Справа № 1718/1040/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2012 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючої судді - Галінської В.В.
при секретарі - Остапчук С.А.
з участю прокурора - Дяка В.А.
захисника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сарни кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, приватного підприємця, не одруженого, раніше судимого, судимість у встановленому порядку погашена,
у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, будучи фізичною особою підприємцем, що використовує найману працю та особою, яка зобов'язана дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» повинен забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та зобов'язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, допустив порушення у сфері охорони праці.
В порушення вимог ст. 18 Закону України «Про охорону праці», п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», допустив столяра ОСОБА_3 до виконання робіт, що відповідно до п. 115 НПАОП 0.00-8.24-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою» віднесені до категорії робіт з підвищеною небезпекою, не забезпечивши проходження за рахунок роботодавця вступного інструктажу та спеціального навчання і перевірки знань відповідних нормативно-правових актів з питань охорони праці та в порушення пунктів 6.4, 6.5, 6.8, 6.9, 6.10 не провів у встановленому порядку первинний інструктаж з питань охорони праці безпосередньо на робочому місці та не перевірив в працівника знання та набуті навички безпечних методів праці.
В подальшому видав столяру ОСОБА_3 завдання щодо виконання робіт на фрезерному верстаті FSU 19, заводський номер №2118/565/64, який в порушення вимог п. 3.21 НПАОП 20.0-1.02-05 Правил охорони праці в деревообробній промисловості, п. 4.1.5. НПАОП 0.00-1.30-01 Правил безпечної роботи з інструментами та пристроями, п. 3.1.1. ГОСТ 12.2.026.0-93 «Оборудование деревообрабатывающее. Требование к безопасности конструкции» не обладнаний захисними огородженнями, що мають запобігати можливому контакту працівника з рухомими частинами.
Внаслідок допущених ОСОБА_2 порушень, 08 вересня 2011 року, о 08 год. 30 хв. год., столяром ОСОБА_3, на робочому місці, при роботі на фрезерному верстаті в столярному цеху, що знаходиться по вул. Бєлгородській, 27 м. Сарни Сарненського району, отримано травматичну ампутацію 2 фаланги 1 пальця, 1-2 фаланги, 3 фаланги 3 пальця, ампутацію 4 пальця на рівні проксимальної головки 1 фаланги, що згідно акту судово-медичної експертизи №78Е/344 від 27.02.2012 року належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Будучи допитаним в якості підсудного, ОСОБА_2 повністю визнав вину по обставинам зазначених у вироку. Суду показав, що він займається підприємницькою діяльністю з 2004 року, а саме виробництвом та реалізацією виробів з деревини. Місце здійснення діяльності м. Сарни, вул. Бєлгородська, 27. Навчання з питань охорони праці ніколи не проходив і посвідчень про проходження такого навчання не отримував. 02 вересня 2011 року ОСОБА_2 прийняв на роботу найманого працівника ОСОБА_3 про що було укладено договір. Навчання з питань охорони праці він провів йому самостійно в усній формі. Про те, що потрібно направляти працівника на спеціалізоване навчання з питань охорони праці за власний рахунок він не знав. Перед допуском до самостійної роботи первинний інструктаж з охорони праці ОСОБА_2 працівнику проводив сам, про що була зроблена відмітка у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. Про те що цей журнал немає жодної юридичної сили ОСОБА_2 взнав від комісії, яка проводила розслідування нещасного випадку, у зв'язку з тим, що він не має посвідчення про проходження навчання з охорони праці, відповідно він не мав права проводити інструктаж. Те що ОСОБА_2 відповідальний за дотримання правил з охорони праці і несе відповідальність в разі порушень вимог щодо охорони праці він знав. Відповідних дозвільних документів для експлуатації станка, до роботи на якому ОСОБА_2 допустив ОСОБА_3 в нього немає. Безпосередньо відносно нещасного випадку пояснює, що 08.09.2011 року він дав завдання ОСОБА_3 на фрезерування фільонок на фрезерному верстаті. Приблизно о 08 год. 15 хв. ОСОБА_3 приступив до роботи. Приблизно о 8 год. 30 хв. ОСОБА_2 почув удар і крик ОСОБА_3, вибіг в цех і побачив, що робітник кричить і тримається за руку. Він зрозумів, що стався нещасний випадок і надав йому першу медичну допомогу. Потім відвіз на власному автомобілі працівника в лікарню. Доказів, зібраних досудовим слідством не заперечує, зауважень щодо них не має. У вчиненому щиро розкаюється, просить врахувати його каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, наявність на утриманні непрацездатної матері та утримання сестри. Просив не позбавляти його права зайняття підприємницькою діяльністю, так як дана діяльність є єдиним джерелом його доходів.
В силу ч.ч.2,3 ст.299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом не досліджувались докази по тих фактичних обставинах справи, які ніким не оспорюються. При цьому підсудний, потерпілий розуміє наслідки своєї згоди та неможливість в подальшому оспорювати фактичні обставини в апеляційному порядку. Сумнівів у добровільності такої згоди та істотності їх позиції у суду немає.
Вина підсудного у вчиненні злочину знайшла своє підтвердження в суді. Злочинні дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує згідно чинного законодавства за ст. 272 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою, яка зобов'язана їх дотримуватися, що спричинило інші тяжкі наслідки у вигляді отримання тяжкого тілесного ушкодження потерпілим ОСОБА_3.
Визначаючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини його вчинення та наслідки, особу підсудного, характеризуючи дані на нього. Повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні непрацездатної матері та сестри, яка навчається, як пом'якшуючі покарання підсудного обставини. Обтяжуючих покарання підсудного обставин судом не встановлено.
Оцінюючи зазначені пом'якшуючі обставини в сукупності, суд вважає, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та, з урахуванням особи підсудного, є підставою для не призначення йому, у відповідності до ч. 2 ст. 69 КК України, додаткового покарання, що передбачене у санкції статті 272 ч. 2 КК України. Застосування позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю недоцільне, так як отримані доходи від зайняття підприємницькою діяльністю є єдиним джерелом для існування підсудного та його сім»ї, а також можливість відшкодування у подальшому шкоди потерпілому.
Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових його злочинів, призначення покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 272 КК України і призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого слідуючи обов'язки на період іспитового строку :
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Рівненської області через Сарненський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя - підпис
згідно з оригіналом
Суддя Сарненського
районного суду Галінська В. В.