Справа № 2-7747/11 провадження № 22-ц/0390/670/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М.
Категорія: 25 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.04.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Завидовська-Марчук О Г,
суддів - Свистун О.В., Овсієнка А.А.,
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю представника позивача Стефківського В.І.
відповідача ОСОБА_2
представників відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу за апеляційною скаргою позивача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
07 листопада 2011 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 23 листопада 2009 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_5 було укладено договір страхування серії Kit №014048, предметом якого являється транспортний засіб «ВАЗ211540», р.н. НОМЕР_1.
21 вересня 2010 року о 19 год. 35 хв. у м. Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «ВАЗ 211540» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Dacia Logan», р.н. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ківерцівського районного суду від 05 листопада 2010 року винним у вчинені ДТП визнано ОСОБА_2 і на підставі страхового акту UA20100092100031/L01/01 від 19 листопада 2010 року, ОСОБА_5 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26962, 89 грн.
На момент ДТП цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» за договором обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності, за яким співвідповідач взяв на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам. Однак, відшкодувати спричинені збитки в порядку регресу в добровільному порядку відповідачі відмовились, у зв'язку з цим просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 510 грн. франшизи, 1463,00 грн. різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а із співвідповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» -24990 грн. виплаченого страхового відшкодування, а також судові витрати по справі.
Згодом уточнивши позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просило стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 4078, 90 грн. та із ОСОБА_2 13939, 2 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2012 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в порядку зворотної вимоги (регресу) -13939 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп. та 259, 39 грн. судових витрат.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», позивач ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» подало апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і невідповідністю висновків суду обставинам справи просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким їхні позовні вимоги до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити повністю.
В решті вирішення позовних вимог рішення суду не оскаржується.
У даному судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Представник відповідача приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» апеляційну скаргу заперечив, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції-залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_2 і його представник при вирішенні справи покладались на погляд суду.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджувалися; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, відмовляючи в позові до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», суд першої інстанції виходив з того, що останнім здійснено виплату страхових сум в розмірі 24990 грн., тобто в межах ліміту відповідальності. В обгрунтування своїх висновків суд покликався на те, що ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» добровільно відшкодувало позивачу 8944, 93 грн. в порядку зворотної вимоги та на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2011 року з нього в користь потерпілого ОСОБА_5 стягнуто 16045, 20 грн. у відшкодування завданих збитків.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статті 5, 9, 12, 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищує 2% від ліміту відповідальності страховика. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2009 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_5 було укладено договір страхування серії Kit № 014048, предметом якого є страхування транспортного засобу «ВАЗ 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( а.с.7-20). Відповідач ОСОБА_2 21 вересня 2010 року, керуючи автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_4 по вул. Огієнка в м. Луцьку, не надав переваги в русі на рівнозначному перехресті транспортному засобу «ВАЗ 211540», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого скоїв ДТП і постановою Ківерцівського районного суду від 05 листопада 2010 року ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито в зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності ( а.с.30-31).
На підставі договору страхування і у відповідності до страхового акта № UA20100092100031/L01/01 від 19 листопада 2010 року та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, звіту № 63/10/10 від 18.10.2010 року ПАТ «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 26962, 89 грн. ( а.с-52-54).
Оскільки, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то останнє відшкодувало ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 8944, 83 грн. в порядку зворотної вимоги, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 11 січня 2012 року ( а.с.83).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2011 року на користь ОСОБА_5 було стягнуто з ПАТ «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» суму в розмірі 11966 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн.. 31 коп. завданої матеріальної шкоди, 2500 ( дві тисячі п'ятсот) грн. за завдану моральну шкоду, 121 (сто двадцять одну) грн. 78 коп. судового збору, 56 (п'ятдесят шість) грн.04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 04 коп. понесених витрат на правову допомогу, а всього 16045, 20 грн.( а.с. 99-103).
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що шкода заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Проте суд, всупереч зазначеним нормам Закону дійшов неправильного висновку, що ПАТ «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» здійснив виплату страхових сум в межах ліміту відповідальності на загальну суму 24990 грн. ( 8944,83 грн. +16045, 20 грн.). Оскільки за вищевказаним рішенням в користь ОСОБА_5 з ПАТ «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» стягнуто лише 11966 грн. 31 коп. завданої матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу «ВАЗ 211540» р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, то саме ця сума повинна бути врахована при вирішенні даного спору.
Сума 2500 грн. моральної шкоди, яку стягнув суду з ПАТ «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» в користь ОСОБА_5, неправильно врахована судом при вирішенні даного спору, оскільки згідно ст. 9 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду стосується шкоди, заподіяної майну потерпілого.
Так само неправильно судом включено в суму страхового відшкодування 121, 78 грн. судового збору, 56,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1401, 04 грн. на правову допомогу, які були стягнуті цим же рішення суду з ПАТ «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» в користь ОСОБА_5, оскільки це суми понесених позивачем в цьому спорі судових витрат.
Отже відповідачем ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» здійснено виплату страхових сум на загальну суму 20911,14 грн.(в користь потерпілого ОСОБА_5 11966,31 грн. + 8944, 83 грн. сума добровільного відшкодування позивачу), що менша ліміту відповідальності.
Виходячи з того, що ліміт відповідальності ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» становить за мінусом франшизи 24990 грн., то відповідач повинен сплатити позивачу 4078, 90 грн. (24990 грн. - 20911, 14 грн.).
Оскільки судом першої інстанції в порушення зазначених норм матеріального права неправильно включено суми моральної шкоди та судових витрат до ліміту відповідальності страховика за заподіяння шкоди майну потерпілої особи, то колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» у зв'язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 лютого 2012 року в частині відмови в позові до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму виплати страхового відшкодування в розмірі 4078 ( чотири тисячі сімдесят вісім) гривень 90 копійок.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. ,
Головуючий:
Судді: