Справа № 2610/3077/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 квітня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа: Приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просив визнати недійсним договір іпотеки №1039 від 29 квітня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали в іпотеку 82/100 частини нежилого приміщення; (В літері А) з №1 по №8 (групи приміщень №31); №№1, 1а, з №2 по №7, №7а, з №8 по №14 (групи приміщень №38) загальною площею 366,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4 прийняла в іпотеку дане майно; зняти з реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна № витягу 9786273 від 29 квітня 2010 року (Підстава обтяження: іпотечний договір №1039 від 29 квітня 2010 року, приватний нотаріус ОСОБА_5 Київського міського нотаріального округу. Об?єкт обтяження: нежиле приміщення: (в літері А) з №1 по №8 (групи приміщень №31); №№1, 1а, з №2 по №7, №7а, з №8 по №14 (групи приміщень №38) загальною площею 366,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Власник ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Розмір основного зобов?язання 700000 грн.); вилучити запис з Державного реєстру іпотек № запису 9786378 від 29 квітня 2010 року (Підстава обтяження: іпотечний договір №1039 від 29 квітня 2010 року, приватний нотаріус ОСОБА_5 Київського міського нотаріального округу. Об?єкт обтяження: нежиле приміщення: (в літері А) з №1 по №8 (групи приміщень №31); №№1, 1а, з №2 по №7, №7а, з №8 по №14 (групи приміщень №38) загальною площею 366,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Власник ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Розмір основного зобов?язання 700000 грн.).
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 1996 року до кінця грудня 2009 року він та ОСОБА_2 проживали однією сім?єю, але не перебували у шлюбі між собою
Під час проживання однією сім?єю вони 23 жовтня 2009 року придбали на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 82/100 частини нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, право власності на даний об?єкт нерухомості було оформлене на ОСОБА_2 Загальна вартість придбаного майна на момент його придбання становила 7654085 грн., відповідно вартість частки відповідачки становить 6276349 грн.
Рішенням Шевченківського райсуду м. Києва від 9 серпня 2011 року по справі №2-7409/11, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, було встановлено факт їх спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу в період з 4 травня 2005 року по 1 грудня 2009 року та визнано право власності за ним на 41/100 частину нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 3772000 грн.
Після набрання рішенням законної сили він дізнався від відповідачки, що дане майно знаходиться в іпотеці. Для того, щоб перевірити даний факт він звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 з запитом про отримання витягу з Державного реєстру іпотек. Отримавши витяг з Державного реєстру іпотек від 6 грудня 2011 року, він пересвідчився в тому, що 82/100 частини нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, з яких 41/100 належить йому, знаходиться в іпотеці на підставі договору іпотеки №1039 від 29 квітня 2010 року. Відповідно до даного договору іпотеки іпотекодавці -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали іпотекодержателю ОСОБА_4 нежилі приміщення (в літері А) з №1 по №8 (групи приміщень №31); №№1, 1а, з №2 по №7, №7а, з №8 по №14 (групи приміщень №38) загальною площею 366,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
Він не може зареєструвати за собою право власності на 42/100 частини нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у зв?язку з існуванням договору іпотеки.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що остання не знаходилася в шлюбі з позивачем на момент укладення договору іпотеки, а тому не потрібна була його згода на укладення договору; договір іпотеки був укладений у відповідності до вимог цивільного законодавства; договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинен бути забезпеченим. Крім того, позивачем не доведено, що БТІ було відмовлено йому в реєстрації права власності у зв?язку з наявністю обтяжень, пов?язаних з договором іпотеки.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечувала з посиланням на необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки договір іпотеки був укладений без порушень вимог закону; на час укладення договору ОСОБА_2 не знаходилася в жодних стосунках з ОСОБА_1, а за таких обставин не потрібно було погоджувати укладення договору з позивачем. Внаслідок визнання договору іпотеки недійсним ставляться під сумнів права та інтереси ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечувала, мотивуючи тим, що договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинен бути забезпеченим,
3-я особа: приватний нотаріус ОСОБА_5 до судового засідання не з?явилася, в матеріалах справи наявні письмові заперечення, відповідно до яких всі вимоги до укладення договору іпотеки були дотримані.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2009 року між ТОВ «Аверс Груп», з одного боку, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з другого боку, був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень з №1по №8 (групи приміщень №31), №№1, 1а, з №2 по №7, №7а, з №8 по №14 (групи приміщень №38) (в літ. А) загальною площею 366,8 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала 82/100 частини приміщень, а ОСОБА_3 -18/100 частини. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна на праві приватної власності.
29 квітня 2010 року між ОСОБА_4, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з іншої сторони, був укладений договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1038, згідно з яким останні отримали в борг 700000 грн.
У порядку забезпечення виконання зобов?язань за договором позики 29 квітня 2010 року між ОСОБА_4, з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з іншої сторони, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1039. За даним договором іпотекодавці передали іпотекодержателю в іпотеку належні їм на праві власності нежилі приміщення (в літері А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 9 серпня 2011 року було встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2. однією сім?єю ґк чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 4 травня 2005 року по 1 грудня 2009 року; в порядку поділу спільного сумісного майна визнано право власності за: ОСОБА_1 на 41/100 частину нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, вартістю 3772000 грн., ОСОБА_2 на 41/100 частину нежилого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1, вартістю 3772000 грн. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 2 листопада 2011 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 серпня 2011 року залишено без змін.
Статтями 572 та 575 ЦК України визначено, що іпотека є видом забезпечення виконання зобов?язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання одержати задоволення своїх вимлог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно ч.2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку»майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, якими сформульовані загальні вимоги до правочинів.
Частиною 2 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку»унормовано, що іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду у разі відсутності в ньому однієї з істотних умов, вказаних в ч. 1 даної статті.
Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім?єю, так і встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі ст.74 СК України пов?язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що договір іпотеки був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Встановлені судовим рішенням більше, ніж через рік, факти не можуть впливати на правовідносини, які склалися у зв?язку з укладенням вказаного договору.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 6, 18 ЗУ «Про іпотеку, ст.ст. 203, 215, 572, 575 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа: Приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: