ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.09.06р.

Справа № А6/325-06

За позовом  Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ 

до  Закритого акціонерного товариства "Завод "СЕТАБ Нікополь", м.Нікополь Дніпропетровська область 

про стягнення санкції у сумі 70 592, 88 грн.

Суддя  Коваленко О.О.

Секретар судового засідання Яланська Н.А.

Представники сторін:

  Від позивача Кандратова Т.В. довіреність № 30-06/02 від 05.01.2006 року

  Від відповідача не з"явився Бучацька С.А. довіреність №1035 від 01.09.2006р.

 

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ-далі по тексту-позивача до Закритого акціонерного товариства  "Трубний завод ВСМПО-АВІСМА" який є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Завод "СЕТАБ  Нікополь", м.Нікополь Дніпропетровська область-далі по тексту-відповідача в якій позивач просить суд стягнути з  відповідача на користь позивача 70 592,88 штрафу за нестворення  робочих місць  для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача.

Позивач у судове засідання з’явився позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані господарським судом документи надав, у судове засідання з’явився, проти позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі посилаючись на те, що:

Згідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від  загальної численності працюючих на підприємстві. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ(річна) чисельність штатних працівників на підприємстві складає 507 осіб, а чисельність робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  відповідачем згідно зі ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” складає 20 місць, фактично 14 із яких були зайняті інвалідами.

   Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів від 03.05.1995р. №314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

   Інваліди для  працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, незважаючи на те, що дана категорія громадян запитувалась до Нікопольського центру зайнятості.

       Таким чином, нормами чинного законодавства в частині соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштовувати.  

03.08.2006 р. на підставі ст.128 КАСУ розгляд справи було відкладено до 05.09.2006 р. у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши повноважних сторін у судовому засіданні господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

          

На підставі ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в Україні від 21.03.1991 р. №875-ХХІІ зі змінами і доповненнями, постанови КМУ від 28.12.2000 р. за №1767 “Про забезпечення порядку сплати підприємствами, установами та організаціями, штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обігу й витрачання цих коштів”, а також постанови КМУ від 03.05.1995 року №314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” відповідач повинен був створити в 2005 році 20 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а  саме чотири % від загальної численності працюючих на підприємстві відповідача  –507 осіб.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма №10-п1) фактично на підприємстві відповідача було створено 20 робочих місць, з яких 14 місця було зайнято інвалідами.   

Відповідно до чинного законодавства - ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (із змінами і доповненнями) підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів згідно звітності менша, ніж встановлена нормативом для даного підприємства, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не займане інвалідом з вини відповідача.

Згідно пунктів 2, 3, 11 Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1999 року №92, Фонд і його відділення є юридичними особами, одним з головних завдань яких є здійснення контролю за додержанням підприємствами встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку. Інший порядок стягнення зазначених платежів діючим законодавством не передбачено.

Згідно  вищевикладеного  позивач  просить  суть   стягнути  з  відповідача 70 592,88 грн. штрафних санкцій, так як у 2005 році відповідачем не було виконано встановлений норматив по працевлаштуванню інвалідів у повному обсязі.  

Заперечення відповідача  слід визнати обґрунтованими.

Крім цього, згідно ч.1 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в Україні від 21.03.1991 року №875-ХХІІ працевлаштування інвалідів не є обов’язком відповідача, а здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сплата штрафних санкцій проводиться за рахунок прибутку, а в 2005 році за результатами фінансово-господарської діяльності підприємство відповідача працювало збитково та прибутку не отримувало.

На  підставі  вищевикладеного господарський суд вважає, що позовні вимоги  позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати   з  відповідача не стягуються.

          

Керуючись Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                 ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

О.О. Коваленко