Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 2-719/11

Провадження № 2/552/12/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Боднар О. С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, із залученням до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКРИНОК-СЕРВІС»«Про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням», -

в с т а н о в и в:

У лютому 2011 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, із залученням до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПП «МакРинок-Сервіс»«Про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням».

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву в якій просив цивільну справу розглянути без його участі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі й пояснила, що позивач є наймачем квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі зареєстровані у спірній квартирі як члени сім'ї наймача. Відповідач ОСОБА_2 є колишньою дружиною позивача, але подружні відносини мін ними припинені з 1997 року, та з цього часу вони мешкають окремо. Крім того, 02 липня 2010 року шлюб між ними розірваний, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний запис № 232. Відповідач ОСОБА_3 є сином позивача, який також з 1997 року не мешкає у спірній квартирі, а мешкає разом з матір'ю. У 1997 році відповідач ОСОБА_2 зібрала всі свої речі та речі їх сина та переїхала мешкати до м. Донецьку, де мешкає до теперішнього часу, разом зі своєю матір'ю. Позивач ніколи не чинив перешкод відповідачу ОСОБА_2 та їх синові мешкати у спірній квартирі. Їхніх речей у квартирі не має. Відповідачі не приймають участь в ремонті спірної квартири та не сплачують витрати по комунальним послугам, але позивачу регулярно нараховуються комунальні платежі і на відсутніх членів родини. Також, в зв'язку з тим, що відповідачі зареєстровані у спірному житловому приміщенні, позивач не має можливості оформити субсидію на сплату комунальних послуг, що ставить його в скрутне матеріальне становище, оскільки його пенсія невеликого розміру. Добровільно відповідачі не бажають знятись з реєстрації у спірній квартирі, а також не бажають нести витрати по утриманню квартири та сплачувати комунальні послуги. Вважає, що відповідачі втратили інтерес до спірної квартири, скільки з моменту залишення відповідачами спірного житлового приміщення, вони жодного разу не приходили до квартири, не цікавились її станом, не вселялися в неї. Жодних перешкод у користуванні квартирою позивач не чинив. Таким чином, оскільки відповідачі не проживають в спірному житловому приміщенні з 1997 року, тобто більше шести місяців, без поважних причин, за ними не зберігається право користування цим житловим приміщенням. Просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснили, що у спірній квартирі не мешкають у зв'язку із тим, що позивач змінив замки на вхідних дверях, ключів їм не надав, пиячив та водив до себе інших жінок. Іншого місця мешкання вони не мають, так як мешкають у м. Донецьку у своєї матері та бабусі відповідно.

Представник третьої особи ПП «МакРинок-Сервіс»у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву в якій просив цивільну справу розглянути без участі їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать заяви позивача та представника третьої особи (вхідний номер 18194/11-вх від 10.06.2011 року та вхідний номер 8142/12-вх від 26.03.2012 року), що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача, особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які представник позивача посилалась як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

ОСОБА_5 від 14.07.2008 року, затвердженого директором КП "Жилцентр № 3", комісія у складі майстра КП «Жилцентр № 3»ОСОБА_6, паспортиста КП ЖЦ № 3 ОСОБА_7 у присутності свідків ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виявлено зі слів наймача АДРЕСА_1, що його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 зареєстровані але не проживають (а. с. 8).

ОСОБА_5 від 06.09.2010 року, складеного комісією ПП «Гарантбуд»у складі начальника дільниці ОСОБА_11, майстра ОСОБА_12 в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані, але не проживають з 01.01.2010 року по теперішній час ( а. с. 9).

ОСОБА_5 від 14.10.2010 року, складеного комісією ПП «Гарантбуд»у складі начальника дільниці ОСОБА_11, майстра ОСОБА_12 в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані, але не проживають з 01.01.2010 року по теперішній час ( а. с. 9).

З Довідки КП «Жилцентр-3»від 28.07.3008 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Зі слів сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають з 1997 року (а. с. 11).

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області 02 липня 2010 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 232. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюються прізвища: йому ОСОБА_2, їй ОСОБА_2 (а. с. 12).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Житлового кодексу України №5464 - Х від 30 червня 1983 року /із змінами та доповненнями/.

Положення ст. 1 Житлового кодексу України та ст. 47 Конституції України визначають право кожного громадянина України на житло.

Норми права, що містяться у положеннях ст. 9 Житлового кодексу України передбачають певні гарантії захисту прав особи на житло.

Так, положеннями ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України та п. 16 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій судових справ /Житлове право/ від 26 травня 2001 року передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як убачається з матеріалів справи предметом спірних правовідносин є визнання відповідачів особами, що втратили право користування жилим приміщенням.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У свою чергу, норми права, що містяться у ч. 2 ст. 71 Житлового кодексу України визначають - якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням регламентований положеннями статті 72 Житлового кодексу України.

Відповідно до зазначеної статті Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з роз'яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" №2 від 12 квітня 1985 року /із змінами та доповненнями/, п. 26 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій судових справ /Житлове право/ - у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням /ст. 71 Житлового кодексу України/, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності /перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо/ суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача /колишній член сім'ї/ може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин.

При цьому, слід зауважити, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство України не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Так, з довідки КП «Жилцентр № 3»від 28 липня 2008 року убачається, що сторони по справі зареєстровані у АДРЕСА_1 /а. с. 11/.

Сторони по справі визнають той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселилися в спірну квартиру у якості членів сім'ї позивача, а саме як його дружина та син відповідно.

Відповідно до положень ст. 64 Житлового кодексу України - члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї , які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Крім того, сторонами визнаний факт, що відповідачі не проживають у спірному жилому приміщенні з 1997 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Встановлюючи поважність причин відсутності відповідачів понад встановлені строки у спірному жилому приміщенні суд виходить з обставин, які встановлені рішенням Центрально -Міського району міста Макіївки від 23 грудня 2008 року, яке було ухвалено за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «Про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням».

Зазначене рішення жодної з сторін у апеляційному порядку оскаржене не було та набрало законної сили 05 січня 2009 року.

Так, наведеним рішенням суду була встановлена поважність причин відсутності відповідачів понад встановлені строки у спірному жилому приміщенні, які, зокрема, полягають у проживанні позивача у цьому житлі із сторонніми жінками, які були його співмешканками, неможливістю вселення відповідачів в зв'язку з тимчасовим проживанням у зазначеній квартирі інших осіб, позбавлення відповідачів ключів від квартири, а також зміна позивачем замків на вхідних дверях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, у ході судового розгляду справи було встановлено існування зазначених вище причин відсутності відповідачів у спірному жилому приміщення і після 23 грудня 2008 року, тобто після дати ухвалення наведеного рішення Центрально -Міського районного суду міста Макіївки.

Так, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були допитаніу судовому засіданні пояснили, що дійсно ОСОБА_4 проживає у спірному жилому приміщенні із співмешканками, а відповідачі не мешкають у цій квартирі у зв'язку із тим, що позивач пиячить та не допускає їх до цього житла.

Свідок ОСОБА_15, який був допитаний у судовому засіданні, пояснив, що він на прохання позивача здійснив заміну замків на вхідних дверях у спірному жилому приміщенні та не бачив, щоб відповідачі вивозили свої речі зі спірного житла.

Крім того, будь - яких достовірних доказів стосовно того, що відповідачі у 1997 році добровільно вибули із спірного жилого приміщення на інше постійне місце проживання позивачем суду надано не було.

Більш того, як було встановлено у ході судового розгляду справи фактичною підставою пред'явлення позивачем позову до суду є не відсутність відповідачів у спірному жилому приміщенні понад встановлені строки, а не сплата ними витрат на утримання цієї квартири та комунальних послуг.

Позивач не заперечує проти проживання відповідачів у спірному жилому приміщенні, у разі якщо вони будуть сплачувати витрати на його утримання та комунальні послуги.

Доводи проте, що несплата відповідачами комунальних платежів свідчить про втрату інтересу з їх боку до спірного жилого приміщення та є окремою підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням не заслуговують уваги, оскільки судом встановлено, що позивач також не оплачував комунальні платежі, про що свідчить судовий наказ Центрально -Міського районного суду м. Макіївки від 18 серпня 2011 року , яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Макіївтепломережа»заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01 квітня 1996 року по 01 травня 2011 року у сумі 14116,02 грн. та судовий збір.

Більш того, відповідачі не відмовляються від оплати комунальних послуг, які надаються у відношенні спірного жилого приміщення, у разі стягнення з них відповідних сум у порядку визначеному чинним законодавством України.

У добровільному порядку ними не здійснюється оплата таких комунальних послуг, у зв'язку з тим, що позивач позбавив їх права безпосередньо користуватись спірним жилим приміщенням.

Посилання представника позивача на те, що ОСОБА_2 втратила право користування спірним жилим приміщенням, ще й у зв'язку із розірвання шлюбу з позивачем також не заслуговують до уваги.

Так, дійсно згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 02 липня 2010 року, виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №232.

З огляду на положення ч. 3 ст. 64 Житлового кодексу України розірвання шлюбу між особами, що є членами сім,ї наймача не є підставою для припинення ними права користування займаним жилим приміщенням.

Крім того, з пояснень відповідача ОСОБА_2 випливає, що у спірному жилому приміщенні знаходиться майно, яке було придбане ними у період перебування у зареєстрованому шлюбі та яке, у тому числі належить і неї на праві спільної сумісної власності.

Доказів розподілу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також його вивезення останньою з спірного жилого приміщення суду надано не було.

При цьому, факт перебування у спірному жилому приміщенні майна, що належить відповідачам позивачем та його представником спростований не був.

У свою чергу суд вважає необхідним критично поставитись до наданих позивачем актів від 06 вересня 2010 року та 14 жовтня 2010 року із змісту яких убачається, що відповідачі не проживають у спірному жилому приміщенні з 01 січня 2010 року /а. с. 9, 10/.

Із змісту зазначених актів не убачається, яким чином був встановлений факт та період не проживання відповідачів у спірному жилому приміщенні.

Крім того, зазначені акти складені та затверджені представниками Приватного підприємства «Гарантбуд», але з невідомих причин вони посвідчені печаткою Приватного підприємства «Макринок - сервіс», а акт від 14 жовтня 2010 року взагалі не містить підпису осіб, які його склали, а саме начальнику ділянки № 3 ОСОБА_11 та майстра ОСОБА_12

За таких обставин, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що відсутні підстави для визнання відповідачів таким, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки позивач не довів, що вони не проживали в спірному жилому приміщенні понад шість місяців підряд без поважних причин.

Більш того з обставин справи випливає, що відповідачі не мали наміру залишати спірне жиле приміщення, інтересу до нього не втратили та не зберігають за собою право користування іншим житлом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 9, 64, 71, 72 Житлового кодексу України, ст. ст. 4, 8, 10, 11, 58, 60, 61, 76, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, із залученням до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКРИНОК-СЕРВІС»«Про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням», відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко