Справа № 2-О-26

2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17»червня 2011 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:

головуючого-судді: Сініцина Е.М.

при секретарі: Семікіній Н.Ю.

за участю адвоката: Сабардіної Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Перевальська, Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа -Державне підприємство «Ровенькиантрацит»про встановлення факту виконання роботи зі шкідливим умовами праці, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту виконання роботи хлораторщиком за період роботи на центральній збагачувальній фабриці «Комендантської»Державного підприємства «Ровенькиантрацит», посилаючись на наступне.

З 16 січня 1969 року по 26 лютого 1998 року вона працювала на одному і тому ж місці та виконувала роботу хлораторщика на очисних спорудах. Але власник підприємства неодноразове змінювався, тому її звільняли та приймали на роботу, лише змінюючи запис в трудовий книжці, а як такого звільнення та прийняття на роботу не було. Працюючи в Управління водоканалізаційного господарства, їй, в зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці, був присвоєний другий розряд оператора очисних споруд, але вона як і раніше виконувала роботу хлораторщика. З 18 серпня 1992 року вона, в зв'язку реорганізацією підприємства Управління водоканалізаційного господарства, була прийнята на підприємство «Центральна збагачувальна фабрика «Комендантська», але як і раніше продовжувала працювати на теж самому місці та виконувати ту ж саму роботу. Згідно до Наказу №18 від 13 лютого 1998 року, вона була звільнена з роботи, у зв'язку з виходом на пенсію.

Фактично її робота полягала в тому, що вона проводила очищення із застосуванням відповідних засобів, тобто працювала хлораторщиком. Ця робота є шкідливою та входить до Списку шкідливих професій, які дають право на пільги, та їй надається паливо на побутові потреби безоплатно. У 2010 році вона отримала лист від адміністрації центральної збагачувальної фабрики «Комендантської», в якому її зобов'язали оплачувати податок з прибутку фізичних осіб, у зв'язку з отриманням палива.

Вона вважає, що фактично за період роботи на центральній збагачувальній фабриці «Комендантської» з 18 серпня 1992 року по 13 лютого 1998 року до виходу на пенсію вона виконувала роботу хлораторщика, тому працювала з шкідливими умовами праці, тому ця посада відноситься до категорії шкідливих, в зв'язку з чим, адміністрація підприємства не має право стягувати з неї податок з прибутку фізичних осіб, у зв'язку з отриманням нею палива, тому вона звернулася до суду і просить встановити факт роботи їй за період з 18 серпня 1992 року по 26 лютого 1998 року на підприємстві центральна збагачувальна фабрика «Комендантська»- хлораторщиком.

У судовому засіданні заявниця підтримала заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Представник заінтересованої особи, в судовому засіданні, заперечував проти задоволення заяви, та пояснив, що дійсно позивачка працювала на їх підприємстві в якості оператора очисних споруд. Власники підприємства змінювались, а позивачка працювала весь час на тому ж самому робочому місці та виконувала ту ж саму роботу. В зв'язку з виробничою необхідністю вона виконувала роботу, пов'язані з хлоркою, але на підприємстві не має великих потужностей для очистки води, тому позивачка витрачала невеликий час для виконання зазначеної роботи. Зазначена робота, не може вважатися роботою хролаторщика, а відповідно і не відноситься до шкідливих умов праці.

Суд, вислухавши заявника, представника відповідача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_2 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні не оспорювалось і визнане сторонами, що заявниця - ОСОБА_2 працювала з 1969 року по 1998 рік, в тому ж самому приміщенні, виконувала ту ж саму роботу. З 18 серпня 1992 року по 26 лютого 1998 року, ОСОБА_2 працювала на підприємстві Державного підприємства «Ровенькиантрацит»центральній збагачувальній фабриці «Комендантська»та виконувала роботу, пов'язану з хлором.

Згідно копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_2 працювала з 16 січня 1969 року по 26 лютого 1998 року та виконувала роботу: хлораторщика, оператора хімводоочистки, оператора очисних споруд (а.с.11).

В судовому засіданні, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, пояснили, що працювали разом з ОСОБА_2 на протязі тривалого часу. Вони виконували свою роботу, як оператори очисних споруд, а у ОСОБА_2 була інша робота -робота хлораторщика, оскільки вона заправляли ванни, контролювали подачу хлору та інше.

Суд вважає, що ОСОБА_2 виконувала роботу хлоратощика з 18 серпня 1992 року по 26 лютого 1998 року на підприємстві - центральна збагачувальна фабрика «Комендантська», тому, у відповідності до вимог ст.256 ЦПК України, можливо встановити факт її роботи зі шкідливими умова праці.

Посилання представника заінтересованою особи - Державного підприємства «Ровенькиантрацит», про те, що заявниця виконувала роботу хлоратощика незначний час в зміну -не обґрунтоване, оскільки виконання роботи, що не входить до обов'язків працівника, в даному випадку оператора очисних споруд як стверджує представник, повинно бути закріплено наказом по підприємству, або записом в трудової книжці.

На підстав вищевикладеного, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_2 про встановлення факту виконання роботи зі шкідливим умовами праці -задовольнити.

Керуючись ст.ст.213 -215,256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Встановити факт виконання роботи хлораторщиком, зі шкідливим умовами праці, ОСОБА_2, з 18 серпня 1992 року по 26 лютого 1998 року на підприємстві - Державне підприємство «Ровенькиантрацит»центральна збагачувальна фабрика «Комендантська».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Перевальський районний суд Луганської області.

Головуючий-суддя: Е.М. Сініцин.