07.05.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Швецової Л.А.
суддів - Даниленко В.М., Малінська С.М.
при секретарі -Подпрядовій В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області про зобов'язання знести самовільні будівлі, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання знести самовільні будівлі.
В обґрунтування своїх доводів позивачі зазначили, що право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за наступними особами: ОСОБА_2 -52/300 ч., ОСОБА_4 - 52/300 ч., ОСОБА_1 -52/300 ч. -на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.05.1999 р. , виданого 4-ю ХДНК, р№1-399. Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.03.200 р., виданого 4-ю, р№ 1-389 ОСОБА_2 належать 6/300 ч, ОСОБА_4 -6/300 ч., ОСОБА_1 -6/300ч. А ОСОБА_3 належить 42/100 ч. на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1996 р., зареєстрованого ХТБ «Слобода», р№ Н-25-5836.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 липня 2005 року було здійснено поділ домоволодіння АДРЕСА_1 та виділено в натурі: ОСОБА_3 на її ідеальну долю у розмірі 42/100 ч. в спірному будинку літ. Б-1 приміщення 2-2,2-3,2-4, надвірні будівлі: сіни 11, ганок «б4», сарай літ. «В», «Г», вбиральню «Д», лях «Ж», частину паркану № 2, водопровід № 4 та ворота № 5. ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на їх спільну долю у розмірі 58/100 ч. -житловий будинок літ. «А-1», в житловому будинку літ. «Б-1»приміщення 3-2, 3-3, 3-4, надвірні будівлі : сіни літ «а», сіни літ. «б1», ганок літ. «б3», сарай «Е»та «З», вбиральню «И», лях «К», ворота № 1, частина паркану № 2, водопровід № 3, паркани № 6 та № 7, а також особисто побудовані ними : прибудова літ. «б5», сарай літ. «Н», гараж літ. «М».
В період з 2000 р. по 2005 р. ОСОБА_3 до належної їй частини домоволодіння самовільно прибудувала без згоди позивачів, без проектної документації жиле приміщення розміром 6,6 Х 2,35 м. по межі, а протягом останніх двох років добудувала поверх до цього приміщення, балкон. Ця прибудова створила незручності в користуванні -затемнення в частині будинку позивачів та земельної ділянки, порушена цілісність будинку (з'явились тріщини всередині та ззовні, порушена м'яка крівля на будинку), немає належно зроблених водостоків. Крім того, відповідачем знесено паркан № 6, № 7, який виділений позивачам на підставі рішення Орджонікізевського районного суду м. Харкова від 19.07.2005 року.
У зв'язку з викладеним, на думку позивачів, відповідач порушує їх права та просили зобов'язати відповідачку знести самостійно побудовані споруди та накласти заборону на проведення будівельних робіт без відповідних дозволів та проектної документації.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкові від 20 січня 2012 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, судом допущено неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також не правильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1, районний суд виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що їх права як співвласників житлового будинку зачіпаються та у відповідності до ст. 376 ЦК України з позовом про знесення самочинної забудови може звернутися лише територіальна громада
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні фактичні обставини по справі.
Кожному з позивачів належить по 58\300 частин спірного житлового будинку, ОСОБА_3 належить 42\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова. На підставі рішення Орджонікіздевського районного суду м. Харкова від 19.07.2005 року було проведено реальний поділ спірного домоволодіння. До своєї частини житлового будинку, відповідачка самовільно побудувала прибудову з балконом літ. «б-б».
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6472 від 26.10.2011 року, в житловому будинку АДРЕСА_1 мають дефекти та пошкодження, в тому числі в частині будинку, що належить ОСОБА_1. Причиною на появу пошкоджень вплинув комплекс причини, а саме значний термін експлуатації, не проведення своєчасного ремонту внутрішніх приміщень, неорганізований водостік з покрівлі будинку та вимощення. За своїми конструктивними характеристиками, архітектурно-планувальним рішенням, з технічної точки зору, прибудова літ «б-б»не порушує цілісність будинку літ «Б-1»та не впливає на пошкодження житлового будинку.
Згідно з положеннями ст. 16, 391, 386 ЦК власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право в тому числі й шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Судова колегія приходить до висновку, що районним судом було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, оскільки ні в судове засіданні суду першої ні апеляційної інстанції позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів в обгрунтування того, що побудована відповідачем прибудова порушує їх права на користування житловим будинком та земельною ділянкою, вказане підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.
Що стосується позовних вимог щодо знесення самовільної забудови, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції також обґрунтовано послався на вимоги ст. 376 ЦК України, яка передбачає, що з позовом про знесення самочинного будівництва або проведення відповідної перебудови може звернутися орган державної влади або орган місцевого самоврядування, а не громадянин.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді