Справа № 314/817/21

Провадження № 2/314/113/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2022                                                                м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді -        Свідунович Н.М.,

за участю представника третьої особи                        Батій Т.М.,

секретар судового засідання        Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу № 314/817/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.11.2002 він був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. 24.09.2004 ФОП ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (поточний рахунок) валюта UAH (українська гривня). З 2004 року по січень 2021 року з вказаного рахунку ФОП ОСОБА_1 постійно здійснювались перерахування грошових коштів за постачання електроенергії до ТОВ «Запоріжжяобленерго», а також за надання послуг з водопостачання до КП «Гнаровський сількомунгосп». Як з`ясував нещодавно позивач на вищевказаний рахунок було накладено арешт. 26.01.2021 його представником від державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Матвійчук Г.А. отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 64069611 від 11.01.2021, вимогу державного виконавця від 26.01.2021 та декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи. Таким чином, позивачем з`ясовано, що 11.01.2021 було накладено арешт на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що суперечить чинному законодавству, оскільки ФОП ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні № 64069611 та виконавчому листі № 0805/4947/2012, виданому 16.04.2018. На думку позивача, державний виконавець, накладаючи арешт, помилково ототожнив фізичну особу ОСОБА_1 , який є боржником у вказаному виконавчому провадженні, та ФОП ОСОБА_1 , хоча їх правові статуси різні.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.01.2021 з розрахункового рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (поточний рахунок) валюта UAH (українська гривня), винесену державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Матвійчук Г.А.; до набрання рішенням у цій справі законної сили зупинити виконавчі дії по виконавчому провадженню № 64069611, яке було відкрито на підставі виконавчого листа № 0805/4947/2012, виданого 16.04.2018; повернути фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти, які були безпідставно стягнуті державним виконавцем під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 64069611 з розрахункового рахунку в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (поточний рахунок) валюта UAH (українська гривня).

Ухвалою суду від 26.02.2021 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

13.05.2021 на адресу суду від надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14.05.2021 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.06.2021 до канцелярії суду надійшли заперечення на позовну заяву, у п. 3 прохальної частини якого останній просить проводити судове засідання з представником Вільнянського РВ ДВС ПСМУМЮ (м. Дніпро), тобто фактично заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Крім того, 09.08.2021 від третьої особи – ОСОБА_2 надійшло клопотання, у якому останній просив повідомити про дату судового засідання та розглянути справу у його присутності, тобто фактично заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 10.08.2021 відбувся перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

22.11.2021 та 20.01.2022 від представника позивача – адвоката Жманкова В.Є. надійшли заява про уточнення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає на тих підставах, що вказані у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, заперечує проти позову з підстав, вказаних у письмових запереченнях.

Представник третьої особи у судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши представник третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, приходить до таких висновків.

Із матеріалів справи встановлюється, що у провадженні до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 64069611 з виконання виконавчого листа № 0805/4947/2012, виданого апеляційним судом Запорізької області 16.04.2018, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 11062500,00 грн.

11.01.2021 в рамках вказаного виконавчого провадженнядержавним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Матвійчук Г.А. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Вказаною постановою накладено арешт на розрахунковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», № НОМЕР_1 (поточний рахунок), валюта UAH (українська гривня).

Як зазначає позивач, вказаний рахунок відкритий ним не як фізичною особою, а як фізичною особою-підприємцем, а тому використовується для ведення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.11.2002 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 380972.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 210128SU12051602 від 28.01.2021, приватному підприємцю ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрито рахунок № НОМЕР_2 (поточний рахунок), валюта UAH (українська гривня), дата відкриття 24.09.2004.

З доданих до матеріалів справи копій платіжних доручень вбачається, що з вказаного рахунку приватним підприємцем ОСОБА_1 здійснювалось відрахування грошових коштів за постачання електроенергії до ТОВ «Запоріжжяобленерго», а також за надання послуг з водопостачання до КП «Гнаровський сількомунгосп».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що державний виконавець, накладаючи арешт, помилково ототожнив фізичну особу ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, та ФОП ОСОБА_1 , хоча їх правові статуси різні, та безпідставно наклав арешт на рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) виклала висновок про те, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) зроблено висновок, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 753/16525/16-ц (провадження № 14-574цс18) визначила співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця та їх правового статусу. Зокрема, відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Разом з тим, частиною 1 ст. 325 ЦК України встановлено, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Статтею 26 ЦК України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами.

Важливим аспектом реалізації прав фізичної особи є право на здійснення підприємницької діяльності. За зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, фізична особа-підприємець відповідає усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦК України).

Учасниками цивільних відносин та суб`єктами права власності є фізичні особи (ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 318 ЦК України). Проте ЦК України окремо не визначає такий суб`єкт права власності, як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб`єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець. Отже, суд вважає можливим накладення арешту на рахунок ФОП за виконавчим провадженням, де боржником є фізична особа, оскільки кошти на рахунку ФОП належать фізичній особі-боржнику, тобто кошти на рахунку ФОП фактично є майном боржника, а не належать підприємству як такому.

За таких обставин, суд не вбачає порушень у накладенні державним виконавцем арешту на розрахунковий рахунок ФОП, отже, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 35045946, адреса місцезнаходження: 70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4), треті особи: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 19.09.2022.

Суддя                                                Наталія Миколаївна Свідунович

19.09.2022