Справа № 2/0306/1153/11 провадження № 22-ц/0390/571/2012 Головуючий у 1 інстанції:Денісов В.П.
Категорія: 30 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.04.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Завидовської-Марчук О Г,
суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду від 04 жовтня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
28 липня 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що він разом з своєю сім'єю проживає в АДРЕСА_1 у власному житловому будинку. З ним також проживає його донька ОСОБА_5, яка раніше перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу між ними склалися неприязні стосунки.
23.02.2011 року, відповідач тричі з'являвся на його подвір'ї, причому двічі у вечірній час. Він під'їжджав на своєму автомобілі до його автомобіля марки «Сузукі Гранд Вітара», реєстраційний номер НОМЕР_1, певний період часу там знаходився і щось робив. Дружина та донька виганяли відповідача із подвір'я, однак останній на їх зауваження не реагував. Лише після того, коли його дружина сказала, що викличе працівників міліції, то ОСОБА_2 залишив їх двір. Останній раз відповідач приїжджав до нього разом із працівниками міліції, які деякий час знаходилися в будинку, а сам відповідач в той час знаходився біля його автомобіля. Наступного дня, вранці, він виявив на своєму автомобілі численні подряпини на капоті, боковинах, кришці багажника, а також пошкодження крила та скла задньої лівої боковини, відломані антену, ричаги переднього та заднього склоочисника. В зв'язку із пошкодженням автомобіля та спричиненням йому матеріальних збитків він звертався із заявою в Старовижівський РВ УМВС. За результатами проведеної перевірки в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 було відмовлено. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 563 від 26.03.2011 року вартість матеріальних збитків складає 16391.27 грн. Вважаючи винним в заподіянні йому шкоди ОСОБА_2 просив стягнути з нього в його користь 16391.27 грн. матеріальних збитків, 650 грн. витрат на послуги експерта-автотехніка, 2000 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати.
Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду від 04 жовтня 2011 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди 19041.27 грн., з яких: 16391.27 грн. вартість відновлюваного ремонту, 650 грн. у відшкодування витрат за оплату проведеного автотоварознавчого дослідження, 2000 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність даного рішення через неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
У даному судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених в ній, просили її задовольнити, а в позові відмовити.
Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2, не заперечено та не спростовано твердження позивача про заподіяння йому шкоди і відповідач повинен відшкодувати йому цю шкоду.
Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з п.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивач, заявляючи позовні вимоги до ОСОБА_2, покликався на те, що саме він пошкодив його автомобіль.
Проте будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження вини відповідача в заподіянні йому шкоди позивач не надав і таких доказів не здобуто судом в ході розгляду справи.
Покладаючи відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_4 на ОСОБА_2, суд в обґрунтування своїх висновків щодо вини відповідача в заподіянні цієї шкоди, покликався на показання свідків: дружини позивача ОСОБА_7, дочки позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Проте, ні один із допитаних судом свідків не підтвердив, що бачив, як ОСОБА_2 наносив пошкодження на автомобіль.
Крім цього, як вбачається із відмовного матеріалу № 138/2 Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, (а.с. 18, 11, 9, 28) ці ж особи пояснювали, що не бачили, щоб ОСОБА_2 наносив пошкодження на автомобіль. Причому ОСОБА_8 пояснювала, що коли ОСОБА_2 був у дворі, то вона з ним спілкувалася (а.с.12), ОСОБА_7 пояснювала, що також виходила до ОСОБА_2 на подвір'я, він питав, де внучка. Вона почала його виганяти, а коли до них підійшов її чоловік, позивач по справі, то ОСОБА_2 поїхав з подвір'я. З пояснень ОСОБА_10 (а.с.27) вбачається, що коли ОСОБА_2 під'їхав до будинку ОСОБА_4, до нього вийшла ОСОБА_7 і вони почали виясняти відносини. Він не бачив, щоб ОСОБА_2 пошкоджував автомобіль позивача.
Постановою старшого ДІМ Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області від 05.07.2011 року (а.с.22) було відмовлено в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_2.
Допитані в ході апеляційного розгляду справи свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - працівники Старовижівського РВУ МВС підтвердили ту обставину, що ОСОБА_2 в цей вечір приїжджав за своєю малолітньою дочкою до офісу фірми Ханко», звідки і забрав дочку як вона і хотіла, із собою. Разом з ОСОБА_2 вони їздили до будинку ОСОБА_4 за речами дитини. Коли забирали речі дитини, то відповідач залишався з дитиною в автомашині. Ні позивач, ні його дружина не говорили, що ОСОБА_2 пошкодив їхній автомобіль.
Відповідач не заперечував, що приїжджав спочатку за дочкою до будинку ОСОБА_4, але дружина останнього ОСОБА_7 сказала, що дитини немає. Тоді він поїхав в офіс до колишньої дружини, звідки і забрав дочку. Коли він був біля офісу, то приїхали працівники міліції. З ними він забрав дочку і під'їжджав з ними до будинку позивача, щоб забрати речі дитини. Ніяких пошкоджень на автомобіль він не наносив.
Аналізуючи вищенаведені докази, у суду виникає сумнів в правдивості показань свідка ОСОБА_7 надані нею в суді першої інстанції з приводу того, що вона в цей же вечір, коли ОСОБА_2 був на подвір'ї, виявила пошкодження фарби на автомобілі.
Крім цього, відповідач і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, пояснили, що коли вони заїжджали в двір до ОСОБА_4, то ворота на подвір'ї були відчинені і автомобіль ОСОБА_4 стояв в дворі.
Отже та обставина, що відповідач перебував на подвір'ї ОСОБА_4, з беззаперечністю не підтверджує факту пошкодження ним автомобіля, а враховуючи, що ОСОБА_2, перебуваючи на подвір'ї, кожен раз спілкувався з дочкою і дружиною позивача і вони не бачили, щоб він наносив пошкодження на автомобіль, то їх припущення, що цю шкоду міг зробити саме він, не можуть бути доказом його вини.
Свідок ОСОБА_14 в даному судовому засіданні пояснив, що коли син поїхав у відрядження, то він приїхав в Ковель і доглядав внучку. 23.02.2012 року, коли повернувся із магазину, то внучки вдома не було. В обід він приїхав з дільничим інспектором до будинку позивача, і взнавши, що дитина там, поїхав додому. Коли син вернувся з відрядження, то поїхав за дитиною.
Суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_15, матері відповідача з приводу того, що вона приїжджала з сином ввечері до будинку позивача, оскільки вони спростовуються показаннями свідків - працівників міліції.
За таких обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивач не довів вини ОСОБА_2 в заподіянні йому шкоди, то у суду не було законних підстав для покладення на нього відповідальності за шкоду, якої зазнав позивач.
Таким чином, із-за порушення норм матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319, 60 ЦПК України, на підставі ст. 1161 ЦК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду від 04 жовтня 2011 року в даній справі скасувати та ухвалити нове.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,
Головуючий:
Судді: