Справа № 2220/136/2012
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого -судді Ярмолюка О. І.,
суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Дідик А.Б.
з участю: ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1000 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 2 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою. Вказала на те, що з 17.08.2009 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. Під час перебування у шлюбі вони придбали квартиру АДРЕСА_1 та стали власниками кожен по Ѕ частині цієї квартири. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 01.11.2009 року шлюб між ними було розірвано. Однак ще до розірвання шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_1 стали проживати окремо, при цьому відповідач захопив та користувався кімнатами розміром 12,0 кв.м. та 8,0 кв.м., забороняючи їй туди входити. В свою чергу позивачка займала кімнату розміром 17,6 кв.м., у якій були відсутні двері, що дозволяло відповідачу заходити до неї та порпатись в її речах. Так, 14.12.2011 року, повернувшись з роботи близько 17 години, її власні речі були розкидані.
Згодом відповідач пообіцяв виплатити ОСОБА_2 вартість Ѕ частини квартири в сумі 19 тис. доларів США з умовою її виселення. 21.12.2011 року вона виселилась з квартири, однак, відповідач не виконав домовленості та не віддав гроші, а лише змінив дверний замок у вхідних дверях, оскільки повернувшись з роботи 22.12.2011 року вона не змогла відімкнути двері квартири.
Зважаючи на це, вона не може проживати в квартирі та вимушена тимчасово жити за місцем своєї роботи у службовому приміщенні гінекологічного відділення
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції -Федорова Н.О. Справа № 22ц-1000
Доповідач -Власенко О.В. Категорія № 41
Шепетівської ЦРЛ. А тому позивач просила суд вселити її в квартиру АДРЕСА_1, зобов`язавши відповідача надати її ключ від вхідних дверей та не чинити перешкод в користуванні власністю -Ѕ частиною квартири. Крім цього, просила визначити порядок користування вказаною квартирою, виділивши їй у користування Ѕ частини квартири, а саме: кімнати розміром 12,0 та 8,0 кв.м. та лоджію площею 1,4 кв.м., а відповідачу -кімнату площею 17,6 кв.м. та балкон -1,0 кв.м., залишивши в спільному користуванні кухню, коридор, ванну кімнату, вбиральню площею 7,1; 9,7; 2,5; 1,1 кв.м. відповідно.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визначення порядку користування квартирою, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, 15.10.2009 року, ними була придбана трикімнатна квартира по АДРЕСА_1. 11.11.2011 року шлюб між ними було розірвано. 21.12.2011 року у зв'язку із тим, що між ними виникли неприязні відносини, відповідачка виселилась з квартири, але ключ від вхідних дверей не залишила. Через два тижні він змінив замок, аби унеможливити доступ до квартири сторонніх осіб. До цього відповідачка жодного разу у квартирі не була, на телефонні дзвінки не відповідала. Після зміни замка за ключем до нього не зверталася. Позивач визнає ОСОБА_2 законним співвласником квартири та її право на проживання в ній, ніяких претензій з приводу цього не має. Однак, вважає, що він має більше переваг просити суд виділити йому у володіння та користування більшу частину квартири, посилаючись на те, що до одруження він мав у приватній власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яку йому подарували батьки. В кінці вересня 2009 року він продав вказану квартиру за 28000 доларів США. До цих грошей він разом з ОСОБА_2 доклали 6000 доларів США, подарованих у день весілля та 6000 доларів, які подарували для відповідачки її батьки. Враховуючи те, що гроші, подаровані у день весілля, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому його грошей у квартиру вкладено більше, а саме 31000 доларів США. Зважаючи на це, просив суд визначити порядок користування квартирою, виділивши йому кімнати площею 12,0 кв.м. та 8,0 кв.м. та лоджію, площею 1,4 кв.м., а відповідачці -кімнату площею 17,6 кв.м. та балкон, площею 1,0 кв.м. Кухню, коридор, ванну кімнату та туалет залишити у спільному користуванні.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 2 березня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_2 кімнату, згідно плану квартири № 5, площею 12,0 кв.м. з лоджією, а ОСОБА_1 кімнату, згідно плану квартири № 4, площею 8,0 кв.м. Кімнату, згідно плану квартири № 6 з балконом, площею 17,6 кв.м., коридор, вбиральню, ванну кімнату, кухню -залишити у загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, вважає що суд не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, не застосував закон, який підлягав застосуванню, а тому апелянт просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 в частині усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення -відмовити. В частині позову ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою -змінити та виділити йому у користування кімнату площею 12,0 кв.м. з лоджією або кімнату площею 17,6 кв.м. Залишити в спільному користуванні кімнату площею 8,0 кв.м., коридор, вбиральню, ванну кімнату, кухню.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат -скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в судовому засіданні було встановлено, той факт що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 користуватися спірною квартирою, а саме: ним було замінено замки у вхідних дверях квартири АДРЕСА_1, чого він сам не заперечував в судовому засіданні, а тому обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення її до належної їй квартири, зобов`язавши при цьому ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою.
В цій частині рішення судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги сторін про визначення порядку користування квартирою, суд першої інстанції не застосував закон, зіславшись на нього, який підлягав застосуванню, а саме ст. 358 ЦК України, крім цього, не дотримався положень ст. 11 ЦПК України.
Однак погодитись з таким висновком суду не можна.
Встановлено, що з 17 серпня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 01.11.2009 року було розірвано (а.с.7,39).
Згідно з договором купівлі -продажу квартири від 15.10.2009 року, тобто під час шлюбу, сторони придбали у власність в рівних частках (а.с.10-13), трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1, яка складається з житлових кімнат площею 8,0 кв.м., 12,0 кв.м., 17,6 кв.м., кухні площею 7,1 кв.м., коридору площею 9,7 кв.м., ванної кімнати площею 2,5 кв.м., вбиральні площею 1,1 кв.м., балкону площею 1,0 кв.м. та лоджії площею 1,4 кв.м.
Житлова площа квартири становить 37,6 кв.м., тому частка кожного із співвласників у житловій площі складає 18,8 кв.м.
Встановлено також, що між сторонами існує спір про визначення порядку користування квартирою, що визнається сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.
Вирішуючи позовні вимоги сторін в частині визначення порядку користування квартирою суд першої інстанції, враховуючи вкрай неприязні відносини сторін, відступив від вказаних вище площ.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Визначаючи порядок користування квартирою і передавши в користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12,0 кв.м., що на 6,8 кв.м (18,8-12) менше від розміру її частки у житловій площі, передавши в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 8,0 кв.м., що на 10,8 кв.м. (18,8-8,0) менше від розміру його частки у житловій площі, і залишивши житлову кімнату площею 17,6 кв.м. в загальному користуванні, суд порушив право сторін на належне користування майном, що є їх власністю. Крім цього, сторони не заявляли вимоги про встановлення такого порядку користування квартирою, а суд, прийнявши оскаржуване рішення, порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме: вийшов за межі заявлених сторонами позовних вимог.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, в частині визначення порядку користування квартирою підлягає скасуванню, запропонований сторонами порядок користування квартирою не відповідає вимогам закону, правам та інтересам сторін, а тому в задоволенні позову сторін в цій частині слід відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення в частині стягнення судових витрат також підлягає скасуванню і з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 94 грн. 10 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 2 березня 2012 року в частині визначення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_2 та в зустрічному позові ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 94 грн. 10 коп. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко