ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
19 травня 2008 р. |
Справа № 20/409 |
за позовом: ПП ОСОБА_2, АДРЕСА_2
до відповідача: ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про зобов"язання вчинити дію та стягнення неустойки
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3- представник, (довіреність №ВЕТ 015341 від 19.07.07)
Від відповідача: ОСОБА_4.- адвокат, (довіреність №6 від 23.01.08 )
Від позивача: ОСОБА_2.-підприємець, (свідоцтво про ДР СПД НОМЕР_1 від 13.05.06 )
Від відповідача: ОСОБА_1-підприємець, (свідоцтво про ДР СПД НОМЕР_2 від17.08.01
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про виселення відповідача - підприємця ОСОБА_1. з нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1та зобов"язання підприємця не чинити перешкод праві власності позивача на вказане приміщення , а також стягнення неустойки з відповідача за несвоєчасне звільнення даного приміщення в сумі 2347,99грн., подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 52594грн. 86коп.
В судових засіданнях були оголошені перерви з 13.03.08 по 03.04.08 та з 03.04.08 до 07.05.08.
07.05.08 позивачем було подано суду заяву в якій він просить суд призначити експертизу договору оренди майна (нежитлового приміщення) від 01.11.07 з додатком (акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.11.07) та доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, обставини, які мають значення для правильного вирішення спору є відомості, які підтверджують чи спростовують вимоги та заперечення сторін, та дають можливість дати їм правильну оцінку.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна самостійно довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Крім того, у суду наявні висновки спеціаліста НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області №331 від 04.12.07, №15-Т від 24.01.08, №29-Т від 31.01.08 та №92-Т від 24.03.08 в яких вже досліджувалось поставлене позивачем питання.
Отже, є достатньо доказів щодо предмету доказування, для повного та всебічного з"ясування обставин справи та вирішення спору по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Свої позовні вимоги мотивує тим, що:
-між позивачем та відповідачем укладено договір оренди майна №10 від 01.12.06. Актом прийому передачі в оренду приміщення від 01.12.06 позивач-ПП ОСОБА_2. передав, а відповідач-ПП ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування приміщення площею 121кв.м. в будинку АДРЕСА_1 на першому поверсі. Згідно п.1.1 Договору строк його дії закінчився 30.10.07;
-п.2.3 Договору встановлює, що у разі припинення дії цього договору обов"язок орендаря (відповідача) повернути орендоване майно орендодавцеві (позивачу) в строк 10 діб після закінчення терміну оренди;
-листами від 22.08.07 та 02.10.07 позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору продовжено не буде та запропонував вчасно звільнити приміщення. На день подання позову відповідачем орендоване приміщення звільнено не було;
-п.8.3 вказаного договору, встановлює, що у випадку несвоєчасного звільнення приміщення орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі 10% від місячної орендної плати за кожен день використання приміщень. В результаті чого відповідачу було нараховано 2347грн. 99коп. неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача та виселити ОСОБА_1 з займаного приміщення.
Позивачем по справі було подано суду заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до останньої (поданої 03.04.08) сума неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення становить 52594грн. 86коп. яку він просить стягнути з відповідача.
Враховуючи закріплені ст. 129 Конституції України принципи судочинства та диспозитивний характер прав позивача, який визначено ч.3 ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно збільшеної суми позовної вимоги, а саме стягнення з ПП ОСОБА_1. на користь ПП ОСОБА_2 52594грн. 86коп. неустойки.
Представник відповідача проти позову заперечив та просить суд відмовити в позові. Оскільки, між позивачем та відповідачем після закінчення терміну дії договору оренди майна №10 від 01.12.06 було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.07 площею 238кв.м. по АДРЕСА_1 строком дії з 01.11.07 по 30.10.10. Крім того, як вказує відповідач, ним платіжними дорученнями від 13.12.07 та 05.02.08 сплачувалась орендна плата по договору від 01.11.07.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що термін дії договору оренди майна (нежитлового приміщення) №10 від 01.12.06, відповідно до якого відповідачу було надано в оренду нежитлове приміщення площею 121кв.м. (на першому поверсі) по АДРЕСА_1 закінчився 30.10.07. Оскільки, відповідач по справі не звільнив у встановлений строк займане приміщення, позивачем по справі, відповідно до п.8.3 договору, було нараховано йому неустойку в сумі 52594грн. 86коп. У зв"язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення неустойки з відповідача та з вимогою про його виселення з вищевказаного приміщення.
Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки 01.11.07 між сторонами було укладено договір оренди майна (нежитлового приміщення) площею 238кв.м. поАДРЕСА_1 терміном дії до 30.10.10. Відповідно до акту прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення на підставі договору оренди майна від 01.11.07 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вказане приміщення. Вказаний договір та акт прийому-передачі засвідчені підписами та печатками сторін (копії в матеріалах справи). В судовому засіданні дослідженню підлягали оригінали договору оренди майна (нежитлового приміщення) від 01.11.07 та акту прийому передачі в оренду нежитлового приміщення на підставі договору оренди майна від 01.11.07.
Відповідач - ПП ОСОБА_1, платіжними дорученнями від 13.12.07 та від 05.02.08 (копії в матеріалах справи) сплачувала орендну плату по договору від 01.11.07 позивачу - ПП ОСОБА_2 Факт сплати коштів відповідачем, згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.07, не заперечується позивачем. За таких обставин, доводи позивача про те, що між сторонами не було укладено договору оренди судом не приймається до уваги.
Крім того, відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 2 статті 640 ЦК України вказує, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Як випливає з вищенаведеного, предметом договору оренди майна (нежитлового приміщення) від 01.11.07 є те саме нежитлове приміщення, що є предметом договору оренди майна №10 від 01.12.06, а саме: нежитлове приміщення на першому поверсі по АДРЕСА_1, отже у суду відсутні підстави для виселення відповідача - ОСОБА_1., оскільки її права на здійснення підприємницької діяльності в даному приміщенні закріплені договором оренди майна (нежитлового приміщення) від 01.11.07. Що стосується стягнення неустойки, то суд також не вбачає в наявності підстав для задоволення даної вимоги, оскільки договір від 01.11.07 був укладений на слідуючий день після закінчення строку дії договору №10 від 01.12.06, тобто п.8.3 договору №10 від 01.12.06 не міг застосовуватись позивачем до відповідача, так як він перебував у спірному приміщенні на законних підставах.
Таким чином, суд проходить до висновку, що вимоги позивача не правомірні та не підлягають до задоволення. Отже, в позові слід відмовити.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.538, 640 ЦК України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення виготовлене в повному обсязі та підписане 21.05.08.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"________________