07.05.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Даниленко В.М., Малінської С.М.
при секретарі - Подпрядовій В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи -4 Харківська державна нотаріальна контора, адміністрація Орджонікідзевського районну Харківської міської ради, ПАТ «ОТП-банк», управління у справах дітей Департаменту соціальної політики і праці Харківської міської ради, приватні нотаріуси ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку розподілу спільного майна подружжя, визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом, визнання незаконними рішення виконкому, частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, недійсним та частково недійсним договорів купівлі-продажу домоволодіння, перевід прав та обов'язків покупця,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що будинок АДРЕСА_1 збудований його батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час перебування у зареєстрованому шлюбі і тому спірний будинок являється спільною сумісною власністю подружжя, у зв»язку з чим його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належить 1\2 частина цього домоволодіння. Після смерті матері, він фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з нею на час смерті та був зареєстрований в спірному будинку, а також йому було видано свідоцтво про право власності в порядку спадкування після смерті матері на частину належних померлій акцій АТЗТ «Харківський плитковий завод». Так як батько також прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, то йому належить право власності на 1\4 частину спірного домоволодіння після смерті матері в порядку спадкування за законом. Незважаючи на це батько ОСОБА_8 незаконно оформив право власності на весь будинок з надвірними будівлями на себе, отримавши 01.02.2007 року свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського РВК м. Харкові від 16.01.2007 року за №8. В подальшому, під час судових засідань з приводу оспорювання права власності ОСОБА_8 в цілому на спірний будинок, він незаконно 15.11.2007 року продав цей будинок за договором-купівлі-продажу ОСОБА_3, який 30.11.2007 року перепродав його ОСОБА_4, а ОСОБА_4 перепродала його 27.12.2007 року ОСОБА_5 Крім того, позивач зазначав про те,що ОСОБА_5 не є добросовісним покупцем, так як вона була обізнана щодо судових спорів стосовно права власності на цей житловий будинок з надвірними будівлями.
З огляду на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив суд визнати право власності на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за своєю матір'ю ОСОБА_9, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку розподілу спільного майна подружжя; визнати за ним право власності на 1\4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9; визнати незаконним рішення Орджонікідзевського райвиконкому №8 від 16.01.2007 року та частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.01.2007 року на ім'я ОСОБА_8; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 від 15.11.2007 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим номером 997 в частині продажу 1\4 частини житлового будинку з надвірними будівлями; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 від 30.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим номером 1219; визнати недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 від 27.12.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим номером 2587, перевести права та обов'язкі покупця ра нього за договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 від 15.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим номером 997 в частині купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку з житловими будівлями.
Відповідачка ОСОБА_5 та її представник проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні. В обгрунтування своїх заперечень посилалися на те, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ні за ким не було визнано, вона за життя не ставила питання про визнання за нею права власності, а тому позивач не міг успадкувати після смерті матері те, що їй на час смерті не належало. Зазначили що відсутні підстави для визнання недійсним рішення Орджонікідзевського РВК м. Харкова та частково недійсним свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, виданого ОСОБА_8 Вказали, що позивач, не будучи стороною в оспорюваних ним договорах купівель-продажу цього домоволодіння не може ставити питання про їх недійсність. Переведення прав та обов'язків покупця можливий в разі, якщо на день укладення договору позивач був би власником частини домоволодіння. Крім того, ОСОБА_5 є добросовісним покупцем житлового будинку АДРЕСА_1 і не може бути позбавлена права власності на цей будинок, а договір купівлі-продажу від 27.12.2007 року не може бути визнаний недійсним.
Третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 позовних вимог не визнала та звернулася до суду с письмовими запереченнями, з яких вбачається, що посвідчений нею договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 27.12.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю відповідає вимогам чинного законодавства, так як в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна була відсутня інформація про заборону відчуження цього житлового будинку, а продавець гарантував, що відчужуване майно нікому не продане, не подароване, в спорі чи під арештом не значиться, відсутні будь-які права чи обтяження щодо нього збоку третіх осіб, що від покупця не приховано обставин, що мають істотне значення, про що підтвердив своїм підписом в договорі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1- відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що на час смерті матері позивача ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 їй ні яке нерухоме майно на праві власності не належало і до спадкової маси не відносилося. Що стосується визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного домоволодіння, то районний суд прийшов до висновку, що позивач не має право ставити питання щодо недійсності правочинів у зв»язку з тим, що він не був стороною укладених договорів.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
Батьки позивача знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 06.08.1952 року по день смерті ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Під час знаходження подружжя в зареєстрованому шлюбі 27.06.1959 року ОСОБА_8 була виділена в безстрокове користування земельна ділянка в АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку.
В період шлюбу батьки позивача розпочали будівництво житлового будинку, але до смерті ОСОБА_9 будівництво вважалося не закінченим, оскільки будинок було не прийнято в експлуатацію та будинок не було зареєстровано в КП «Харківське міськБТІ».
Після смерті ОСОБА_9 позивач - її син та чоловік ОСОБА_8 прийняли спадщину, оскільки позивачу було видано свідоцтво 4 Харківською держнотконторою 04.03.2000 року про право власності на спадщину за законом на частину належних померлій акцій АТЗТ «Харківський плитковий завод».
Відповідно до рішення Орджонікідзевського РВК м.Харкова від 16.01.2007 року №8 ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
Так як житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_9 являвся самочинним будівництвом, право власності на нього не було зареєстровано, у зв»язку з чим він не був об»єктом спадкування.
Відповідно до ст. 9 ЦК України ( в ред. 1963 року) здатність мати цивільні права та обов»зки ( цивільна правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент народження та припиняється в момент смерті.
У зв»язку з чим, судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно того, що за померлою особою не може бути визнано право власності, враховуючи те, що ОСОБА_9 померла у 1999 році, не має цивільної правоздатності та за життя з позовом про визнання за нею право власності на спірне майно не зверталася.
Крім цього, судова колегія вважає, що позивач помилково посилався на вимоги ст. 331 ЦК України ( в ред. 2004 року), оскільки до виниклих правовідносин вона не може застосовуватися, т.я. на час смерті матері позивача діяв ЦК України ( в ред. 1963 року), яка не містить аналогічної норми.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність», яка діяла на час смерті ОСОБА_9 громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Оскільки позивачем в судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів не було не доведено, що на час смерті ОСОБА_9 будівництво спірного житлового будинку з надвірними будівлями було закінчено і здійснено у відповідності до проекту, без грубих порушень, тобто відповідно до ст.105 ЦК України (1963 року) не являлось самочинним ( так як самочинне будівництво не може бути успадковане), домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Також судова колегія приходить до висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позову про визнання незаконним рішення Орджонікідзевського райвиконкому №8 від 16.01.2007 року та частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.01.2007 року на ім»я ОСОБА_8
Відповідно до роз»яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача -з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «ОТПБанк», ОСОБА_4 про визнання права власності, виселення та вселення, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок з прибудовою на надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 14 липня 2011 року. Вказаним рішення визнано законність набуття ОСОБА_5 права власності на спірне домоволодіння. Таким чином, судова колегія вважає, що ОСОБА_5є добросовісним набувачем і доказів тому, що вона знала чи могла знати про недобросовісність набувача, не надано, і тому підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним не має, крім цього, позивач з віндікаційним позовом до суду не звертався.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
Головуючий суддя:
Судді -