АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а/2390/848/2012Головуючий по 1 інстанції
Категорія :10.3.1 Орел С.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бородійчук В. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБородійчука В.Г.
суддівПодороги В.М., Демченка В.А.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаській області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої соціальної допомоги дитині війни.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
27 липня 2010 року позивачка звернулася до суду з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона належить до соціальної категорії діти війни і відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Оскільки такої доплати відповідач не проводив, тому змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та просила визнати бездіяльність відповідача неправомірною, поновити їй строк для звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з липня 2007 року по 01 червня 2010 року.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі щодо по невиплаті ОСОБА_5, надбавки до пенсії як дитині війни неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду в Золотоніському районі провести перерахування пенсії ОСОБА_5 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року, в травні-грудні 2008 року, в січні-грудні 2009 з урахуванням раніше проведених виплат та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду в Золотоніському районі Черкаської області на користь ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн..
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2010 року як незаконне та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю .
Поскільки від усіх осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.
Справа вирішена судом на підставі норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства у відповідності із Законом України від 18 лютого 2010 року № 1691 - VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами».
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році - з 09.07.2007, у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни: за 2007 рік - з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
Статтями 71 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та 70 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названі норми законів передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Тому суд на законних підставах задовольнив вимоги позивачки та зобов'язав відповідача нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Інших підстав для скасування чи зміни ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, знаходить, що такі доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2010 року залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої соціальної допомоги дитині війни залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :