Справа № 22-ц-571/2008р. Головуючий по 1-ій інстанції: Солдаткін С.Г.
Категорія: 27 Суддя-доповідач: Кононенко О.Ю.
РІШЕННЯ
іменем України
27 травня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Гагіна М.В.
суддів: Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2008 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Зазначала, що 27 лютого 2005 року вона позичила відповідачу 300 доларів США, а відповідач зобов'язалася повернути суму боргу та проценти за договором позики в розмірі 280 грн. до 27 березня 2005 року, про що написала відповідну розписку.
Посилаючись на те, що відповідач борг так і не повернула, позивач просила стягнути з відповідача на її користь:
- суму боргу, виходячи з курсу долару США станом на 10 жовтня 2007 року (100 доларів США = 502 грн. 50 коп.), у розмірі 1507 грн. 50 коп. (300 доларів США × 5,0250);
- проценти за договором позики у розмірі 280 грн.;
- збитки від інфляції за період з листопада 2006 до жовтня 2007 року включно в розмірі 256 грн. 63 коп. ( де 209 грн. 59 коп. - сума боргу, 47 грн. 04 коп. - винагорода);
- 3% річних за 1 рік прострочки виконання зобов'язання в розмірі 55 грн. 09 коп. (1507 грн. 50 коп. × 0. 0082 % × 376 = 46 грн. 46 коп.; 280 грн. × 0,0082% × 376 = 8 грн. 63 коп.).
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму позики - 1507 грн. 50 коп., проценти за договором позики у розмірі 280 грн., три проценти річних у розмірі 55 грн. 09 коп., збитки від інфляції у розмірі 256 грн. 63 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
При цьому зазначає, що грошей у борг у ОСОБА_2 вона не брала, розписку написала під впливом погроз з боку позивача.
Вказує, що у суду не було підстав для стягнення з неї трьох процентів річних, оскільки у розписці встановлений інший розмір процентів - 280 грн.
Апелянт посилається на те, що суд не мав права нараховувати інфляційні збитки на проценти у розмірі 280 грн., оскільки згідно з ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні збитки нараховуються лише на суму основного боргу.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеним з позивачем договором позики, на вимогу останньої зобов'язаний сплатити суму боргу, проценти, встановлені договором, збитки від інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Однак, повністю погодитися з таким висновком не можна.
Відповідно до змісту ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Судом встановлено, що 27 лютого 2005 року між сторонами було укладено договір позики, за яким позивач передала відповідачу 300 доларів США, а та зобов'язалась повернути таку ж суму та проценти в розмірі 280 грн. 27 березня 2005 року, однак свого зобов'язання не виконала.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривнях.
Суд, встановивши, що грошове зобов'язання мало бути виконане в іноземній валюті, борг за яким визначається за офіційним курсом цієї валюти на день його сплати, на зазначене уваги не звернув.
Крім того, на думку колегії суддів, висновок суду про те, що на проценти від суми позики за користування коштами нараховується індекс інфляції та три проценти річних, є також помилковим, оскільки це не узгоджується з вимогами ст. 625 ЦК України.
Для сплати зазначених процентів боргом визнається сума позики, тобто надані у борг грошові кошти. Проценти від простроченої суми позики нараховуються лише на суму позики (основного боргу) і не нараховуються на проценти від суми позики за користування основним боргом відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Крім того, ухвалене місцевим судом рішення не відповідає вимогам ст. 203 ЦПК України та роз'ясненням п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року «Про судове рішення», оскільки не містить розрахунків, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог.
Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення в частині стягнення збитків від інфляції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині та зміни рішення в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, та зменшення цієї суми до 46 грн. 46 коп. (55,09 грн. - 8, 63 грн., де 8,63 грн. - це сума трьох процентів річних, нарахованих на проценти в розмірі 280 грн.; 1507 грн. 50 коп. (сума основного боргу) × 0,0082% (розрахунковий коефіцієнт трьох процентів річних) × 376 днів (період прострочення сплати боргу з 20.11.2006 року до 31. 11. 2007 року) = 46 грн. 46 коп.).
Твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що вона не брала грошей в борг у позивача, а також те, що розписка нею написана під впливом погроз з боку позивача, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки нею в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не доведено ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Зокрема, свідок ОСОБА_3, на пояснення якого посилалась відповідач ОСОБА_1, що начебто у його присутності ОСОБА_2 погрожувала їй бандитами, якщо вона не віддасть борг, був допитаний в суді першої інстанції і заперечував той факт, що йому щось відомо про отримання його співмешканкою ОСОБА_1 300 доларів США в борг у ОСОБА_2, про написання відповідачем відповідної розписки і про якісь погрози їй з боку ОСОБА_2
Посилання апеляційної скарги на те, що суд безпідставно стягнув з відповідача три проценти річних, оскільки в договорі встановлений інший розмір процентів - 280 грн., є також необґрунтованим, так як проценти в розмірі 280 грн. - це винагорода, яку відповідач ОСОБА_1 зобов'язувалась сплатити позивачу за користування її грошовими коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України, а три проценти річних від простроченої суми - є правовими наслідками порушення грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що укладення договорів позики між громадянами в іноземній валюті суперечить діючому законодавству, тому такий договір необхідно вважати недійсним, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки недійсність зазначеної угоди прямо законом не встановлена, а позов про визнання її недійсною ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляла.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу за договором позики - 1507 грн. 50 коп. та процентів у розмірі 280 грн. відповідає нормам матеріального права, а саме: ст. ст. 1046, 1047, 1048, 1050, 625 ЦК України, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.п. 2,3 ч.1 ст.307, п.п. 1,3,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2008 року у частині стягнення збитків від інфляції.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 256 грн. 63 коп.
Змінити рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2008 року у частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 46 грн. 46 коп.
В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 березня 2008 року залишити без змін.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Гагін М.В.
Судді: Кононенко О.Ю., Семеній Л.І.