07.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Малінської С.М., Даниленка В.М.

при секретарі - Колісник Я.В., Подпрядовій В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», 3-тя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов'язання виконати пені дії , -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що з 11 червня 1988 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 У їх сумісній власності з чоловіком знаходиться житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який було придбано ними за час шлюбу і введено в експлуатацію 25 вересня 1998 року. 15 серпня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»та її чоловіком, ОСОБА_2, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого було надано кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, строком до 15 серпня 2022 року, зі сплатою за користування кредитом 12,5 річних та з відповідним графіком погашення кредиту. З метою належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що випливають із договору кредиту, 15 серпня 2007 року між ним та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»було укладено договір іпотеки, предметом якого виступало майно -вказаний жилий будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Перед підписанням зазначених кредитного та іпотечного договорів, вона була ознайомлена зі змістом цих договорів та надала свою згоду на їх укладення та внесення до них змін та доповнень у майбутньому.

При цьому, позивачка зазначила, що кредит в сумі 150 000,00 доларів США, був погашений у повному обсязі, у звязку з чим договір іпотеки від 15 серпня 2007 року вважала припиненим на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку», через повне виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Проте, як їй стало відомо пізніше, ОСОБА_2 без будь-якого погодження з нею, 23 грудня 2009 року, уклав з ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»додаткову угоду до вищезазначеного кредитного договору, відповідно до умов якої на нових умовах додатково отримав другий транш ( частину ) кредиту у розмірі 1 186 217,50 гривень України, що еквівалентно частині заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті (першим траншем кредиту) в розмірі 148 295,73 долара США, строком до 23 липня 2022 року, зі сплатою 19,00 % річних за користування 2-м траншем з виключним цільовим призначенням для погашення заборгованості позичальника за раніше наданим першим траншем наданого кредиту і укладенням нового графіка повернення другого траншу.

У зв'язку з укладенням додаткової угоди до кредитного договору, 23 грудня 2009 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено додатковий договір до договору іпотеки від 15 серпня 2007 року, яким були збільшені забезпечені вимоги на суму другого траншу. Укладення цієї угоди також відбулося без погодження зі нею та з грубим порушенням її прав, як співвласника предмету договору іпотеки.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд відновити її порушені права та визнати недійсним додатковий договір до договору іпотеки від 15 серпня 2007 року, укладений між ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 23 грудня 2009 року з моменту його укладення. Виключити з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони на відчуження нерухомого майна за договором іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 306, 00 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки за додатковим договором від 23 грудня 2009 року.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснивши, що дійсно уклав додаткові угоди до кредитного договору і договору іпотеки, які за своїм змістом є зовсім новими договорами і відрізняються валютою договору, сумою, розміром процентної ставки та іншими суттєвими умовами договору, а додаток до договору іпотеки по суті є новим договором про забезпечення нового договору. На укладення нових договорів позивач згоди не надавала, а тому також просив суд задовольнити вимоги позивача.

Представник ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»позовні вимоги не визнав, в обгрунтування своїх заперечень посилався на те, що ніяких нових договорів не було укладено, а додаткова угода від 23 грудня 2009 року є невід'ємною частиною Кредитного договору. Крім того, позивачкою було надано згоду своєму чоловіку укладати в майбутньому будь-які зміни і доповнення до кредитного договору і договору іпотеки, тому представник ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»вважав позов безпідставним та необґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Додатковий договір від 23 грудня 2009 року до договору іпотеки від 15 серпня 2007 року, укладений між ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 23 грудня 2009 року -визнано недійсним. Виключено з Державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію додаткового договору іпотеки № 8516562 від 23 грудня 2009 року до договору іпотеки №5609149 від 15 серпня 2007 року, що укладений між ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 23 грудня 2009 року реєстровий № 3894, номер запису у реєстрі 5492162, та виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна за договором іпотеки, а саме житлового будинку, розташованого в Харківській області Харківському районі АДРЕСА_1 реєстраційний номер запису у реєстрі 5492447.

Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»звернулося з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставиться питання про скасування рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з"явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, районний суд виходив з того, що при укладанні додаткової угоди до іпотечного договору були порушені права позивача, оскільки вона свою згоду на зміну умов кредитного договору не давала і тому додаткову угоду до договору іпотеки визнано недісною.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом не правильно застосовані норми матеріального права і тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог із наступних підстав.

Так, статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з правилами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»передбачені підстави необхідні для припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення. правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а також якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судовим розглядом встановлено, що 15 серпня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»та її чоловіком, ОСОБА_2, було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого було надано кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, строком до 15 серпня 2022 року, зі сплатою за користування кредитом 12,5 річних та з відповідним графіком погашення кредиту. З метою належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань, що випливають із договору кредиту, 15 серпня 2007 року між ним та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»було укладено договір іпотеки, предметом якого виступало майно -вказаний жилий будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, та 15.08.2007 року позивачем була надана нотаріально посвідчена згода на підписання кредитного договору та додатків до нього, а також на укладення іпотечного договору та додатків до нього та передачу в іпотеку належного подружжю майна - житлового буднику, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

23.12.2009 року між ПАТ «ПУМБ»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав другий транш ( частину) кредиту у сумі 1186217,50 грн., крім цього 23.12.2009 року було посвідчено додаткову угоду до договору іпотеки.

Тобто на момент укладення кредитного та іпотечного договорів боржник (заставодавець) ОСОБА_2 і позивачка перебували в шлюбі і були подружжям.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. ( ст. 21 СК України).

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).

На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби (ч. 2 ст. 73 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала згоду своєму чоловіку на укладення додаткових угод до кредитного та іпотечного договору і посилання на ту обставину, що неотримання її письмової згоди на укладення додаткової угоди до договору іпотеки є підставою для визнання договору іпотеки недійсним є безпідставним, оскільки у ст. 19 Закону України «Про іпотеку»передбачено внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Додаткова угода до кредитного договору ніяким чином не змінює прав, обов'язків та обсягу відповідальності ОСОБА_1, яка не є стороною правочину, так як умови іпотечного договору залишилися незмінними.

Іпотечним договором в повній мірі забезпечено основне зобов'язання по сплаті кредиту і штрафних санкцій та відсотків.

У зв'язку з наведеним, оскаржувана додаткова угода до договору іпотеки на основі заявлених позивачем підстав не може бути визнана недійсною.

Також судова колегія приходить до висновку, що положення ст.604 ЦК України щодо новації, на яку посилалася в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки матеріали справи не містять даних про заміну одного зобов»язання іншим.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», 3-тя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов'язання виконати пені дії задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 301,302, п.п.3 і 4 ст. 309, 312,313,317 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2011 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», 3-тя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов'язання виконати пені дії відмовити.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: