Справа №2-4/12

Категорія 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2012 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі :

головуючого -судді Коломієць О.С.

секретарів с/з Білінська Л.С., Вітомська С.А., Українець Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищезгаданим позовом в якому зазначив, що з вини відповідача ОСОБА_7, який керував автомобілем НОМЕР_1 і порушив правила дорожнього руху, 29.02.2004 року сталася ДТП в м. Житомирі по проспекту Миру в районі будинку 63. Внаслідок цієї пригоди автомобіль НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а сам позивач легкі тілесні ушкодження. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_7 керував автомобілем, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_5, як власника джерела підвищеної небезпеки, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 56638,00 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., 180 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, понесені судові витрати та 60 грн. за надання правової допомоги адвокатом.

Протокольною ухвалою від 15.09.2004 року до участі у справі був притягнутий в якості співвідповідача власник транспортного засобу ГАЗ-32213, д.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_6.

Позивач 24.09.2008 року подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свою користь вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 51760,39 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., 180 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, понесені судові витрати та 1860 грн. за надання правової допомоги адвокатом.

Під час розгляду справи протокольною ухвалою від 24.09.2008 року до участі у справі був притягнутий в якості співвідповідача водій транспортного засобу ГАЗ-32213, д.н. НОМЕР_3 - ОСОБА_7.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав.

Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав. Вважає, що за шкоду заподіяну позивачу повинен відповідати власник транспортного засобу. Відповідних документів, які б підтверджували перебування з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в трудових відносинах у нього немає.

Представники відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали повністю. Просили в позові відмовити за безпідставністю, оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували вину водія ОСОБА_7 та їх довірителя в скоєнні ДТП. Під час ДТП ОСОБА_7 в трудових відносинах з ОСОБА_6 не перебував.

Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав повністю, зазначив, що на момент ДТП власником транспортного засобу ГАЗ-32213, д.н. НОМЕР_3 був ОСОБА_6 На нього був виписаний тільки тимчасовий реєстраційний талон, який був дійсний при наявності техпаспорта на автомобіль. Водій ОСОБА_7 в трудових відносинах з ним не перебував.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст. 1188 ЦК України. Відповідно до вимог п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого -відшкодовується винним. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела.

В судовому засіданні було встановлено, що 29.02.2004 року внаслідок ДТП, що відбулась за вищезгаданих обставин, автомобіль НОМЕР_4, що належав позивачу ОСОБА_4 на праві власності, отримав механічні пошкодження, а сам позивач легкі тілесні ушкодження. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_7, який керував належним відповідачу ОСОБА_6 автомобілем НОМЕР_1 (а.с.204 том 1), в результаті порушення ним п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Наведене стверджується постановами Богунського райсуду м.Житомира від 12.05.2004 року та від 15.01.2005 року та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.04.2004 року, згідно яких відповідач ОСОБА_7 визнаний винним в даній ДТП (а.с.6,7,201 том 1, а.с.40, том 2).

Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою (ст. 61.ч.4 ЦПК України).

Разом з тим, суд вважає за необхідне також покласти обов'язок на відшкодування заподіяної шкоди і на власника транспортного засобу ОСОБА_6 Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_7 керував автомобілем без відповідних правових підстав, належних та допустимих доказів, які б підтверджували перебування відповідача в трудових відносинах зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду представлено сторонами не було, як і доказів які б свідчили про вибуття автомобіля з володіння власника ОСОБА_6 внаслідок неправомірних дій інших осіб, а тому суд вважає, що заподіянню шкоди сприяла також і вина власника транспортного засобу - відповідача ОСОБА_6, який недбало (безвідповідально) поставився до використання даного транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлена протиправність дій відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_6 та їх вина в скоєнні даної ДТП, а також причинний зв'язок між наявною шкодою і протиправним діяннями заподіювачів, підстав для відшкодування шкоди з відповідача ОСОБА_5 у суду немає.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, судом враховуються обсяги механічних пошкоджень та висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 092 від 04.04.2005 року (а.с.98-114 том 1), який суд визнає обґрунтованим, таким що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом. Відповідачами не було представлено доказів, які б спростовували вищевказаний висновок, хоча відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, це є їх обов'язком. Згідно даного висновку матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля становить 36379 грн. 37 коп., оскільки розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у відповідності до вимог ст. 1192 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в результаті ДТП позивачу відповідачами ОСОБА_7, ОСОБА_6 була заподіяна матеріальна шкода на суму 36379 грн. 37 коп., яка відповідно до ст.ст. 1188, 1190, 1192 ЦК України підлягає відшкодуванню з відповідачів в солідарному порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 10 ч.2, 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль НОМЕР_4 був проданий позивачем ОСОБА_4 після ДТП без проведення відновленого ремонту транспортного засобу, належних та допустимих доказів які б підтверджували, що пошкодженні запчастині мають певну цінність, суду надано не було, а тому підстав для повернення відповідачам пошкоджених автозапчастин, які мають певну цінність, як і відшкодування на користь позивача вартості відновленого ремонту пошкодженого автомобіля у суду немає.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, судом враховуються періоди моральних страждань та хвилювань, які вивели позивача із рівноваги, пов'язані з пошкодженням автомобіля та незручностями в його експлуатації. Крім того, позивачу заподіяні тілесні ушкодження, які вплинули на погіршення його стану здоров'я. Ці обставини призвели до порушення звичного для нього порядку організації життя та вимагало додаткових зусиль для його відновлення.

З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, оскільки позивач розмір заявлених позовних вимог в цій частині достатньою мірою не підтвердив та визначає розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., які підлягають відшкодуванню з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_6 в солідарному порядку у відповідності зі ст. 1167 ЦК України.

В решті позовних вимог позивачу відмовити за безпідставністю.

В частині стягнення 180 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження № 11912/4 від 19.03.2004 року, суд відмовляє, оскільки даний висновок не був покладений в основу рішення суду.

Суд також відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, відповідно до ст. 84 ЦПК України. В матеріалах справи наявні лише квитанції адвоката (а.с.16,210 том 1) про отримання 1860 грн. за надання позивачу правової допомоги, які є недопустимими доказами, оскільки документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги повинні бути оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 186 грн. 15 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 1167, 1188, 1190, 1192 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 заподіяну внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 36379 грн. 37 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 186 грн. 15 коп. з кожного.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :