Справа № 22-5743/2007 рік Головуючий у 1 інстанції Подколзін В.М.
Категорія 29 Доповідач Маширо О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н.С. суддів Маширо О.П., Резнікової Л.В. при секретарі Маслакової М. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1на рішення Єнакіївського міського суду від 7 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення перешкод у користуванні житлом та встановлення порядку користування квартирою,
установив:
До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2.
Суд виходив з того, що сторони у справі та їхній малолітній син у 2006 році приватизували 3-кімнатну квартируАДРЕСА_1 та одержали у власність кожний по 1/3 цієї квартири.
Оскільки відповідачка вчиняє перешкоди позивачеві у користуванні його власністю, суд зобов"язав її усунути ці перешкоди та виділив ОСОБА_2 у користування ізольовану жилу кімнату площею 7, 7 кв.м, а відповідачці з дитиною - дві інші ізольовані кімнати площею 17, 2 кв.м та 12, 4 кв.м.
В апеляційній скарзі відповідачка просила скасувати рішення суду та направити справу до місцевого суду, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, суд не врахував, що вони з позивачем у 2007 році розірвали шлюб, оскільки позивач зловживав спиртними напоями, у сім"ї часто виникали сварки. Суд також не врахував, що ОСОБА_2 уклав договір оренди житла за іншою адресою, тобто він добровільно виїхав зі спірної квартири, має, де жити, проживає з новою сім"єю.
Заслухавши пояснення сторін та представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і ця обставина не оспорюється сторонами, ОСОБА_2, ОСОБА_2 та їхній малолітній син 22 листопада 2006 року приватизували спірну квартиру АДРЕСА_1 та кожний з них набув права власності на 1/3 частину цієї квартири (а.с. 5, 7).
У відповідності до вимог ст. 317 ЦК України ОСОБА_2 як власнику частини квартири належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Його право власності є непорушним, він не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України), крім того, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном ( ст. 391 ЦК України).
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачка дійсно перешкоджає позивачеві користуватись житлом, оскільки відібрала у нього ключі від квартири, заперечувала проти його проживання у цій квартирі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність перешкод з боку відповідачки, які вона вчиняє позивачеві у користуванні квартирою, та про необхідність їх усунення, є підставними та обґрунтованими.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Спірна квартира має три ізольовані кімнати площею 17, 2 кв.м, 12, 4 кв.м та 7, 7 кв.м при загальній площі 59, 3 кв.м. Кожен із співвласників має у власності по 1/3 частині цієї квартири.
Позивач просив виділити йому у користування меншу кімнату площею 7, 7 кв.м. Хоча вказана жила площа менша за 1/3 частину, однак на думку апеляційного суду суд першої інстанції правильно врахував вимогу позивача в цій частині позову та задовольнив її.
Апеляційний суд не може прийняти доводи відповідачки та її представника, викладені в апеляційному суді, що рішення суду зачіпає права неповнолітньої доньки відповідачки від першого шлюбу, яка також проживає у спірній квартирі, оскільки з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ця дитина зареєстрована за іншою адресою, у приватизації спірної квартири участі не приймала, власником спірної житлової площі вона не є, тому її права оскаржуваним рішенням не порушені.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, а рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду від 7 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.