Справа № 2/531/205/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2012 року місто Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі Резніковій Ю.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа без самостійних вимог - Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 та договору поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Ерсте Банк» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути достроково у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 в сумі 44 664,89 доларів США, судовий збір в сумі 214,16 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого щодо прав і обов'язків, відповідно до п. 1.3 Статуту ПАТ «Ерсте Банк» в новій редакції, погодженого Національним банком України 23 липня 2010 року та зареєстрованого Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 29 липня 2010 року за номером 10741050011014602 є ПАТ «Ерсте Банк») був укладений кредитний договір № 014/1207/73/05621, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 60 000,00 доларів США, строком користування до 15 жовтня 2014 року зі сплатою 10,99 % для придбання автомобіля марки «Acura MDX», 2007 року випуску. Факт отримання коштів підтверджується випискою з особистого рахунку ОСОБА_3 та заявою про видачу готівки № 15 від 16 жовтня 2007 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Ерсте Банк» було укладено договір застави № 014/1207/73/05621, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № д-1894. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 передано позивачу в заставу автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3, виданого РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 16.10.2007.

Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007. Згідно цього договору поручителем виступила ОСОБА_4, яка зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007.

Відповідно до зазначеного кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

З моменту виникнення заборгованості за кредитним договором позивачем були направлені на адреси відповідачів повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання.

Не зважаючи, на прийняті позивачем заходи, зобов'язання виконані не були. Отже, умови кредитного договору, договору застави були порушені, тому позивач скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса з заявою для вчинення виконавчого напису на договорі застави. Таким чином, 25 вересня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 був зроблений виконавчий напис на договорі застави транспортного засобу № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007, згідно якого пропонувалось звернути стягнення на автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та задовольнити вимоги щодо заборгованості за кредитом за рахунок коштів отриманих від реалізації цього транспортного засобу.

Виконавчий напис, як виконавчий документ, який підлягає виконанню, був поданий до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку.

12 жовтня 2009 року було відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 15209936. Таким чином, в рамках виконавчого провадження спеціалізованою організацією Приватне підприємство «НИВА-В.Ш» з прилюдних торгів був реалізований заставний автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що свідчить протокол № 0510206-1 від 29.09.2010 по проведенню аукціону та платіжне доручення № U350834 віл 22.10.2010 про перерахування коштів на рахунок позивача.

Відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку на рахунок Банку були перераховані грошові кошти, які були отримані після реалізації автомобіля в розмірі 162 879,82 гривень. В першу чергу були сплачені витрати, пов'язані з процедурою звернення стягнення, а саме: витрати, пов'язані з оплатою виконавчого провадження по реалізації заставного майна в розмірі 4 500,00 гривень.

Також, на МВР за курсом 7,955 гривень за 1 умовну одиницю (доларів США) була придбана валюта у сумі 19 909,47 доларів США, яка була розподілена наступним чином:

- сума 2 682,05 доларів США - погашені нараховані відсотки.

- сума 17 227,42 доларів США - погашена частина кредиту.

Після погашення частини боргу за кредитним договором, ОСОБА_3 було направлено повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання за вих. № 13.4.0/435 від 27.04.2010, але зобов'язання щодо порушення вимог кредитного договору та договору застави залишились не виконані.

Не зважаючи на прийняті позивачем заходи всупереч діючому законодавству кредитним договорам, станом на 14 грудня 2010 року зобов'язання відповідачами не виконані.

В порушення зазначеного, відповідачі не виконують ані умови договорів, укладених з позивачем, ані вимоги діючого законодавства щодо обов'язковості договору та зобов'язань, що з нього випливають. Даний факт підтверджується наявністю заборгованості відповідача згідно розрахунку заборгованості, і станом на 14 грудня 2010 року загальна заборгованість за кредитом та відсотками відповідачів перед позивачем за кредитним договором засобу № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 з відсотками та пенею становить 44 664,89 доларів США (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят чотири долари 89 центів США), з яких:

- 31 430,34 доларів США - сума кредиту;

- 6 353,27 доларів США - сума відсотків;

- 4339,12 доларів США - пеня за прострочення кредиту;

- 2542,16 доларів США - пеня за прострочення відсотків.

Під час розгляду справи представник позивача збільшив розмір позовних вимог та остаточно просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ «Ерсте Банк» суму заборгованості за кредитним договором засобу № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 з відсотками та пенею становить 55209,26 доларів США (п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'ять доларів 26 центів США), з яких:

- 31 430,34 доларів США - сума кредиту;

- 9561,40 доларів США - сума відсотків;

- 7919,09 доларів США - пеня за прострочення кредиту;

- 6298,43 доларів США - пеня за прострочення відсотків.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ «Ерсте Банк» вказану вище суму заборгованості за кредитним договором.

У свою чергу від відповідачів за основним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла зустрічна позовна заява, яка була прийнята судом для розгляду з первісним позов, в якому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд визнати недійсним кредитний договір № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Ерсте Банк»; визнати недійсним договір поруки, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Ерсте Банк» № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007; застосувати до сторін недійсного кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 двосторонню реституцію; зобов'язати ПАТ «Ерсте Банк» повернути усе отримане ним на виконання недійсного правочину, який оформлено кредитним договором № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007; зобов'язати ОСОБА_3 повернути ПАТ «Ерсте Банк» усе отримане ним на виконання недійсного правочину, який оформлено кредитним договором № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007, з розстрочкою на 60 місяців; шляхом зарахування зустрічних позовних однорідних вимог з кожної сторони визначити розмір заборгованості сторін.

В обґрунтуванні позову позивачі за зустрічним позовом зазначили, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» укладено споживчий кредитний договір № 014/1207/73/05621 на суму 60 000,00 доларів США строком користування до 15 жовтня 2014 року зі сплатою 10,99 річних для придбання автомобіля марки «Acura MDX», 2007 року випуску.

Зазначений договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої відповідачем для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного договору ОСОБА_3 була достовірно надана інформація про фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів була надана довідка про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач передав відповідачу в заставу автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007. Згідно цього договору поручителем виступила ОСОБА_4, яка зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007.

25 вересня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 був зроблений виконавчий напис на договорі застави транспортного засобу № 014/1207/73/05621 від 16 жовтня 2007 року, згідно якого звернуте стягнення на автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та задоволені вимоги щодо заборгованості за кредитом за рахунок коштів отриманих від реалізації транспортного засобу.

Виконавчий напис поданий для виконання до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку. В рамках виконавчого провадження № 15209936, відкритого згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2009 року, спеціалізованою організацією Приватним підприємством «НИВА - В.Ш.» з прилюдних торгів був реалізований заставний автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 190 000,00 (сто дев'яносто тисяч) гривень.

Позивачі вважають, що зазначені правочини укладені з суттєвим порушенням чинного законодавства України з наступних підстав.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов'язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Надання відповідачем грошових коштів (кредиту) у вигляді кредиту у іноземній валюті та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії і режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення газової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п. п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, з тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і

суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як

застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» (постанова Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004) одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1.1 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

Відповідно до п. 6.2. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами «а», «в» та «є» пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно п. 6.3. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Отже, позивачу чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ «Ерсте Банк» шляхом внесення доларів США в касу ПАТ «Ерсте Банк».

На підставі викладеного позивач приходить до висновку, що відповідачем ПАТ «Ерсте Банк» були порушені вимоги чинного законодавства при відкритті кредитної лінії та укладенні відповідного кредитного договору, зокрема не прийняті до уваги оперативні положення ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам і суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 3 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором поруки, ж визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно п. 2. ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

З огляду на наведене, ОСОБА_3 зазначає, що під час укладання договору відповідачем не були роз'яснені суттєві умови договору, які б могли істотним чином вплинути на його бажання укладати зазначений кредитний договір, крім того він вважає, що відповідач скористався його юридичною необізнаністю та не роз'яснив ступень валютного ризику на яку він погодився, укладаючи кредитний договір, та про наслідки та можливість зміни валютного курсу по відношенню до національної валюти України.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - ПАТ «Ерсте Банк» ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги, надала пояснення аналогічні з викладеними у позові обставинам, і просила суд його задовольнити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визнала взагалі, прохала в їх задоволенні відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

В судове засідання відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явились, надали суду заяви з проханням про розгляд справи у їх відсутність.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала взагалі та просила в їх задоволенні відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, дала пояснення аналогічні з викладеними у позові, і просила суд його задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Національного банку України Чифільов Ю.М. в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути у його відсутність, а також надав письмові пояснення по справі, в яких просить в задоволені зустрічних позовних вимог відмовити з безпідставністю та необґрунтованістю викладених вимог.

Суд, заслухавши представника позивача за первісним позовом ПАТ «Ерсте Банк» ОСОБА_1, представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, та зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого щодо прав і обов'язків, відповідно до п. 1.3 Статуту ПАТ «Ерсте Банк» в новій редакції, погодженого Національним банком України 23 липня 2010 року та зареєстрованого Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 29 липня 2010 року за номером 10741050011014602 є ПАТ «Ерсте Банк») був укладений кредитний договір № 014/1207/73/05621, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 60 000,00 доларів США, строком користування до 15 жовтня 2014 року зі сплатою 10,99 % для придбання автомобіля марки «Acura MDX», 2007 року випуску. Факт отримання коштів підтверджується випискою з особистого рахунку ОСОБА_3 та заявою про видачу готівки № 15 від 16 жовтня 2007 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Ерсте Банк» було укладено договір застави № 014/1207/73/05621, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № д-1894. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 передано позивачу в заставу автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3, виданого РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 16.10.2007.

Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007. Згідно цього договору поручителем виступила ОСОБА_4, яка зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007.

Відповідно до зазначеного кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.

З моменту виникнення заборгованості за кредитним договором позивачем були направлені на адреси відповідачів повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання.

Не зважаючи, на прийняті позивачем заходи, зобов'язання виконані не були. Отже, умови кредитного договору, договору застави були порушені, тому позивач скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса з заявою для вчинення виконавчого напису на договорі застави. Таким чином, 25 вересня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 був зроблений виконавчий напис на договорі застави транспортного засобу № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007, згідно якого пропонувалось звернути стягнення на автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та задовольнити вимоги щодо заборгованості за кредитом за рахунок коштів отриманих від реалізації цього транспортного засобу.

Виконавчий напис, як виконавчий документ, який підлягає виконанню, був поданий до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку.

12 жовтня 2009 року було відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 15209936. Таким чином, в рамках виконавчого провадження спеціалізованою організацією Приватне підприємство «НИВА-В.Ш» з прилюдних торгів був реалізований заставний автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що свідчить протокол № 0510206-1 від 29.09.2010 по проведенню аукціону та платіжне доручення № U350834 віл 22.10.2010 про перерахування коштів на рахунок позивача.

Відділом державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку на рахунок Банку були перераховані грошові кошти, які були отримані після реалізації автомобіля в розмірі 162 879,82 гривень. В першу чергу були сплачені витрати, пов'язані з процедурою звернення стягнення, а саме: витрати, пов'язані з оплатою виконавчого провадження по реалізації заставного майна в розмірі 4 500,00 гривень.

Також, на МВР за курсом 7,955 гривень за 1 умовну одиницю (доларів США) була придбана валюта у сумі 19 909,47 доларів США, яка була розподілена наступним чином:

- сума 2 682,05 доларів США - погашені нараховані відсотки.

- сума 17 227,42 доларів США - погашена частина кредиту.

Після погашення частини боргу за кредитним договором, ОСОБА_3 було направлено повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання за вих. № 13.4.0/435 від 27.04.2010, але зобов'язання щодо порушення вимог кредитного договору та договору застави залишились не виконані.

Не зважаючи на прийняті позивачем заходи всупереч діючому законодавству кредитним договорам, станом на 14 грудня 2010 року зобов'язання відповідачами не виконані.

Відповідно до п. 3.7 кредитного договору, кредит, наданий кредитором, забезпечується також всім належним позичальнику майном, коштами та активами, що належать йому на праві власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 3.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язаний протягом десяти робочих днів від дати отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування суми кредиту, несплаченої суми процентів, суми комісій, суми неустойки та витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, а також збитків кредитора завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором, на рахунки вказані в повідомлені кредитора. Зазначені повідомлення поручителю надсилались неодноразово, але зобов'язання так і не були виконані.

Відповідно до п. 3.1.2 зазначеного договору поруки, у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, поручитель зобов'язаний відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 3.5.2 зазначеного договору поруки, позичальник зобов'язаний у разі невиконання ним та поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Згідно п. 9.1 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положенням кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Представник позивача вказує, що в порушення зазначеного, відповідачі не виконують ані умови договорів, укладених з позивачем, ані вимоги діючого законодавства щодо обов'язковості договору та зобов'язань, що з нього випливають. Даний факт підтверджується наявністю заборгованості відповідача згідно розрахунку заборгованості, і станом на 18 листопада 2011 року загальна заборгованість за кредитом та відсотками відповідачів перед позивачем за кредитним договором № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 з відсотками та пенею становить 55209,26 доларів США (п'ятдесят п'ять тисяч двісті дев'ять доларів 26 центів США), з яких:

- 31 430,34 доларів США - сума кредиту;

- 9561,40 доларів США - сума відсотків;

- 7919,09 доларів США - пеня за прострочення кредиту;

- 6298,43 доларів США - пеня за прострочення відсотків.

На підставі наведеного, суд вважає, що з розрахунком пені за прострочення кредиту та відсотків погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В судовому засіданні встановлено, що перебіг позовної давності не зупинявся та не переривався. Клопотань про визнання поважними причини пропущення позовної давності, представником позивача не заявлялись.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З наданого суду розрахунку пені за прострочення заборгованості за кредитом та відсотків вбачається, що зазначена заборгованість пред'явлена за період з 15.11.2008 по 16.11.2011.

З огляду на вищевикладене, сума пені за прострочення заборгованості за кредитом, підлягає стягненню за останній рік, а саме з 16.11.2010 по 16.11.2011 (21,43 + 47,14 + 62,14 + 80,00 + 110,71 + 132,86 + 150,00 + 171,43 + 199,29 + 221,43 + 251,43 + 248,57 + 27,86) = 1724,29 доларів США.

Крім того, підлягає стягненню за останній рік сума пені за прострочення відсотків, а саме за період з 16.11.2010 по 16.11.2011 (182,36 + 209,97 + 193,58 + 194,58 + 223,65 + 232,74 + 234,04 + 242,55 + 259,44 + 268,53 + 286,58 + 268,50 + 28,60) = 2825,12 доларів США.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом проявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати гроші (кредит) позичальникові у розмірі та ну умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком нарівні з основним боржником за повернення суми боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди, у відповідності зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми пені за прострочення заборгованості за кредитом та відсотками, підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом та сумою відсотків, - повністю.

При цьому, не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

16 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого щодо прав і обов'язків, відповідно до п. 1.3 Статуту ПАТ «Ерсте Банк» в новій редакції, погодженого Національним банком України 23 липня 2010 року та зареєстрованого Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 29 липня 2010 року за номером 10741050011014602 є ПАТ «Ерсте Банк») був укладений кредитний договір № 014/1207/73/05621, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 60 000,00 доларів США, строком користування до 15 жовтня 2014 року зі сплатою 10,99 % для придбання автомобіля марки «Acura MDX», 2007 року випуску.

Так, згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт отримання коштів підтверджується випискою з особистого рахунку ОСОБА_3 та заявою про видачу готівки № 15 від 16 жовтня 2007 року. Крім того, ОСОБА_3 не заперечує проти факту отримання грошових коштів у зазначеному розмірі, у зв'язку з чим вказана обставина не підлягає доведенню в судовому засіданні.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Ерсте Банк» було укладено договір застави № 014/1207/73/05621, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № д-1894. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 передано ПАТ «Ерсте Банк» в заставу автомобіль марки «Acura MDX», 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3, виданого РЕВ 1-го МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 16.10.2007.

Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007. Згідно цього договору поручителем виступила ОСОБА_4, яка зобов'язався перед ПАТ «Ерсте Банк» у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007.

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що під час укладання договору відповідачем не були роз'яснені суттєві умови договору, які б могли істотним чином вплинути на його бажання укладати зазначений кредитний договір, крім того він вважає, що відповідач скористався його юридичною необізнаністю та не роз'яснив ступень валютного ризику на яку він погодився, укладаючи кредитний договір, та про наслідки та можливість зміни валютного курсу по відношенню до національної валюти України.

Зі змісту п. п. 1.1, 1.3 кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16 жовтня 2007 року, графіку погашення заборгованості за кредитним договором, який є невід'ємним додатком до договору, ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у валюті кредиту, тобто у доларах США.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.

Відповідно до статей 208, 1055 ЦК України, статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником в письмовій формі.

Тобто, беручи до уваги вищевикладене, у кредитному договорі в іноземній валюті кореспондуються декілька зобов'язань позичальника, а саме: повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та сплатити інші збори.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Суд виходить з того, що на сьогоднішній день законодавець не визначив межі термінів і суми надання/одержання кредитів в іноземній валюті, отже операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Крім того, Національний банк України свої листом № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 зазначив, що здійснення резидентами операцій по наданню та отриманню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Зазначений лист виражає офіційну позицію органу, що уповноважений на регулювання валютного ринку, а отже має доказову базу.

Пунктом третім статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанням допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не доведено наявності помилки при укладенні кредитного договору, оскільки в кредитному договорі чітко прописано, що кредит надано в доларах США, і що повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення заборгованості, де сума відсотків та кредиту викладена у доларах США.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину, а помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Суд бере до уваги той факт, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, і курс національної валюти України до долару США не може бути незмінним і те, що даний факт не було враховано ОСОБА_3 при укладенні кредитного договору в іноземній валюті не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

ОСОБА_3 на надано доказів необізнаності в умовах кредитування та щодо умов кредитного договору шляхом введення його в оману. Отже, кредитний договір в доларах США був наданий саме за його волевиявленням, про що свідчить заява - анкета ОСОБА_3 та укладення кредитного договору саме в доларах США

Таким чином, кредитний договір, укладений в іноземній валюті, є законним і з цієї підстави не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть учать у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 1 ст. 12 ЦК України, позивачі здійснювали свої цивільні права вільно, на власний розсуд, оскільки в момент підписання договорів, як дієздатні фізичні особи своїми діями набули для себе цивільні права і своїми діями створили для себе цивільні обов'язки та погодились їх самостійно виконувати і нести відповідальність у разі їх невиконання.

Крім того, вільне волевиявлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідність цього волевиявлення їх внутрішній волі при підписанні договорів, підтверджується їх власноручним підписанням договорів. При цьому, факт підписання договорів, позивачі не заперечують. Умови при підписанні цих догорів надавали можливість позивачам належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо, у зв'язку з чим правочин відповідав внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналіз наведених обставин, вимог закону та нормативних документів дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа без самостійних вимог - Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 та договору поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007, є необґрунтованими, не ґрунтуються ні на законі, ні на договорі, і в їх задоволенні слід відмовити.

Частиною 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочин щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо недійсності основного зобов'язання кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007, вимоги позивачів щодо недійсності договору поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. ст. 43, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 12, 15, 16, 192, 207 ч. 2, 258, 267 ч. 4, 525, 526, 533, 548 ч. 2, 611, 612, 626, 627, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007, яка складається з: суми кредиту - 31 430,34 доларів США, суми відсотків - 9561,40 доларів США, пені за прострочення заборгованість за кредитом за період з 16.11.2010 по 16.11.2011 в сумі 1724,29 доларів США, пені за прострочення відсотків за період з 16.11.2010 по 16.11.2011 в сумі 2825,12 доларів США.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судовий збір в сумі 214,16 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», третя особа без самостійних вимог - Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору № 014/1207/73/05621 від 16.10.2007 та договору поруки № 014/1207/73/05621/1 від 16.10.2007, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває законної чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: