ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 травня 2008 р. |
№ 8/294/07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого судді: суддів: |
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в особі філії АКБ "Трансбанк" у м.Запоріжжі |
|
на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2008 року |
|
|
у справі господарського суду |
№ 8/294/07 Запорізької області |
|
за позовом |
Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" в особі філії АКБ "Трансбанк" у м.Запоріжжі |
|
до |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про |
Приватного підприємства "Пальміра" звернення стягнення на заставлене майно |
за участю представників сторін від:
позивача: Литкін А.П. (дов. від 05.10.07), Сколов В.В. (дов. від 16.05.08),
відповідача: ОСОБА_3. (дов. від 06.09.07), ОСОБА_4. (дов. від 07.08.07),
третьої особи:ОСОБА_2 (дов. від 01.10.07),
ВСТАНОВИВ:
У травні 2007року Акціонерний комерційний банк “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” у м. Запоріжжі (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до СПД ОСОБА_1. (далі - відповідач) про звернення стягнення на заставне майно, а саме: насіння соняшнику у кількості 420 тонн для задоволення вимог АКБ “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” в м.Запоріжжі за кредитним договором № 04/2006 від 09.10.06 у розмірі 36 505,48 грн.
Заявою від 20 вересня 2007 року позивач змінив позовні вимоги, просив звернути стягнення на заставне майно, а саме насіння соняшнику у кількості 420 тонн вартістю 500 000 грн. у розмірі 1 507 386, 55 грн. (т. 1, а.с. 135-138).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 листопада 2007 року (суддя Попова І.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано приписами статті 328 ЦК України та статті 17 Закону України “Про заставу”.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2008 року (колегією суддів у складі: Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В., Хуторного В.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.07 залишено без змін з тих самих мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Акціонерний комерційний банк “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” у м. Запоріжжі звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.07 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.08 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга мотивована доводами щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 328, 586, 715 ЦК України, згідно з якими право власності на обмінювані товари переходять до сторін одночасно після виконання зобов'язань з передачі майна обома сторонами. Крім того, скаржник вказав, що винесені судами оскаржувані рішення суперечать статті 27 Закону України "Про заставу", якою передбачено збереження зобов'язань за договором застави в разі переходу предмета застави у власність іншої особи.
Заявою від 22.05.08 Акціонерний комерційний банк “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” у м. Запоріжжі змінив вимоги касаційної скарги, просив рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.07 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.08 скасувати, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 09 жовтня 2006 року між АКБ “Трансбанк”в особі філії АКБ “Трансбанк”у м. Запоріжжі (кредитором) та Приватним підприємством “Пальміра”(позичальником) було укладено кредитний договір № 04/2006 (далі - Договір, т.1, а.с.13). Відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальникові кредит на фінансування поточної діяльності підприємства у сумі 1 350000,00 грн., а позичальник в свою чергу - його повернути в строк до 09.04.2007року.
23 жовтня 2006 року між Банком (заставодержателем) та ПП “Пальміра” (заставодавцем) укладено договір застави (т.1, а.с.20). Відповідно до п.1 якого, вказаним договором застави забезпечувалися вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 04/2006 від 09.10.06. Пунктом 2 Договору визначено предмет застави, а саме, насіння соняшника у кількості 420 тонн, що знаходилося на зберіганні за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Миру, 55 на підставі укладеного між ПП "Пальміра" і СПД Вельчєвим договору відповідального зберігання сільгосппродукції (соняшника) від 15.10.06 (т.1, а.с. 21).
10 березня 2007 року між ПП “Пальміра” та СПД ОСОБА_1. укладено товарообмінний договір, відповідно до умов якого ПП “Пальміра” зобов'язалося поставити СПД ОСОБА_1. 420 тонн насіння соняшника, натоміть останній - 151,515 тонн соняшникової олії для ПП “Пальміра” .
Листом за вих. № 11 від 21.03.07 (вже після укладення товарообмінного договору) ПП “Пальміра” звернулося до АКБ “Трансбанк” з проханням дозволити реалізацію насіння соняшника, яке знаходилося на зберіганні (відповідно до договору застави від 23.10.06), проте позивачем була дозволена така реалізація лише після виконання ПП “Пальміра” зобов'язань за кредитним договором № 04/2006 від 09.10.06 (лист за вих. № 146 від 02.04.07). Враховуючи те, що ПП “Пальміра” звернулося до АКБ “Трансбанк” вже після укладення товарообмінного договору з СПД ОСОБА_1., суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ПП "Пальміра" клопотала щодо реалізації іншого майна - насіння соняшника, яке не є предметом договору застави. Крім того, суди вказали, що до відповідача не перейшло право власності на 420 тонн насіння соняшника за товарообмінним договором від 10.03.07, позаяк в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі за цим договором, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками судів не погоджується, вважає їх передчасними, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення у даній справі судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання щодо власника заставного майна - насіння соняшнику у кількості 420 тонн. Враховуючи те, що позовною вимогою є звернення з відповідача стягнення на насіння соняшнику у кількості 420 тонн, судам слід було з'ясувати, чи позов заявлено до належної особи, яка повинна відповідати за порушення вказаних договірних зобов'язань, позаяк з'ясування вказаних обставин має суттєве значення для вирішення спору. Належне з'ясування та оцінка судом зазначених питань мають істотне значення та є необхідними для правильного вирішення даного спору.
Згідно зі статтею 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що СПД ОСОБА_1. не набув права власності на заставне майно, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для звернення з останнього стягнення на майно за кредитним договором від 09.10.06, в той же час суди не вирішували питання щодо належності відповідача в розумінні статті 24 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає, що спір розглянуто місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.
Колегія суддів бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує про порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а й оскаржує рішення судів в частині оцінки доказів, але переоцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями, 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерний комерційний банк “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” у м. Запоріжжі задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2008 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 01 листопада 2007 року у справі № 8/294/07 скасувати.
Справу № 8/294/07 скерувати для нового розгляду до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Добролюбова Т.В.
Судді Гоголь Т.Г.
Швець В.О.