ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 травня 2008 р. |
№ 2-68/07(2-4482) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Козир Т.П. |
|
суддів : |
Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Факторія” |
|
на постанову |
від 10.12.2007 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 2-68/07 |
|
за позовом |
ОСОБА_1 |
|
до |
Торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Факторія” (надалі -Товариство) |
|
про |
виділення в натурі частки майна із статутного капіталу товариства |
|
за участю представників: |
|
|
від позивача |
- ОСОБА_1 |
|
від відповідача |
- ОСОБА_2 |
в судовому засіданні 09.04.2008 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України ОСОБА_1 просив суд виділити в натурі у власність частку майна із статутного капіталу Товариства, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1, відповідно до варіанту № 1 висновку експертизи та майно -морозильну камеру вартістю 856,56 грн., гриль установку вартістю 2139,64 грн., вітрину вартістю 967,92 грн.
Товариство проти задоволення позову заперечувало посилаючись на те, що позивач має право на отримання вартості належної йому частки майна тільки у грошовому виразі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.05.2007 р. (суддя Володько І.С.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2007 р. (судді: Ільєнок Т.В., Шевченко В.Ю., Гаврилюк О.М.), позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 05.03.2008 р. оголошувалась перерва. Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (ухвала Вищого господарського суду України від 11.03.2008 р. на звороті та лист Вищого господарського суду України № 02-3.1/633 від 16.04.2008 р.).
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до статуту та установчого договору Товариства (із змінами та доповненнями від 25.10.2002 р.) учасниками Товариства являлися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з частками в статутному фонді по 50% у кожного.
ОСОБА_1 15.03.2006 р. звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою НОМЕР_1 про вихід із складу учасників Товариства та заявив вимогу про повернення належної йому частини із статутного капіталу відповідача.
Судами встановлено, що 25.12.2006 р. на загальних зборах засновників Товариства (протокол № 8) питання щодо виділення частки із статутного капіталу Товариства не вирішилось, оскільки учасники Товариства не дійшли згоди в даному питанні.
В силу ст.ст. 116, 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Зазначені норми містяться в п. 42 статуту Товариства.
Судами встановлено, що відповідно до фінансового звіту за 2006 рік у Товариства за звітній період прибуток відсутній. Також судами встановлено, що Товариство не має коштів, а тому не може виплатити позивачу його частину вартості майна.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2007 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу. Із висновків експертизи вбачається, що вартість нежитлового приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 становить 1424550 грн., в тому числі вартість підвального приміщення -687825 грн., а також вартість обладнання та інвентарю на загальну суму 177118,76 грн. Отже, загальна вартість майна Товариства складає 1442268,76 грн.
З врахуванням наведеного, суди правомірно здійснили розподіл майна Товариства між сторонами в даній справі.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; дійшли мотивованих висновків про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі встановлених фактичних обставин судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.12.2007 р. у справі № 2-68/07 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк