Справа № 165/1112/25 Провадження №33/802/464/25 Головуючий у 1 інстанції:Василюк А. В.

Доповідач: Подолюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року                                                                 місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю ОСОБА_1 , її захисника – адвоката Улибіна-Вельгус В.В., представника іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , – адвоката Герасимчук Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Улибіна-Вельгус Володимира Володимировича на постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 20 червня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Так, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 23 березня 2025 року о 17:44 год. керуючи автомобілем марки «Хюндай Санта Фе», номерний знак НОМЕР_1 в м.Нововолинську по вул.Грушевського, рухаючись по головній дорозі, не надала переваги в русі автомобілю швидкої допомоги марки «Пежо», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався заднім ходом з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила п.3.1, 3.2, 13.1 ПДР України та відповідно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді, захисник особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Улибін-Вельгус В.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм законодавства просить її скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В апеляції зазначає про те, що місцевий суд у своєму рішенні формально перерахував докази, однак не мотивував того, що саме ними доводиться. Також суд не вказав чому взявши до уваги пояснення ОСОБА_2 , відхилив доводи ОСОБА_1 . Окрім того, суд не надав оцінку схемі ДТП, з якої можна встановити місце зіткнення транспортних засобів та їх розташування в момент зіткнення, що фактично дає оцінити пояснення учасників ДТП на предмет достовірності. Також судом не було зазначено в чому виразилось порушення ПДР ОСОБА_1 та чи виконав ПДР інший учасник ДТП ОСОБА_3 .

З приводу фактичних обставин зазначає про те, що як пояснив водій ОСОБА_2 , він дійсно стояв на другорядній дорозі з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та перед початком руху заднім ходом бачив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , однак коли почав рух то покажчик повороту не вмикав, що на думку захисника, з його сторони є порушенням п.1.10, 9.4 та 10.9 ПДР. Сама ж ОСОБА_1 пояснила, що коли вона рухаючись своїм автомобілем зрівнялась з автомобілем швидкої допомоги, то останній почав рух. Такі її пояснення повністю узгоджуються із схемою ДТП, на якій зазначені пошкодження обох транспортних засобів, а також траєкторія руху автомобіля під її керуванням, який фактично уникав зіткнення, та саме місце зіткнення. В даному випадку схема місця ДТП спростовує пояснення водія автомобіля швидкої допомоги ОСОБА_2 , оскільки з його пояснень в момент початку руху автомобіля під його керуванням, автомобіль ОСОБА_1 був у нерухомому стані, тобто стояв. Захисник вважає, що оскільки водій ОСОБА_2 не виконав вимоги п.3.1 ПДР, то ОСОБА_1 не мала обов`язку зупинити свій автомобіль, так як транспортний засіб швидкої допомоги перебував у нерухомому стані. Тому в даній ДТП винен саме водій автомобіля швидкої допомоги ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , як про це зазначив місцевий суд в оскаржуваному рішенні.

Інший учасник ДТП ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. Враховуючи це, а також відсутність клопотання чи заяви цієї особи про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає, що розгляд справи можливо провести у відсутності ОСОБА_4 .

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Улибіна-Вельгус В.В., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, представника іншого учасника ДТП ОСОБА_2 – адвоката Герасимчук Л.Р., який апеляцію вважав безпідставною та просив залишити її без задоволення, а судове рішення, - без змін, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Вказаних вимог закону та роз`яснень Пленуму ВСУ при розгляді справи суд першої інстанції дотримався.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за обставин викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

       Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279764 від 23.03.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.3.1, 3.2, 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП.

Пунктом 3.1, 3.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року передбачено, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та п.28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений. У разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов`язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п.13.1 ПДР).

За змістом ст.124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

З аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР України вбачається, що відповідальність за ст.124 КУпАП може настати лише для учасника дорожнього руху, який порушив Правила дорожнього руху і внаслідок цього виникло пошкодження, зокрема транспортного (их) засобу (ів).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ОСОБА_1 своєї вини у порушенні п.3.1, 3.2, 13.1 ПДР України та відповідно вчиненні адміністративного правопорушення, яке їй інкримінується за ст.124 КУпАП не визнає, оскільки вважає, що ДТП виникла не її вини, а іншого учасника ДТП – ОСОБА_2 , який на перехресті розпочав рух заднім ходом автомобілем саме у той час коли вона порівнялась з ним внаслідок чого виникло ДТП. Суду апеляційної інстанції пояснила, що керуючи автомобілем вона не зупинялась, а лише зменшила швидкість руху перед «лежачим поліцейським», а продовжила рух, оскільки автомобіль швидкої допомоги, на її думку, перебував у нерухомому стані.

Проте, такі її доводи до уваги не приймаються з огляду на таке.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного проступку, стверджується належним чином дослідженими та оціненими судом доказами, яким надана вірна юридична оцінка, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №279764 від 23.03.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 інкримінується порушення п.3.1, 3.2, 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП;

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.03.2025, в якій, окрім іншого зафіксовані дорога, де сталось ДТП, напрямок руху транспортних засобів, місце ДТП, розташування транспортних засобів після ДТП, характер механічних пошкоджень транспортних засобів, яка підписана учасника ДТП;

- рапортом працівника поліції від 23.03.2025, де зафіксовано на лінію 102 інформацію про ДТП;

- письмовим поясненням іншого учасника ДТП ОСОБА_2 від 23.03.2025.

ОСОБА_2 в суді першої інстанції надав пояснення про те, що він працює водієм карети швидкої допомоги. У день події, про яку йде мова у даній справі, він разом з бригадою виїхав на виклик на вул.Князя Романа у м.Нововолинську. Коли він здійснив поворот з вул.Грушевського на вул.Святого Романа та проїхавши приблизно 20 метрів, то виявив, що попереду стоїть великий транспортний засіб, і враховуючи те, що проїзна частина цієї вулиці дуже вузька, він не зможе проїхати до вказаного у виклику будинку, у зв`язку з чим вирішив об`їхати цю вулицю з іншого боку. Під час руху заднім ходом з вул.Князя Романа на вул.Грушевського та безпосереднім виїздом на перехрестя призупинив автомобіль аби пересвідчитись, що для нього немає перешкоди. У цей час побачив автомобіль, який призупинився перед «лежачим поліцейським» і, з чого він зробив висновок, що цей автомобіль надає йому перевагу в русі, при виїзді на вул.Грушевського, а тому спокійно продовжив рух. Після цього, несподівано для нього відбулось зіткнення із вказаним автомобілем. В результаті ДТП на керованому ним автомобілі було пошкоджено кузов та правий задній ліхтар. Підтвердив, що на керованому ним автомобілі весь час були увімкнені проблискові маячки синього кольору.

Фактично ці пояснення ОСОБА_2 узгоджуються із тими, які він надав працівникам поліції на місці події при оформленні ДТП.

Сама ж ОСОБА_1 суду пояснила, що вона рухалась автомобілем по вул.Грушевського та ще до проїзду вул.Соборної побачила, що на початку вул.Князя Романа стояв автомобіль швидкої медичної допомоги з увімкненими проблисковими маячками синього кольору. У той час коли порівнялась з цим автомобілем швидкої допомоги, то пасажирка її автомобіля вигукнула про небезпеку, після чого вона побачила, що вказаний автомобіль рухається заднім ходом, у зв`язку з чим вона викрутила кермо вліво задля уникнення зіткнення, однак уникнути цього не вдалось.

З вищевикладеного можна прийти до висновку, що ОСОБА_1 рухаючись по дорозі фактично бачила автомобіль швидкої допомоги з увімкненими проблисковими маячкам безпосередньо біля перехрестя вулиць, який призупинився біля перехрестя аби пересвідчитись у відсутності йому перешкоди, однак вона продовжила рух аж до того моменту коли її пасажир повідомила про небезпеку, у зв`язку з чим вона маючи намір уникнути ДТП, цього зробити вже не змогла, внаслідок чого відбулось зіткнення.

Так, всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в розрізі із наявними у ній доказами в їх сукупності, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виникнення ДТП є в прямому безпосередньому причинному зв`язку з порушенням п.3.1, 3.2, 13.1 ПДР України водієм ОСОБА_1 та відповідно пошкодженням транспортних засобів, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи, а також поясненням іншого учасника події ОСОБА_2 , та фактично відтворюють картину події, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, апеляційні доводи ОСОБА_1 та її захисника про відсутність в діях першої складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу суду, оскільки повністю спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять докази, які підтверджують порушення нею ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Посилання сторони захисту на те, що інший учасник ДТП ОСОБА_2 , тобто водій автомобіля швидкої допомоги хоча і рухався з увімкненими проблисковими маячками, однак перед виїздом на перехресті на увімкнув покажчик повороту у зв`язку з чим саме його дії призвели до виникнення ДТП, є безпідставними, оскільки з цього приводу матеріали справи будь-яких доказів не місять.

Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені стороною захисту в ході апеляційного розгляду справи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.

А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності та постановив законне судове рішення про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Адміністративне стягнення, яке накладене на ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, відповідає положенням ст.23, 33 КУпАП.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді, - без змін.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Улибіна-Вельгус Володимира Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Нововолинського міського суду Волинської області від 20 червня 2025 року в даній справі, - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду                                                                В.А. Подолюк