У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Перегінець Л.В.

Суддів: Горейко М.Д., Бойчука І.В.

секретаря Сурмачевської У.С.

з участю апелянта ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2012 року по справі за його позовом до ВАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі Лисецького РЕМ про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання відповідача перенести за власні кошти опори електропередач,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Прикарпаттяобленерго» в особі Лисецького РЕМ про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання відповідача перенести за власні кошти опори електропередач.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права. Зокрема зазначає, що судом не враховано тієї обставини, що на експлуатація ділянки ЛЕП 0,4 кВт здійснюється на його земельній ділянці, земельний сервітут на неї встановлений не був. Крім того, на думку апелянта, положення ст.18 Закону України «Про електроенергетику» щодо спорудження будівель, споруд, мостів та інших об'єктів, перенесення ліній електричних мереж за рахунок замовника будівництва стосується тих випадків, коли будівництво здійснюється на землях державної або комунальної власності, а не індивідуальним

забудовником на власній земельній ділянці. Просить рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2012 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

У засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримав з наведених в ній мотивів. _____________________________________________________________________________

Справа №2/0915/880/2011 Головуючий у І інстанції Дузінкевич І.М.

Справа №22ц/0990/697/2012 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.

Категорія 45

Представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю від 19.01.2009 року, апелянту належить земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.3). На вказаній земельній ділянці розташована трансформаторна підстанція № 26 та проходять ділянки ЛЕП-10кВт та ЛЕП-0,4 кВт, які належать відповідачу (а.с.5).

Рішенням Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 31.05.2011 року ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.6).

При виготовленні генерального плану забудови земельної ділянки апелянта Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро при відділі регіонального розвитку містобудування і архітектури Тисменицької райдержадміністрації погодило будівництво на ній житлового будинку при умові переносу ЛЕП-0,4 кВт за межі земельної ділянки (а.с.5).

25.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням перенести опори № 51 та № 52 ЛЕП-0,4 кВт за межі його земельної ділянки. Відповідач листом від 16.02.2011 року повідомив апелянта, що не заперечує проти перенесення опор, однак за його кошти (а.с.7).

Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту перешкоджання з боку відповідача у здійсненні ним права користування земельною ділянкою, з таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про електроенергетику», у разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об'єктів роботи, пов'язані з упорядкуванням і перенесенням повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших об'єктів електроенергетики, виконуються замовниками будівництва і реконструкції відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та вимог відповідних нормативів і під контролем власників споруд або мереж електроенергетики.

За змістом п.9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року №209, у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється зокрема, будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд.

Як вбачається з матеріалів справи, листом 16.02.2011 року ВАТ «Прикарпаттяобленерго» надало апелянту згоду на перенесення спірних опор. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач фактично не створює апелянту перешкод у користуванні ним земельною ділянкою в розумінні ст.391 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що перенесення спірних опор за межі його земельної ділянки повинно здійснюватись за кошти відповідача не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ч.3 ст.18 Закону України «Про електроенергетику» таке перенесення здійснюється за рахунок замовника.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307,308,313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Перегінець Л.В.

Судді: Бойчук І.В.

Горейко М.Д.