ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.08.06р. | Справа № 6/367-06 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського", Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ
до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг
про стягнення 125 265,48 грн.
Суддя Коваленко О.О.
Представники:
Від позивача Продайко О.В. довіреність №9 від 16.01.2006 р.
Від відповідача Рукавішніков К.Р. довіреність №23/81 від 06.02.2006 р.
СУТЬ СПОРУ:
Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім..Ф.Е.Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ–далі по тексту– позивача до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг–далі по тексту–відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 125 265,48 грн. основного боргу у вигляді шкоди заподіяної відповідачем позивачеві у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки концентрату залізорудного-далі по тексту-продукції № 2774/25-0022-02 від 22.11.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем.
Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 252,66 грн. держмита і 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.
Відповідач у судове засідання з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи надав, позовні вимоги позивача не визнає у повному обсязі посилаючись на те, що дійсно 22.11.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2774/25-0022-02, який сторонами було пролонговано до 31.01.2006 р. та 01.01.2006 р. між сторонами було підписано Специфікацію № 19 до нього з визначенням назви продукції, її якості відповідно до ТУ, кількості поставки саме в січні 2006 року, ціни за одну тонну та загальної вартості продукції, яку відповідач повинен поставити позивачеві на ст.Терни Придніпровської залізниці.
Згідно з п. 4 специфікації № 19 від 01.01.2006 р. до договору поставка товару здійснювалась на умовах РСА - станція Терни (м. Кривий Ріг) - Придніпровської залізниці. Умови поставки розуміються відповідно до правил "Інкотермс" в редакції 2000 р. (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п.А6 цих Правил продавець зобов'язаний з урахуванням статті Б6 нести всі витрати пов'язані з товаром до моменту коли він є поставленим у відповідності до п.А4.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором чи законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові для відправлення, відчуженого без зобов'язання доставки.
В п.А3 правил Інкотермс-2000 зазначено, що за поставкою згідно базису РСА у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення товару після його поставки у визначене базисом поставки місце. Проте продавець може укласти договір перевезення на ризик і за рахунок покупця.
За таких обставин право власності на товар та всі зобов'язання щодо витрат пов'язаних з його доставкою на ст. Дніпродзержинськ-вантажний Придніпровської залізниці (п. 5 специфікації № 19) виникли у ВАТ "ДМКД" з моменту поставки на ст. Терни (Кривий Ріг) - Придніпровської залізниці.
Таким чином, застосування правових наслідків передбачених ч. 1 ст. 1166 ЦК України та стягнення з відповідача 125 265,48 грн. (витрати Позивача), які пов'язані з затриманням товару на ст. Дніпродзержинськ-вантажний неприпустимо.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, посилання Позивача в позовній заяві на телеграму від 01.01.2006р., в якій він просив відповідача не відвантажувати залізорудний концентрат не ґрунтується на законі та суперечить умовам укладеного між сторонами договору.
17.08.2006 р. на підставі ст.75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
22.11.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 2774/25-0022-02 п.1 додаткової угоди до нього № 14 строк дії договору було продовжено до 31.01.2006 р. та 01.01.2006 р. між сторонами було підписано Специфікацію № 19 до нього з визначенням назви продукції, її якості відповідно до ТУ, кількості поставки саме в січні 2006 року, ціни за одну тонну та загальної вартості продукції, яку відповідач повинен поставити позивачеві на ст.Терни Придніпровської залізниці на умовах ЕСА-станція Терни ( м.Кривий Ріг ) Придніпровської залізниці.
Виконуючи п.1.1 умов вищеназваного договору та Специфікації до нього відповідач в січні 2006 року на адресу відповідача на ст.Терни Придніпровської залізниці на умовах ЕСА-станція Терни (м.Кривий Ріг) Придніпровської залізниці поставив позивачеві 05.01.2006 р. у 57 залізничних вагонах продукцію, 11.01.2006 р. у 55 залізничних вагонах продукцію, 12.01.2006 р. у 55 залізничних вагонах продукцію, а всього поставив позивачеві 167 залізничних вагонів з продукцією за назвою, якістю, кількістю, вартістю за тону та загальною вартістю відповідно до умов договору та Специфікації до нього, тобто виконав взяті на себе договірні зобов’язання своєчасно, якісно та у повному обсязі.
Без згоди сторін, внесення змін до умов вищеназваного договору та Специфікації до нього позивач, без посилання на будь-який договір або Специфікацію до нього 01.01.2006 р. направив відповідачеві телеграму, у якій просив відповідача відвантаження залізорудного концентрату на його адресу не проводити.
Оскільки продукція відповідачем була відвантажена на адресу позивача у повному обсязі, всупереч його телеграми, позивач відмовився від прийняття даної продукції, у зв’язку з чим Придніпровською залізницею на підставі ст.119 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами з позивача було стягнуто 21 192,60 грн. за користування вагонами та 104 072,88 грн. за зберігання вантажу, а всього Придніпровською залізницею з позивача було стягнуто 125 265,48 грн. у зв’язку з чим позивач 05.04.2006 р. звернувся до відповідача з претензією на суму 125 265,48 грн., яку відповідач залишив без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду про стягнення шкоди заподіяної відповідачем позивачеві на суму 125 265,48 грн.
Додатково позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 252,66 грн. держмита і 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.
Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання, заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що відсутність заподіяння шкоди позивачеві на суму 125 265,48 грн. відповідачем повністю було доведено, підтверджено матеріалами справи, у зв’язку з чим вина відповідача у спричиненні шкоди відсутня. Таким чином, вимоги позивача про стягнення шкоди заподіяної відповідачем позивачеві на суму 125 265,48 грн. слід визнати необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Заперечення відповідача з посиланням на те, що:
- дійсно 22.11.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2774/25-0022-02, який сторонами було пролонговано до 31.01.2006 р. та 01.01.2006 р. між сторонами було підписано Специфікацію № 19 до нього з визначенням назви продукції, її якості відповідно до ТУ, кількості поставки саме в січні 2006 року, ціни за одну тонну та загальної вартості продукції, яку відповідач повинен поставити позивачеві на ст.Терни Придніпровської залізниці;
- згідно з п. 4 специфікації № 19 від 01.01.2006 р. до договору поставка товару здійснювалась на умовах РСА - станція Терни (м. Кривий Ріг) - Придніпровської залізниці. Умови поставки розуміються відповідно до правил "Інкотермс" в редакції 2000 р. (п. 4.1. Договору).
- відповідно до п.А6 цих Правил продавець зобов'язаний з урахуванням статті Б6 нести всі витрати пов'язані з товаром до моменту коли він є поставленим у відповідності до п.А4;
- в п.А3 правил Інкотермс-2000 зазначено, що за поставкою згідно базису РСА у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення товару після його поставки у визначене базисом поставки місце. Проте продавець може укласти договір перевезення на ризик і за рахунок покупця;
- право власності на товар та всі зобов'язання щодо витрат пов'язаних з його доставкою на ст. Дніпродзержинськ-вантажний Придніпровської залізниці (п. 5 специфікації № 19) виникли у ВАТ "ДМКД" з моменту поставки на ст. Терни (Кривий Ріг) - Придніпровської залізниці;
- застосування правових наслідків передбачених ч. 1 ст. 1166 ЦК України та стягнення з відповідача 125 265,48 грн. (витрати Позивача), які пов'язані з затриманням товару на ст. Дніпродзержинськ-вантажний неприпустимо.
- посилання Позивача в позовній заяві на телеграму від 01.01.2006р., в якій він просив відповідача не відвантажувати залізорудний концентрат не ґрунтується на законі та суперечить умовам укладеного між сторонами договору,
слід визнати обґрунтованими та підлеглими задоволенню.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором чи законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові для відправлення, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Додаткові вимоги позивача, про стягнення з відповідача на його користь 1 252,66 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід визнати необґрунтованими з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини самого позивача.
Керуючись ст.ст.4,11,15,16,334,525,526 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34, 49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя | О.О. Коваленко |
Рішення підписано - 23.08.2006 р.
|
|
|