РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5004/1208/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.12 р. у справі № 5004/1208/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Купецький Дім Галичина" м.Львів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Луцьк

про стягнення 24 823,01 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2012р. у справі №5004/1208/11 (суддя Якушева І.О.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Галичина»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми 24823,01 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2012р. у справі №5004/1208/11 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Волинської області по справі №5004/1208/11 за позовом ТзОВ «Купецький дім Галичина»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення 24823,01 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Купецький дім Галичина»задовольнити частково.

В апеляційній скарзі Фізична особа підприємець ОСОБА_3 посилається на ту обставину, що в процесі розгляду справи було виявлено фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме: ТзОВ «Купецький Дім Галичина»визнало та підтвердило належними та допустимими доказами те, що ФОП ОСОБА_3, в період з 30.03.2009р. по 28.04.2010р. сплатила позивачу 24 300, 00 грн., а не 9 674,99 грн., як було вказано у позовній заяві та у подальших поясненнях.

З огляду на вказане, стягненню з відповідача підлягала б сума у розмірі 10 198,00 грн. (34498,00 грн. (вартість поставленого товару) -24 300,00 грн. (проведена часткова оплата)).

Однак, судом доводи та докази надані позивачем на підтвердження факту оплати відповідачем саме 24 300,00 грн. не були враховані, їм не було дано належної оцінки, що й призвело до постановлення незаконного рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у даній справі апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 24.04.2012р. у справі №5004/1208/11 змінено склад колегії, окрім заміни голову-ючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Савченко Г.І.

25.04.2012 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, від представника відповідача, про призначення у справі судової технічної експертизи документу. Колегія суддів порадившись на місці, відмовила у задоволенні клопотання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився та підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, а також надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2012р. у справі № 5004/1208/11 є незаконним та необгрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В судове засідання апеляційної інстанції, 25.04.2012 р. представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2009р. між ТзОВ «Купецький дім Галичина»як постачальником і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір поставки №18.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2.1.3. цього договору постачальник зобов'язався поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений постачальником.

Пунктом 2.3. договору визначено, що передача товару за цим договором здійснюється в місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами , і оформлюється накладною або актом прийому-передачі. Постачання товару до місця передачі товару здійснюється за рахунок постачальника. Факт постачання товару до місця передачі товару підтверджується декларацією перевізника або іншими документами, що свідчить про поставку товару покупцю.

Згідно з п.4.4. договору покупець сплачує вартість товару на протязі 30 календарних днів з дня отримання товару.

До договору №18 від 01.01.2009р. було укладено додаток №1 -додаткове погодження, згідно з умовами якого сторони на підставі абзацу 3 п.13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних доручень на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, досягнули домовленості про те, що при здійсненні продавцем централізовано-кільцевих перевезень товарів по торговельних точках покупця відпуск товару буде здійснюватись без довіреності, що є документом суворої звітності; для прийому товару при централізовано-кільцевих перевезеннях на своїх торговельних точках покупець видає кожній окремій точці спеціальну довіреність строком на 6 місяців за підписом керівника і головного бухгалтера покупця або інших осіб, що уповноважені підписувати довіреності, в якій засвідчує зразок штампу (печатки) окремої торговельної точки, підписи не менше, ніж двох матеріально-відповідальних осіб (прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані), які будуть приймати товар та ставити свої підписи та штампи (печатки) на супровідних документах (накладних) про одержання товару.

Додатком №1 до додаткового погодження є спеціальна довіреність (оригінал -а.с. 105, т. 2), проте вона не може бути належним доказом у справі, оскільки не оформлена належним чином: у ній відсутні дата видачі, найменування окремої торговельної точки, підписи не менше, ніж двох матеріально-відповідальних осіб (прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані), які мали право приймати товар та ставити свої підписи та штампи (печатки) на супровідних документах (накладних) про одержання товару.

Доставка товару за договором здійснювалась за рахунок позивача в торговельну точку відповідача -магазин виробів медичного призначення, що розташований в супермаркеті «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою: АДРЕСА_1

Всього за період з 12.02.2009р. по 05.05.2010р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 34498 грн., що підтверджується видатковими накладними №592 від 12.02.2009р., № 1798 від 14.04.2009р., № 1799 від 14.04.2009р., № 7791 від 23.11.2009р., № 7792 від 23.11.2009р., № 7872 від 25.11.2009р., № 8585 від 28.12.2009р., № 8586 від 28.12.2009р., № 506 від 25.01.2010р., № 507 від 25.01.2010р., № 4053 від 05.05.2010р., №4058 від 05.05.2010р., № 4059 від 05.05.2010р.

У видаткових накладних № 592 від 12.02.2009р., № 1798 від 14.04.2009р., № 7791 від 23.11.2009р., № 7792 від 23.11.2009р., № 507 від 25.01.2010р. підставою передачі товару зазначено договір б/н від 01.12.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі судового розгляду у суді першої інстанції відповідач підтвердила факт отримання товару за видатковими накладними №1798 від 14.04.2009р., № 1799 від 14.04.2009р., №7791 від 23.11.2009р., № 7792 від 23.11.2009р., №7872 від 25.11.2009р., № 8585 від 28.12.2009р., №8586 від 28.12.2009р., № 506 від 25.01.2010р., № 507 від 25.01.2010р., № 4053 від 05.05.2010р., №4058 від 05.05.2010р., № 4059 від 05.05.2010р.

Проте, заперечувала отримання товару за видатковою накладною №592 від 12.02.2009р.(оригінал -а.с.117, т.1), посилаючись на те, що вона цієї накладної не підписувала, інших осіб не уповноважувала, підпис підроблений.

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №492 від 11.11.2011р. вирішити питання про те, чи виконано підпис в графі "Отримав (ла)" видаткової накладної №592 від 12.02.2009р. ОСОБА_3 чи іншою особою, не виявилось можливим тому, що підписи відрізняються за загальними ознаками, а саме - транскрипцією, тому є неспівставними об'єктами.

Отже, висновком судової почеркознавчої експертизи не встановлено факту підроблення підпису на видатковій накладній №592 від 12.02.2009р.Натомість, експертний висновок дає підстави стверджувати, що, вірогідно, підпис на накладній виконано не ФОП ОСОБА_3, а іншою особою.

Проте,оглядом оригіналу видаткової накладної №592 від 12.02.2009р. встановлено, що на ній є підпис особи про отримання товару та є відбиток печатки підприємця ОСОБА_3, що відповідає п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., №88, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704. Доказів на підтвердження того, що станом на 12.02.2009р. печатка була втрачена або викрадена, відповідач не подала.

За таких обставин, видаткову накладну №592 від 12.02.2009р. слід вважати належним доказом на підтвердження факту передачі товару відповідачу на суму 16758,95 грн.

Доводи відповідача про те, що у книзі обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, який працює на умовах сплати єдиного податку, відсутній запис про придбання товару за видатковою накладною №592 від 12.02.2009р., обгрунтовано не прийняті до уваги судом першої інстанції.

Відповідно до абз. 8 п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727/98 форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання вимог зазначеного Указу видано наказ Державної податкової адміністрації України від 29.10.99р. № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі». Пунктом 8 цього наказу встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

Таким чином, відсутність запису у цій книзі не є переконливим доказом неотримання товару, оскільки книга обліку доходів та витрат ведеться платником єдиного податку самостійно і відповідальність за ведення книги обліку доходів і витрат несе підприємець.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський спір виник між сторонами при виконанні договору поставки товару. Відомо, що підставами виникнення цивільних прав і обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу ,надати послугу, сплатити кошти тощо ) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Положеннями статей 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено правило, згідно якого зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, Кодексу, актів цивільного цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається (ст. 610 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не доведено обставин належного виконання зобов"язань з оплати отриманого товару, проведеного у встановлені договором строки, а відтак судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача 24823,01 грн. залишку заборгованості.

Стосовно доводів скаржника в частині невизнання видаткової накладної № 592 від 12.02.2009р. та пов"язаним з цим клопотанням від 25.04.2012р. про призначення у справі судової технічної експертизи документу апеляційним судом враховується наступне.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуєься на всебічному повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов"язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст.43 ГПК України.

Експертний висновок , який міститься у матеріалах справи , не дає підстав для висновку про підроблення підпису підприємця ОСОБА_3 Не виключається, що підпис на видатковій накладній виконано іншою особою. Разом з тим, обставини, за яких підприємцем ОСОБА_3 здійснювалась підприємницька діяльність, не виключають можливості одержання товару від імені відповідача іншою особою, що відповідає законодавчо встановленим правилам здійснення підприємницької діяльності фізичною особою. Так, п.3 ст. 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин може здійчнювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученнм або без залучення найманої праці;самостійно або спільно з іншими особами.

Що стосується відтиску печатки підприємця на спірній видатковій накладній, колегія суддів відзначає, що відтиск печатки не викликає сумнівів що до способу його нанесення на документ, а тому, враховуючи правила ст. 41 ГПК України, не вбачає доцільним у цьому випадку проведення експертного дослідження і відхиляє клопотання скаржника.

З урахуванням всіх обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2012р. у справі №5004/1208/11 -залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін.

Справу №5004/1208/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.