2/1312/451/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Жовнір Г. Б. ,

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

при секретарі судових засідань Бойко Л.М.

з участю :

представника позивача Соколовської О.І.

відповідача ОСОБА_3

з-ї особи ОСОБА_4

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, треті особи Львівська міська рада та ОСОБА_4 про зобов'язання демонтувати самочинно збудовану господарську споруду, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про зобов'язання останнього демонтувати самочинно збудовану цегляну господарську споруду в подвір'ї будинку АДРЕСА_1

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів наведених в позовній заяві. Пояснила, що відповідач ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_1, вказана квартира та будинок в якому вона знаходиться відносяться до комунальної власності, всього в будинку знаходиться дев'ять квартир. На прибудинковій території знаходяться дерев'яні господарські споруди, яким користуються мешканці будинку, кожна квартира має окреме господарське приміщення. Відповідач ОСОБА_3 самовільно без наявності необхідного дозволу та погоджень на місці дерев'яної господарської споруди, якою користувались мешканці квартири №1, збудував цегляну. З приводу зазначеного самочинного будівництва мають місце скарги мешканця квартири № 5 вказаного будинку -ОСОБА_4 В зв'язку з наведене та на підставі ч.4,7 ст. 376 ЦК України просить позов задоволити та зобов'язати відповідача демонтувати самочинно збудовану цегляну господарську споруду в подвір'ї будинку АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, пояснив, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 він проживає 28 років, пересилився в наслідок обміну квартири, вказане помешкання не приватизоване та перебуває у комунальній власності. На момент його переселення цегляна господарська споруда вже була збудована і нею користувались попередні мешканці квартири №1, які можливо і здійснили її будівництво. В зв'язку з тим, що ні він ні члени його сім'ї жодного самочинного будівництва не здійснювали, а лише як і всі мешканці будинку користується господарським приміщенням в дворі, яке там знаходиться більше 30 р., просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги підтримав. Пояснив, що він неодноразово звертався в Личаківську районну адміністрацію із скаргами з приводу того, що сарай ОСОБА_3 перешкоджає вільному доступу до належного йому сараю, який стоїть поруч. Додатково повідомив, що в будинку АДРЕСА_1 він не проживає з 2008 р., лише деколи ночує, жодних документів на приміщення, користуватись яким йому заважає сарай відповідача, немає.

Представник третьої особи Львівської міської ради в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою від 24.04.2012 р. (а.с. 47) в якій просить розгляд справи проводити в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних мотивів.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на ч. 4 та ч. 7 ст. 376 ЦК України, які згідно позовної заяви та пояснень представника позивача являються правовою підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Часина 7 ст. 376 ЦК України передбачає, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що зобов'язати провести перебудову можна лише особу, яка здійснила відповідне самочинне будівництво та при наявності порушення суспільних інтересів чи прав інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил.

Також із змісту роз'яснень викладених в ч.6 п. 2 та ч.3 п.17 постанови пленуму ВСС від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України »випливає, що позов про зобов'язання знести самочинну забудову може бути пред'явлено лише до особи, яка здійснила таке будівництво.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що вони також проживають в будинку АДРЕСА_1 в квартирах № 2 та № 8 відповідно. Можуть стверджувати, що на момент переселення в квартиру № 1 ОСОБА_3 цегляна господарська споруда, в дворі будинку, вже була збудована попередніми мешканцями квартири №1. Вказане приміщення має більше 30-ти років, нікому із мешканців будинку не заважало та не заважає, оскільки всі мешканці будинку мають у дворі схожі господарські споруди. Третя особа ОСОБА_4 в будинку практично не проживає останній раз його бачили більше півроку тому. Свідок ОСОБА_5 додатково зазначила, що вона особисто бачила, як попередні мешканці квартири № 1 будували спірне господарське приміщення.

Згідно позовної заяви факт вчинення самочинного будівництва саме відповідачем, підтверджується постановою Інспекції держархбудконтролю про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво. Однак в порушення вимог ст.10 та ст. 60 ЦПК України вказана постанова суду не представлена. Крім цього відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України лише обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

Отже згідно пояснень відповідача та показів свідків, ОСОБА_3 не здійснював самочинного будівництва цегляної господарської споруди в подвір'ї будинку АДРЕСА_1. Будь-яких доказів, які б спростовували наведені відомості суду не представлено.

Крім цього в судовому засіданні не було представлено жодного доказу, який би давав підстави вважати, що має місце порушення суспільних інтересів, прав інших осіб чи істотного порушення будівельних норм і правил. Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що фактично не проживає в будинку АДРЕСА_1 що також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки. Будь яких правовстановлюючих документів на господарське приміщення, яким зі слів ОСОБА_4 йому незручно користуватись в наслідок дій відповідача, суду не представлено.

Отже оскільки відповідач не здійснював самочинного будівництва, порушення суспільних інтересів або права інших осіб в судовому засіданні не встановлено, ч.4 та ч. 7 ст. 376 ЦК України не підлягає застосуванню.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60,61, 209, 212, 218,228 294 ЦПК України ст.ст. 376 ЦК України, , суд-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, треті особи Львівська міська рада та ОСОБА_4 про зобов'язання демонтувати самочинно збудовану господарську споруду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ч.1 ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Жовнір Г. Б. ,