КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року справа №320/60662/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві № 116756240202 від 15.10.2024 р. про нарахування штрафних санкцій за невірно визначену ознаку доходу в сумі 1020,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві № 116699240202 від 15.10.2024 р. про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 59 825,94 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 14 956,49 грн.,

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві № 116759240202 від 15.10.2024 р. про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 717 911,28 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 179 477,82 грн.,

- вимогу Головного управління ДПС у м. Києві за № 116709240202 від 15.10.2024 р. про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від в сумі 862 615,82 грн.,

- рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 116752240202 від 15.10.2024 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 236 570,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору є безпідставними та протиправними, а отже, прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення та оформлена податкова вимога підлягають скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28 січня 2025 року о 14:00 год.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки акт за результатами проведеної перевірки є законним, а висновки обґрунтовані та доведені, отже підстави для скасування прийнятих оскаржуваних рішень відсутні. До відзив долучив клопотання про витребування доказів у позивача.

Заявою від 07.01.2025 про зміну предмету позову позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції:

Визнати протиправними та скасувати:

вимогу Головного управління ДПС у м. Києва №116709240202 від 15.10.2024 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 862 615,82 грн;

рішення Головного управління ДПС у м. Києва №145729240202 від 24.12.2024 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 367 837,91 грн.

До заяву долучено клопотання про повернення частини судового збору з урахуванням зменшення ціни позову.

У відповіді на відзив позивач наголошував на хибності висновків податкового органу, що є наслідком скасування спірних рішень.

У підготовчому засіданні 28.01.2025 суд задовольнив заяву про зміну предмету позову та клопотання відповідача про витребування доказів. Протокольною ухвалою суд продовжив підготовче провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 18 березня 2025 року о 14:00 год.

Заявою від 17 березня 2025 року позивач уточнив позовні вимоги шляхом виключення вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у м. Києва № 145729240202 від 24.12.2024 про застосування штрафних санкцій в сумі 367 837,91 грн.

В результаті, прохальну частину позову прийняти у наступній редакцій:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києва №116709240202 від 15.10.2024 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 862 615,82 грн.

В підготовчому засіданні 18 березня 2025 року суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог та оголосив перерву до 22 квітня 2025 року о 15:00 год.

В підготовчому засіданні 22 квітня 2025 року суд закрив підготовче засідання та призначив розгляд справи по суті на 27 травня 2025 року о 13:00 год.

У судовому засіданні 27.05.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд з`ясував позицію учасників справи щодо можливості продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Враховуючи висловлену згоду, суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» (код за ЄДРПОУ 32205857) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.03.2024, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2024, за результатом якої прийнято акт від 30.08.2024 № 100001/Ж5/26-15-24-02-02/32205857.

У висновках зазначеного акту вказано, зокрема, про порушення п.1 ч.1 ст.7 та п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальну суму 826 615,82 грн.

На підставі акту перевірки та висновку № 1720/26-15-24-02-02/32205827 від 09.10.2024 податковим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2024 № 116709240202, якою вимагалось сплатити недоїмку в розмірі 862 615,82 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

У статті 1 цього Закону наведено визначення окремих термінів, що вживаються у законі, серед яких:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

В силу положень ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI).

Згідно з п.1, п.4 ч.2 ст.6Закону України № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (ч.5 ст.7 Закону № 2464-VІ).

У відповідності до ч.5 ст.8Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. З ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які* зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція), вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про Результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Як установлено судом, позивачем укладено договори з фізичними особами-підприємцями, а саме: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , директор ТОВ «СІТІ-ГУРП»), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , провідний спеціаліст служби маркетингу і збуту та начальник відділу маркетингу та збуту ТОВ «СІТІ-ГУРП), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , менеджер зі збуту ТОВ «СІТІ-ГУРП), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , завідуючий складом ТОВ «СІТІ-ГУРП).

Відповідно до умов укладених договорів (п. 1.1. договорів між ТОВ «СІТІ-ГУРП» та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ) фізичні особи-підприємці виконують роботи з технічного обслуговування пристроїв, збору моторедукторів та електродвигунів на замовлення позивача.

Згідно з висновків акту перевірки контролюючим органом було перекваліфіковано відповідні договори з цивільних на трудові, оскільки відповідні договори мають ознаки не цивільних, а саме трудових договорів.

Зокрема, на думку відповідача, ТОВ «СІТІ-ГРУП» надавало всі необхідні інструменти, обладнання та матеріали фізичним особам-підприємцям, які одночасно є посадовими особами позивача, а також те, що у відповідних фізичних осіб відсутні основні засоби, то виконання відповідних договорів могло здійснюватися лише на території ТОВ «СІТІ-ГРУП».

Так, відповідач виснував, що підприємство має регламентований час роботи, а виконавці, які одночасно є найманими працівниками та ФОП-ами, виконували послуги в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві та отримували оплату за виконання робіт на регулярній основі, а тому договори між ТОВ «СІТІ-ГРУП» та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мають ознаки трудових договорів.

Водночас, суд не може погодитись з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відносини між ТОВ «СІТІ-ГРУП» та ФОП ОСОБА_2 здійснювались на підставі договору № 4 від 01 березня 2011 року, за умовами п.1.1, 1.2. якого виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати роботи з тестування, обстеження, налагодження ремонту електронно-обчислювальних пристроїв, розроблення та адаптування програмного забезпечення для автомобільних навігаційних систем, систем відтворення аудіо-відео інформації. В свою чергу Замовник зобов`язується прийняти належним чином роботи і оплати їх вартість. Роботу Виконавець виконує на власний ризик. Вказане відповідав частині першій статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти оплатити виконану роботу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку Договором не встановлюється, Виконавець самостійно організовує свою роботу.

Роботи, надані Виконавцем за договором є юридично самостійними, у Виконавця є лише обов`язки за цивільно-правовим договором, вони не виконують вказівок власника чи уповноваженого ним органу (преамбула, п. 5.1., 5.4 Договору).

Предметом договору виступає виконання певного обсягу робіт, по узгодженій ціні (п. 4.1. Договору), а Замовник зобов`язується оплатити надану кількість робіт, за умови прийняття її якості в залежності від кількості пристроїв які пройшли технік роботи (п. 3.4. Договору).

Оплата не гарантована, Виконавець отримує винагороду лише за виконану роботу/надані послуги у вигляді певного матеріального результату, що підтверджується актами виконаних робіт та відповідає ч.1 ст. 843 ЦКУ (п. 3. Договору).

Договором не передбачено зарахування Виконавця до штату, не вноситься записи до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Договори, укладені з Виконавцем на певний кінцевий строк, а не на час (п. 6.1. Договору).

Договором не передбачені заходи дисциплінарної відповідальності, соціальні гарантії, натомість лише відповідальність передбачена договором за пошкодження пристроїв, нанесення інших збитків (п. 2.3.6., 5.1. Договору).

Оплата за послуги надані за Договором здійснювалась на рахунок фізичної особи-підприємця (розділ реквізити Договору).

Виконавець самостійно здійснював господарську діяльність, нараховував та сплачував податки.

Згідно з умовами п.1.1. договорів № 3 від 01 січня 2017 р., № 127 від 01 січня 2018 між ТОВ «СІТІ-ГРУП» та ФОП ОСОБА_3 . Підрядник зобов`язується на власний ризик за завданням Замовника виконувати змащення, заливку маслом, перевірку працездатності, збір фоторедукторів та електрообладнання, а Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її. Вказане відповідає ст. частині першій статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку Договором не встановлюються, Підрядник самостійно організовує свою роботу.

Роботи, надані Підрядником за договором є юридично самостійними, у Підрядника є лише обов`язки за цивільно-правовим договором, вони не виконують вказівок власника чи уповноваженого ним органу (преамбула, п. 1.1. договору)

Предметом договору виступає виконання певного обсягу робіт, по узгодженій ціні та встановленим кількісним характеристикам по обсягу, а Замовник зобов`язується оплатити надану кількість робіт, за умови прийняття її якості в залежності від кількості зібраних моторедукторів та їх номенклатури та відповідає ч.1 ст. 843 ЦКУ (п. 3.1. Договору, Додаток 1 Протокол узгодження договірної ціни).

Оплата не гарантована, Підрядник отримує винагороду лише за виконану роботу/ надані послуги у вигляді певного матеріального результату що підтверджується актами виконаних робіт (п. 3.1. Договору, Додаток 1 Протокол узгодження договірної ціни).

Договором не передбачено зарахування Підрядника до штату, не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Договори укладені з Підрядником на певний кінцевий строк, а не на невизначений час (п. 5.1. Договору).

Договором не передбачені заходи дисциплінарної відповідальності, соціальні гарантії, натомість лише відповідальність передбачена договором за порушення умов, відшкодування збитків (п. 4.1. Договору).

Оплата за послуги надані за Договором здійснювалась на рахунок фізичної особи підприємця (розділ реквізити Договору).

Підрядник самостійно здійснював господарську діяльність, нараховував та сплачував податки.

Відносини між ТОВ «СІТІ-ГРУП» та ФОП ОСОБА_1 регулювались договорами № 20 від 01 грудня 2021 р., № 2 від 03 квітня 2023 р., № 2 від 01 грудня 2023 р., відповідно до п.1.1. яких Підрядник зобов`язується на власний ризик за завданням Замовника виконувати змащення, заливку маслом, перевірку працездатності, збір моторедукторів та електрообладнання, а Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її. Вказане відповідає частині першій статті 837 Цивільного кодексуУкраїни: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку Договором не встановлюються. Підрядник самостійно організовує свою роботу.

Роботи, надані Підрядником за договором є юридично самостійними, у Підрядника є лише обов`язки за цивільно-правовим договором, вони не виконують вказівок власника чи уповноваженого ним органу (преамбула, п. 1.1. договору).

Предметом договору виступає виконання певного обсягу робіт, по узгодженій ціні та встановленим кількісним характеристикам по обсягу, а Замовник зобов`язується оплатити надану кількість робіт, за умови прийняття її якості в залежності від кількості зібраних моторедукторів та їх номенклатури та відповідає ч.1 ст. 843 ЦКУ (п. 3.1. Договору, Додаток 1, 2 Протокол узгодження договірної ціни).

Оплата не гарантована, Підрядник отримує винагороду лише за виконану роботу/надані послуги у вигляді певного матеріального результату, що підтверджується актами виконаних робіт (п. 3.1. Договору, Додаток 1, 2 Протокол узгоджені договірної ціни).

Договором не передбачено зарахування Підрядника до штату, не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Договори укладені з Підрядником на певний кінцевий строк, а не на невизначений час (п. 5.1. Договору).

Договором не передбачені заходи дисциплінарної відповідальності, соціальні гарантії, натомість лише відповідальність передбачена договором за порушення умов відшкодування збитків (п. 4.1. Договору).

Оплата за послуги надані за Договором здійснювалась на рахунок фізичної особи-підприємця (розділ реквізити Договору).

Підрядник самостійно здійснював господарську діяльність, нараховував та сплачував податки.

За умовами п. 1.1. договорів № від 01 січня 2017 р., Договір № 1 від 01 січня 2022 р. між ТОВ «СІТІ-ГРУП» та ФОП ОСОБА_4 . Підрядник зобов`язується на власний ризик за завданням Замовника виконувати змащення, заливку маслом, перевірку працездатності, збір фоторедукторів та електрообладнання, а Замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її. Вказане відповідає ст. частині першій статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку Договором не встановлюються, Підрядник самостійно організовує свою роботу.

Роботи, надані Підрядником за договором є юридично самостійними, у Підрядника є лише обов`язки за цивільно-правовим договором, вони не виконують вказівок власника чи уповноваженого ним органу (преамбула, п. 1.1. договору).

Предметом договору виступає виконання певного обсягу робіт, по узгодженій ціні та встановленим кількісним характеристикам по обсягу, а Замовник зобов`язується оплатити надану кількість робіт, за умови прийняття її якості в залежності від кількості зібраних моторедукторів та їх номенклатури та відповідає ч.1 ст. 843 ЦКУ (п. 3.1. Договору, Додаток 1, 2 Протокол узгодження договірної ціни).

Оплата не гарантована, Підрядник отримує винагороду лише за виконану роботу/ надані послуги у вигляді певного матеріального результату що підтверджується актами виконаних робіт (п. 3.1. Договору, Додаток 1, 2 Протокол узгодження договірної ціни).

Договором не передбачено зарахування Підрядника до штату, не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Договори укладені з Підрядником на певний кінцевий строк, а не на невизначений час (п. 5.1. Договору).

Договором не передбачені заходи дисциплінарної відповідальності, соціальні гарантії, натомість лише відповідальність передбачена договором за порушення умов, відшкодування збитків (п. 4.1. Договору).

Оплата за послуги надані за Договором здійснювалась на рахунок фізичної особи підприємця (розділ реквізити Договору).

Підрядник самостійно здійснював господарську діяльність, нараховував та сплачував податки.

Аналіз правового врегулювання спірних взаємовідносин дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати, зокрема, єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними (господарськими) правовідносинами.

Так, Верховним Судом при розгляді справ, пов`язаних із перекваліфікацією правовідносин між суб`єктами господарювання та фізичною особою-підприємцем, виділено ряд основних ознак, що відрізняє цивільні (господарські) відносини від трудових:

- трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.

В той же час, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (постанови від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 25 листопада 2021 року у справі №826/14117/14);

- основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульовано - чинним законодавством України (постанова від 6 жовтня 2021 року у справі №420/502/19);

- на відміну від господарських правовідносин, у трудових правовідносинах виплати особі винагороди у грошовій або натуральній формі здійснюються за роботи (послуги), виконувані в інтересах іншої особи, ці виплати є періодичними, тобто оплата носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції (постанова 7 вересня 2020 року у справі №520/526/19).

За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.

Суд зазначає та враховує, що законодавством не забороняється здійснення фізичною особою, зареєстрованою в якості ФОП, виконувати послуги в межах господарської діяльності у будні або вихідні дні, а також у неробочий час.

Судом встановлено, що вказані фізичні особи-підприємці виконували послуги (роботи) за договорами, укладеними з позивачем, та, предмет яких описаний в акті перевірки, не під час здійснення трудової діяльності, оскільки вказані послуги та роботи не належать до функцій та обов`язків, покладених на посади товариства згідно з посадовими інструкціями.

Зокрема, згідно із посадовою інструкцією інженера ТОВ «СІТІ-ГРУП» від 01.08.2011 інженер має наступні обов`язки:

розробляє методичні та нормативні документи, технічну документацію, а також пропозиції та заходи щодо виконання розроблених проектів і програм;

здійснює експертизу технічної документації;

стежить за додержанням установлених вимог, чинних норм, правил і стандартів;

аналізує ефективність передбачених у планах заходів і результати їх упровадження;

бере участь у підготовці проектів програм і планів з організації праці підприємства, виконує необхідні розрахунки економічної ефективності запланованих заходів, а також розроблює завдання з упровадження організації праці для підрозділів підприємства, контролює здійснення заходів;

розглядає проекти договорів з постачальниками, готує документи щодо вимог до постачальника, узгоджує з постачальниками зміни номенклатури, термінів й обсягів поставок;

бере участь у проведенні техніко-економічного аналізу та в обговоренні пропозицій щодо вдосконалення матеріально-складського господарства, в організації, збирання, зберігання і здавання вторинної сировини;

веде встановлену документацію і звітність;

знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності;

знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

Відповідно, посада інженера ТОВ «СІТІ-ГРУП» не передбачає виконання робіт та послуг, наданих в рамках договорів підряду із ФОП.

Суд зазначає, що порівнявши посадові інструкції, а також зміст укладених договорів ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із позивачем, суд приходить до висновку, що укладені договори не містять ознаки трудових договорів, з огляду на відсутність: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Надання послуг (виконання робіт) підтверджується актами виконаних (наданих) послуг з роз шифровками, в яких вказана номенклатура обладнання, його кількість та перелік робіт, який був проведений, повний перелік яких долучено до матеріалів справи. При цьому, відповідачем вказаним документам не було наданої належної оцінки під час проведення перевірки.

Суд вважає, що доводи відповідача про те, що спірні фізичні особи-підприємці надавали послуги в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій працівника підприємства не знайшло свого обґрунтування при аналізі первинних документів та акту перевірки.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача, що надання матеріалів Замовником ТОВ «СІТІ-ГРУП» для виконання Виконавцям робіт свідчить про наявність трудових відносин, оскільки відповідно до ст. 840 ЦК України договір підряду передбачає можливість виконання роботи з матеріалів Замовника.

При цьому, суд бере до уваги, що разом з кожним актом виконаних робіт, Виконавцем надавалась Розшифровка (звіт) в якому визначено використані матеріали, їх номенклатуру та результат надання послуги, що спростовує доводи податкового органу.

Отже, суд зазначає, що акти наданих послуг з відповідними розшифровками (звітами) є первинними документами, що підтверджують надання послуг (виконання робіт) з боку ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "СІТІ-ГРУП".

Також, неприйнятним є аргументація контролюючого органу про те, що види діяльності фізичних осіб-підприємці співпадають з видами діяльності ТОВ «СІТІ-ГРУП» з огляду на наступне.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним і єдиним видом діяльності ТОВ «СІТІ-ГРУП» є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

В той же час види діяльності ФОП, за якими проводилась оплата робіт (відповідно додатки 11-14):

ФОП ОСОБА_1 - 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення;

ФОП ОСОБА_3 - 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення;

ФОП ОСОБА_2 - 62.01 Комп`ютерне програмування;

ФОП ОСОБА_4 - 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів

Таким чином, податковий орган безпідставно не взято до уваги фактичні дані з державного реєстру, що стало наслідком внесення до акту перевірки помилкових висновків.

Крім того, судом встановлено, що документи, які додані до матеріалів справи підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з якими позивач мав господарські відносини в межах обраних ними видів діяльності, зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, надавали послуги згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознаки трудових, і сторони цих договорів не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не надано доказів на спростування сплати як ФОП всіх необхідних податків, маючи прибуток від своєї діяльності в межах взаємовідносин з позивачем.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач не встановив зміст (суть) правовідносин позивача зі спірними ФОП, обов`язки (функції) яких у таких відносинах і, як наслідок, не надав правової оцінки природі виплаченого на їхню користь доходів (коштів), тому передчасно вказав на можливість їхньої кваліфікації як таких, що отримані від здійснення трудової діяльності.

Натомість, до матеріалів справи позивачем надано виписки з банку за спірний період, де підтверджується виплата коштів на рахунки ФОП-ів саме за виконані роботи на підставі договорів, а не систематичні трудові виплати, як то зазначав відповідач.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, Господарський кодекс України розрізняє види господарських зобов`язань суб`єкта господарювання з іншими особами в залежності від характеру дій, які зобов`язана сторона повинна вчинити на користь другої сторони, а суб`єкт господарювання вільний у виборі контрагента та укладенні договору.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року по справі №826/1432/17.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість, роблячи висновок, що відносини між позивачем та спірними ФОП за договорами фактично є трудовими, а надані товариством акти наданих послуг не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують наявність цивільно-правових відносин, відповідачем не наведено відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови договорів, їх зміст, а також норми законодавства, за яких такі документи, надані позивачем, не є прийнятними.

Суд також вважає необхідним застосувати в даній справі правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 02 травня 2023 року у справі № 640/10734/19 про те, що податковим кодексом України визначено різний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою у вигляді заробітної плати від роботодавця, який виступає податковим агентом, та доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності. Враховуючи укладені трудові договори, актів здачі-прийняття наданих послуг, трудовий розпорядок, права та обов`язки робітника, специфіки, характеру наданих послуг, погоджених сторонами умов їх надання, відсутні підстави для висновку, що послуги надавалися, чи повинні були бути надані лише у робочий час в робочі дні у період часу з 9 години ранку до 6 години вечора. Відповідно, відсутні і підстави для висновку про надання цими фізичними особами-підприємцями послуг в рамках звичайної трудової діяльності. Відповідно до характеру замовлених робіт, останні могли бути виконані у будь-який період часу, в тому числі і в позаробочий час. Нарахування та сплата податків позивачем як замовником послуг за виконані роботи (надані послуги) згідно з цивільно-правовими договорами відповідає вимогам податкового законодавства, що свідчить про протиправність донарахування контролюючим органом позивачеві грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій.

Відтак, підсумовуючи викладене, суд встановив, що у взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 позивач не є податковим агентом означених фізичних оіб-підприємців та не має обов`язку оподаткування виплачених вказаним суб`єктам господарювання доходів (коштів).

Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2024 № 116709240202, якою вимагалось сплатити недоїмку в розмірі 862 615,82 грн.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 36 004,65 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 16.12.2024 №6816.

Враховуючи задоволення позову з урахуванням внесених уточнень позивачем до предмету позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 12 939,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Як зазначалось вище, до матеріалів справи позивачем подано клопотання про часткове повернення судового збору, дослідивши яке, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що відповідно до приписів статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору частково повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог у справі.

Отже, оскільки заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята судом, то суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового повернення сплачено судового збору позивачу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити та повернути йому судовий збір у розмірі 23 065,41 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві за № 116709240202 від 15.10.2024 р. про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від в сумі 862 615,82 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» ( код ЄДРПОУ 32205857, адреса: 04082, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1) судовий збір у розмірі 12 939,24 грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГРУП» ( код ЄДРПОУ 32205857, адреса: 04082, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1) судовий збір у розмірі 23 065,41 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14 липня 2025 року.

Суддя Кочанова П.В.