АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/2090/1909/2012 Головуючий 1 інстанції

Справа № 2-47/11 Калмикова Л.К.

Категорія: земельні Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Бородіна М.М.

Сілантьєвої Е.Є.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи у справі : приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Харківська регіональна філія державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсними рішень виконкому Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 149 від 11 квітня 1995 року, № 690 від 12 грудня 1995 року, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА :

30 жовтня 2007 року позивач звернулась у суд з позовом в якому, на підставі ст.ст. 125, 152, 153 ЗК України, ст. 23, 230, 393, 1167 ЦК України, просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 149 від 11.04.1995 року і № 690 від АДРЕСА_1.12.1995 року. Визнати недійсним державний акт на ім»я ОСОБА_7 від 28.02.1996 року, виданий виконкомом Малоданилівської селищної ради, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1 за 15 000 грн. укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 28.04.2005 року, визнати недійсним державний акт на ім»я ОСОБА_8 та стягнути з відповідача Малоданилівської селищної ради судові витрати у справі та витрати на правову допомогу, а також моральну шкоду, розмір якої визначає у 15000 грн.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що рішенням виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 446 від АДРЕСА_1.09.1994 року їй було виділено в довічне спадкове володіння земельну ділянку площею 1200 кв.м. з земельного фонду Малоданилівської селищної ради народних депутатів під індивідуальне будівництво в АДРЕСА_1

Позивач зазначає, що з моменту виділення вказаної земельної ділянки і до теперішнього часу нею проводилась оплата податку за вказану земельну ділянку своєчасно та регулярно.

Позивач також зазначає, що відповідно до довідки Харківського регіонального філіалу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам»№ 979-02 від 25.10.2006 року за нею зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності 27.10.1994 року за № 305.

Позивач також вказує на те, що їй стало відомо , що виконком Малоданилівської селищної ради народних депутатів , порушуючи її право власності на вказану земельну ділянку прийняв два незаконних рішення № 149 від 11 .04.1995 року про виділення в приватну власність ОСОБА_7 цієї ж земельної ділянки та рішення № 690 від АДРЕСА_1.12.1995 року про відміну рішення № 446 від АДРЕСА_1.09.1994 року, начебто по її заяві, однак ніякої заяви про відмову від зазначеної земельної ділянки вона не писала , а тому вважає ці рішення незаконними та такими,що порушують її законні права власника на зазначену вище земельну ділянку.

Представники позивача в судовому засіданні суду першої інстанції підтримали позовні вимоги з зазначених підстав ,а також зазначили на те,що рішення за № 690 від АДРЕСА_1.12.1995 року «Про скасування рішення № 446 від АДРЕСА_1.09.1994 року у зв»язку з її відмовою від спірної земельної ділянки»не приймалось та за фактом його фальсифікації стосовно Дерев»янченко О.М. було порушено кримінальну справу за ст. 366 ч.1 КК України. Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2009 року Дерев»янченко О.М. було звільнено від кримінальної відповідальності у зв»язку з минуванням строків давності.

Представники відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнали. Свої заперечення обгрнутовували тим, що ОСОБА_7 в 1995 році звернувся з заявою до Малоданилівської селищної ради про виділення йому земельної ділянки під індивідуальне будівництво та рішенням № 149 від 11.04.1995 року Малоданилівської селищної ради спірна земельна ділянка йому була виділена для індивідуального будівництва. Після отримання вказаного рішення, він оформив всі відповідні документи на отримав державний акт на земельну ділянку серії ХР -10-00-025216 , виданий 28.02.1996 року та таке право власності зареєстрував та 28.04.2005 року продав спірну земельну ділянку ОСОБА_8 за договором купівлі продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнала з тих підстав .що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки на підставі договору її купівлі-продажу.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності третіх осіб у справі.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 вересня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Суд визнав недійсними рішення виконкому Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 149 від 11.04.1995 року, № 690 від 12.12.1995 року.

Суд визнав недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-025216 на ім.»я ОСОБА_7 від 28.02.1996 року та договір купівлі продажу земельної ділянки від 28.04.2005 року. укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстр за № 504. В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено. З ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в рівних частках на користь ОСОБА_9 стягнуто судовий збір 37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн..

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Дергачівського РНО ОСОБА_4 просить змінити вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимого щодо визнання недійсним рішення виконкому Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 149 від 11.04. 1995 року та № 690 від 12.12.1995 року, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-025216 на ім»я ОСОБА_10 від 28.02.1996 року та визнання недійсним посвідченого нею договору купівлі продажу земельної ділянки від 28.04.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та в цій частині постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та визнаючи недійсними рішення виконкому Малоданилівської селищної Ради Дергачівського району Харківської області № 149 від 11.04.1995 року, № 690 від 12.12.1995 року, державний акт на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-025216 на ім»я ОСОБА_10 від 28.02.1996 року , суд першої інстанції виходив з того, що позивач набула право приватної власності на землю з моменту державної реєстрації такого права, у зв»язку з чим вважав, що з вини Малоданилівської селищної ради ОСОБА_7 спірна земельна ділянка була виділена протизаконно.

Та як на доказ набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку, суд зазначає на книгу № 1 Малоданилівської селищної ради щодо реєстрації за № 305 від 27.10.1994 року за ОСОБА_5 державного акту на право приватної власності на землю серії ХР без номеру з зазначення початкової адреси земельної ділянки «вул. Флоринська»та закреслення цієї вулиці та зазначення АДРЕСА_1, а щодо незаконності виділення ОСОБА_7 спірної земельної ділянки -на матеріали перевірки , проведені прокуратурою Дергачівського району, якою встановлено про те,що Малоданилівською селищною радою не приймалось рішення № 690 від АДРЕСА_1.12.1995 року щодо вилучення із користування ОСОБА_5 спірної земельної ділянки .

Однак погодитись з вказаним висновком суду не можна , виходячи з наступного.

Так ,судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням № 446 від АДРЕСА_1.09 1994 року виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Харківської області «Про можливість відводу земельної ділянки від індивідуальне будівництво в с. Мала Данилівка по вул. Луговій, позивачу було виділено в довічне спадкове володіння земельну ділянку площею 1200 кв.м. з земельного фонду Малоданилівської селищної ради під індивідуальне будівництво в с.Мала Даниліка по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку за типовим проектом, а також господарських будівель (т.1 а.с.8).

Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи є інша копія вказаного рішення, згідно до резолютивної частини якого, спірна земельна ділянка позивачу виділялась у власність ( т.2 а.с.174).

Згідно ж до протоколу № 8 засідання виконкому Малоданилівської сільської ради 13.09.1994 року, виконком прийняв рішення № 446 щодо можливості відводу земельної ділянки позивачу по вул. Луговій та номер вказаної земельної ділянки не зазначено ( т.2 а.с.63-64).

В журналі реєстрації рішень які видавались виконкомом селищної ради за період 13.09.1994 року по 10.12.1996 року, позивач отримала таке рішення про відвід земельної ділянки по вул. Луговій . В цій книзі також не зазначено номер земельної ділянки ( т.1 а.с.70-72).

Вказані обставини свідчать про те, що наявне рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради № 446 від 13.09.1994 року щодо зазначення номеру земельної ділянки АДРЕСА_1, яка була виділена позивачу , не відповідає як протоколу засідання та ї журналу реєстрації видачі такого рішення., а наявні в справі його копії різняться щодо їх резолютивної частини, що свідчить про відсутність достовірних доказів про виділення позивачу спірної земельної ділянки.

Рішенням № 149 від 11 квітня 1995 року виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Харківської області «Про можливість відводу земельної ділянки в с.Мала Данилівка по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 під індивідуальну забудову»ОСОБА_7 була виділена в приватну власність земельна ділянка площею 1200 кв.м. під індивідуальну забудову з земельного ділянка площею 1200 кв.м. по АДРЕСА_1.

Той факт,що ОСОБА_7 спірна земельна ділянка виділялась з зазначенням її номеру АДРЕСА_1, свідчать протокол № 4 засідання виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради ( т.2 а.с.82-90) та журнал видачі цього рішення ( т.2 а.с.73-74).

Згідно до вимог ст. 19 ЗК України в редакції 1992 року, діючої на час прийняття зазначених рішень, надання земельних ділянок здійснюється по проектам відводу ділянок. Проект відводу земельної ділянки узгоджується з власником землі та передається у відповідну Раду народних депутатів яка приймає рішення про надання земельної ділянки.

В ст. 22 ЗК України в редакції 1992 року також встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землепорядними організаціями границь земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та отримання документу, посвідчуючи це право. Приступати до використання земельної ділянки , в тому числі на умовах оренди , до встановлення меж цієї ділянки в натурі ( на місцевості) та отримання документа, посвідчуючого право власності чи право користування землею, забороняється.

Таким чином, вказані норми матеріального права, діючі на момент виникнення у сторін земельних правовідносин, для набуття права власності на земельну ділянку необхідно дві умови : встановлення землепорядними організаціями границь земельної ділянки в натурі та отримання документу, який посвідчує це право.

Доказів того, що спірна земельна ділянка виділялась у натурі ОСОБА_5, вона суду не надала .

Більш того, як свідчать матеріали справи , з заявою щодо дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки позивач зверталась до Малоданилівської селищної ради лише 16.08.2006 року ( т.2 а.с.14) та з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, встановленню меж земельної ділянки та складання документів,що посвідчують право власності на спірну земельну ділянку вона звернулась до Малоданилівської селищної ради у 2007 році та рішенням ХІУ сесії У скликання від 28.03.2007 року , їй було надано такий дозвіл ( т.1 а.с.12).

Вказане рішення Малоданилівською селищною радою було прийняте на підставі Постанови Київського районного суду м. Харкова від 30 січня 2007 року щодо визнання недійсним та скасування рішень виконкому Малоданилівської селищної ради № 149 від 11.04.1995 року та № 690 від 13.12.1995 року, яке було скасовано ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2007 року та провадження у справі було закрито ( т.1 а.с.16-19) .

Зазначена вище ухвала суду, ухвалою вищого адміністративного суду України від 31 березня 2009 року ,залишена без змін ( т.1 219 -221).

Рішенням Малоданилівської селищної ради ХХ сесії У скликання и від 23.10.2007 року, рішення ХІУ сесії У скликання від 28.03.2007 року щодо надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою встановленню меж земельної ділянки та складання документів,що посвідчують право власності на спірну земельну ділянку, було скасовано ( т.1 а.с.101) .

При передачі ж в приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_7 на підставі рішення № 149 від 11.04.1995 року, така земельна ділянка була виділена йому в натурі ( т.1 а.с.108-115) та 28 лютого 1996 року він отримав державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серій ХР-10-00-025216 (т.1 а.с.96).

Згідно до вимог ст. 23 ЗК України в редакції 1992 року, право власності чи право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

В пункті 2.6 діючої до 04.05.1999 року Інструкції про складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю, затвердженої наказом № 28 від 15.04.1993 року Держаним Комітетом України по земельних ресурсах , який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31, встановлено, що нумерація всіх бланків державних актів здійснюється окремо по кожному району Республіки Крим, областей, місту обласного підпорядкування та кожна форма державного акта повинна мати окрему нумерацію починаючи з одиниці.

В пунктах 4.1., 4.6 зазначеної Інструкції також встановлено, що власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти як документ постійного користування .Другі примірники державних актів зберігаються у тих органах, що здійснили їх видачу.

Державного акту на право власності чи право постійного користування спірною земельної ділянки, позивач суду не надала та як на доказ набуття нею такого права власності вказану земельну ділянку, позивач вказує на запис в книзі № 1 Малоданилівської селищної ради реєстрації державних актів на право власності на землю щодо наявності такої реєстрації державного акта за № 305 серії ХР бн на її ім »я. ( т.1 а.с.140).

Між тим, номер такого акту в книзі не зазначений та видавався на ім »я позивача спочатку на вул. Флоринка, потім цей запис закреслено з зазначенням АДРЕСА_1 та вказані виправлення ніким не посвідчені.

Згідно ж до повідомлення начальника Дергачівського районного відділу земельних ресурсів , за № 305 в архіві відділу земельних ресурсів зберігається державний акт серії ХР -10-38-016697 зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на ім »я ОСОБА_11 від 11 січня 1995 року ( т.1 а.с. 67).

Відсутність номеру державного акту на землю, вказані вище данні відділу земельних ресурсів, визивають сумнів щодо отримання позивачем державного акту на право власності спірну земельну ділянку.

Наявність ж поданої позивачем 16.08.2006 року заяви в Малоданилівську селищну раду щодо надання дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки (т.2 а.с.14) , свідчить про те, що на вказану дату позивачем питання щодо набуття права власності на вказану земельну ділянку , не вирішувалось.

Таким чином, вказані обставини справи на вимоги зазначених вище норм матеріального права свідчать про те, що на час набуття ОСОБА_7 права власності на спірну земельну ділянку, позивач такого права власності у встановленого законом порядку не набула .

При цьому, суд апеляційної інстанції ,погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним рішення Малоданилівської селищної ради № 690 від 13.12.1995 року щодо вилучення із користування ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. Луговій з підстав того, що таке рішення не приймалось, не може погодитись з посиланням суду як на доказ незаконного отримання відповідачем ОСОБА_7 спірної земельної ділянки, на матеріали проведеної прокуратурою Дергачівського району за заявою позивача, перевірки.

Так, за текстом вказаного рішення № 690, воно датоване 13 грудня 1995 року, тоді як ОСОБА_7 була виділена спірна земельна ділянка рішенням № 149 від 11 квітня 1995 року., тобто за 8 місяців до появи такого рішення.

Більш того, по його тексту ,цим рішенням було скасоване рішення № 446 від 13.09.1994 року «Про можливість відводу земельної ділянки по вул. Луговій»без зазначення номеру земельної ділянки и а вказана земельна ділянка передавалась у фонд земель Малоданилівської селищної ради, а не ОСОБА_7 ( т.1 а.с.10) .

Як вбачається із постанови Дергачівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2009 року, щодо звільнення ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України, органами досудового слідства вона звинувачувалась в підробці зазначеного рішення виконкому Малоданилівської селищної ради, а не незаконній передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_7О.( т.1 а.с.230).

Таким чином, вказані висновки суду не відповідають наявним у справі доказам та ґрунтуються на припущеннях, що заборонено ч.4 ст. 60 ЦПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично оцінює наявні у справі довідки, видані начальником Дергачівського відділу ХРФ ДП Центру ДЗК за № 979-02 від 25.10.2006 року та за № 117-01 від 12.02.2008 року ( т.1 а.с.11, 92) щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем ОСОБА_5, виходячи з наступного.

Вказані довідки містять невідповідність щодо номеру рішення, на підставі якого позивачу виділялась земельна ділянка у власність та замість 446, зазначено такий номер 496.

Крім того, згідно до повідомлення на запит суду начальника Харківської регіональної філії ДП «Цент державного земельного кадастру »за № 07/307 від 21.01.2011 року, створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок та прав на них відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру». Фактично відбулося з вересня 2003 року ( т.2 а.с.117).

Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель затверджено наказом № 174 Державного Комітету України по земельним ресурсам від 02.07. 2003 року «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 року за № 641\7962 ( далі Порядок)та за змістом вказаний Порядок передбачає реєстрацію права власності на земельну ділянку за наявності технічної документації на земельну ділянки, державного акту на право приватної власності на землю, заповнення реєстраційної картки після чого реєстратор вносить відомості з реєстраційної картки до бази даних АС ДЗК ( пункти 2.5 -2.9 Порядку).

Зазначені вище докази свідчать про те, що на час видачі Дергачівським відділом ХРФ ДП ДЗК зазначених вище довідок щодо реєстрації права власності за ОСОБА_5 . остання не мала ні державного акту ні технічної документації на спірну земельну ділянку.

Більш того, в повідомленні на запит суду № 07\2727 від 26.04.2011 року, начальником ХРФ Центру ДЗК зазначено , що в автоматизованій системі ведення ДЗК інформація по земельній ділянці на ім»я ОСОБА_5 відсутня ( т.2 а.с.170).

Таким чином , достовірні докази того, що на час звернення до суду з зазначеним позовом , за позивачем в установленому законом порядку зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку , відсутні.

Згідно ж до ст. 125 ЗК України, діючої на час звернення позивача до суду з вказаним позовом, право власності на земельну ділянку виника після одержання її власником документа,що посвідчує таке право та його державної реєстрації.

Суд першої інстанції та вказані докази та вимоги норм матеріального права при ухвалюючи рішення щодо захисту права власності позивача на спірну земельну ділянку, шляхом визнання недійсними рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 149 від 11.04.1995 року, державного акта на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-025216 на ім »я ОСОБА_7 від 28.02.1996 року , уваги не звернув та ухвалив таке рішення при відсутності доказів того, що позивач у встановленому законом порядку набула таке право власності.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про скасування рішення суду в цій частині з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.

Визнаючи недійсним договір купівлі - продажу спірної земельної ділянки від 28.04.2005 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 504, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 214 ЦПК України ,не навів підстав на мотивів, з приводу яких зазначений правочин підлягає визнанню його недійсним.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.

В ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п»ятою, шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом та якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Підстави для визнання правочину недійсним встановлені параграфі 2 глави 16 ЦК України.

Як свідчить позовна заява позивача, нею при зверненні у суд з вказаним позовом не наведено підстав та мотивів , з приваду яких вона просила визнати недійсним зазначений договір купівля-продажу спірної земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний позивачем правочин укладений 28 квітня 2005 року між власником спірної земельної ділянки та покупцем та посвідчений приватним нотаріусом .

Доказів того, що зазначений правочин не відповідає вимогам закону , матеріали справи не містять та таких доказів позивач суду не надала.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції і в цій частині підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та порушення судом першої інстанції норм матеріального права та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 209, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, задовольнити частково.

Змінити рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 вересня 2011 року, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 щодо визнання недійсними рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 149 від 11.04.1995 року, державного акта на право приватної власності на землю серії ХР-10-00-025216 на ім »я ОСОБА_7 від 28.02.1996 року та договору купівлі- продажу земельної ділянки від 28.04.2005 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 504.

В задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_5 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :