовий запис Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції; згідно з висновком експертного будівельно -технічного дослідження, складеного 24.10.2011 р., середньоринкова вартість спірної квартири складає 266 388,00 грн.

Як встановлено судом за розгляду справи, сторони не досягли згоди щодо поділу майна, утім, порядок користування зазначеним вище майном погодили, визначив для себе, що у користуванні позивача перебуває одна житлова кімната, а відповідач займає іншу; при цьому коридор, ванна, кухня , вбиральня перебувають у спільному користуванні сторін.

За ст. 19№ Закону України «Про кооперацію»член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, нажите подружжям в період шлюбу належить чоловіку і дружині на правах загальної спільної власності; за ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК).

За ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Оскільки за розгляду справи позивач не надала доказів щодо наявності підстав для збільшення розміру часток, суд виходить з рівності часток чоловіка та дружини.

Відповідно до довідки, наданої ЖБК-387 № 38 від 15.06.2011 р., вартість квартири АДРЕСА_1 сплачена в повному обсязі. Ухвалюючи рішення, суд також виходить з того, що пайові внески були виплачені подружжям під час спільного життя, обидва подружжя працювало (зазначена обставина була визнана сторонами, тому на виконання п. 1 ст. 61 ЦПК України є такою, що не підлягає доказуванню), та вело спільне господарство, що також не заперечувалося сторонами, тому з урахуванням вищенаведеного для суду вбачаються підстави для ухвалення про задоволення позову та про поділ майна, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

Вирішуючи в обов'язковому порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають присудженню до сплати судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі в розмірі 1 332 (однієї тисячі трьохсот тридцяти двох) грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Поділити майно, яке належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 332 (однієї тисячі трьохсот тридцяти двох) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя