Справа № 2-1771/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

24 листопада 2011 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - судді Матяш Т.Л.

при секретарі -Колєвій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Одеської обласної прокуратури, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди на його користь в розмірі 500 000 гривень.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що Білгород-Дністровська міжрайонна прокуратура вчинила злочин вказавши неправдиві відомості в постанові від 22.01.2000 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно співробітників міліції, зазначивши, що обшук в помешканні сім'ї ОСОБА_1 18.06.1999 року проводився у зв'язку з тим, що 31.05.1999 року Білгород-Дністровським ГУ МВС України в Одеської області була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 також, позивач зазначає, що постанова від 22.01.2000 року була постановлена ОСОБА_3, який на той час не мав такі повноваження.

Позивач вказує, що йому спричинено моральну шкоду в тому, що він душевно страждав, порушився сон та життєвий уклад, з'явилися труднощі в організації свого життя, йому тяжко пережити ту біль, яку йому завдали позорячи честь та гідність батька. Моральна шкода виражена у душевних хвилюваннях, страху, що так і не будуть покарані особи, що вчинили злочин.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури у судове засідання не 'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся.

Представник Одеської обласної прокуратури у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.

Представник Генеральної прокуратури у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Представник Державного казначейства у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази які є в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не надав докази неправомірних дій з боку органів прокуратури стосовно виданої 22.01.2000 року постанови.

Суд не погоджується з посиланням позивача на спричинення відповідачами моральної шкоди, внаслідок звернення до суду, через те, що вони не ґрунтуються на законі.

В своїх заявах позивач не вказує жодного факту протиправності дій або бездіяльності органів прокуратури по порушенню вимог Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права, Конвенції по захисту прав людини і основних свобод, Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Однак, позивач не вказує на те, що до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури надходила заява або повідомлення позивача або інших осіб щодо складення завідомо неправдивого документа, надання недостовірної відповіді та ніяких письмових доказів наявності такого звернення або повідомлення не надає.

На підставі ст. 23 ч. 1, ч. 2 п. 4 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні, колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Так, ст. 55 Конституції України закріплює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже нормами діючого законодавства визначено, що слід розуміти під моральною шкодою, та підстави для її відшкодування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 60 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач в обґрунтування своїх позицій щодо стягнення з відповідача моральної шкоди будь-яких доказів не надав.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст..ст.23,1166,1167,1187 ЦК України, ст. ст.10,57, 60,212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури, Одеської обласної прокуратури, Генеральної прокуратури України, Державного казначейства України про відшкодування шкоди -відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: