Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/909/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.

Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

25.04.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Кривохижі В. І.

суддів: Карпенка О. Л., Черниш Т. В.

при секретарі: Дімановій Н. І.

розглянула у (відкритому/закритому) судовому засіданні в місті Кіровограді

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 28 грудня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу і визнання права власності.

Зазначала, що рішенням цього ж суду від 30 квітня 2010 року, яке набрало законної сили і 8 червня 2010 року було зареєстроване в ООБТІ, за нею було визнано право власності в порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1. Однак їй випадково стало відомо, що належним їй житлом розпоряджається ОСОБА_2 На запит до ООБТІ їй було повідомлено, що станом на 5 серпня 2010 року власником спірної частини житлового будинку є ОСОБА_2 При ознайомленні з матеріалами інвентаризаційної справи з»ясувалось, що 4 червня 2010 року від її імені була надана довіреність на ім»я ОСОБА_4, згідно якої останній мав право продати спірну частину домоволодіння, що ним і було здійснено 11 червня 2010 року. Посилаючись на те, що нею не видавалось вищевказане доручення від 4 червня 2010, оскільки наміру продавати частину будинку вона не мала, а тому і просила визнати недійсними дану довіреність та договір купівлі-продажу від 11 червня 2010 року, визнавши за нею право власності на спірну частину будинку.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 28 грудня 2011 року позов задоволений.

Судом встановлено, що позивач не надавала таку довіреність, оскільки згідно висновку судової почеркознавчої експертизи підпис у ній виконаний не позивачем, а іншою особою, а тому і визнав недійсними цю довіреність та договір купівлі-продажу з визнанням права власності на спірну частину будинку за позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, зокрема, що довіреність, посвідчена державним нотаріусом, видавалася у присутності позивача. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, що здійснюється за паспортом. Експертиза ж проводилася з копії спірної довіреності, а тому висновки не можуть відповідати дійсності.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилалась, зокрема, на те, що право власності у порядку спадкування на 1/2 частину спірного жилого будинку за нею визнано судовим рішенням у спорі з відповідачем ОСОБА_2, який являється її братом, і наміру продавати цю частину вона не мала. При цьому, у Долинській державній нотаріальній конторі, де посвідчувалась довіреність, вона ніколи не була, ніякої довіреності на продаж спірної частини будинку не надавала, особу ОСОБА_4 взагалі не знає.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки від 6 квітня 2012 року (ст.ст.76, 77 ЦПК України) (а.с. 145, 149).

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, який підтримував доводи скарги, ОСОБА_3, її представника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням цього ж суду від 30 квітня 2010 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. Цим рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходяться за АДРЕСА_1 (а.с.5,6).

Також встановлено, що 4 червня 2010 року державним нотаріусом Долинської нотаріальної контори ОСОБА_5 була посвідчена довіреність, видана від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 на право продажу належної їй на праві приватної власності 1/2 частини вищевказаного житлового будинку. А 11 червня 2010 року між ОСОБА_4, який на підставі доручення діяв від імені ОСОБА_3 з одного боку і ОСОБА_2 з іншого, було укладено договір купівлі - продажу 1/2 частини житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №1450 (а.с. 10-13, 90).

Висновком судової почеркознавчої експертизи №4696/02 від 24 листопада 2011року встановлено, що підпис в довіреності від 4 червня 2010 року, посвідченої державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за №786, в графі «Підпис» виконаний не самою ОСОБА_3, а іншою особою, з наслідуванням підписам ОСОБА_3; рукописний напис «ОСОБА_3» в довіреності від 4 червня 2010 року в графі «Підпис» виконаний не самою ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 101-104).

Доказів на спростування зазначеного висновку або його помилковість відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, в даному конкретному випадку, відповідно до ст.ст.202, 203, 215 ЦК України суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо визнання недійсною зазначеної довіреності, якою надавалось право ОСОБА_4 здійснювати продаж належної позивачу частини житлового будинку, а у зв»язку з тим, що така довіреність позивачем не видавалась, вірним є висновок суду і щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку з поновленням позбавленого права власності позивача. Його висновки сумніву не викликають.

Тому безпідставними є доводи скарги, що не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Посилання у скарзі на проведення експертизи з копії спірної довіреності спростовується наявним у матеріалах справи оригіналом довіреності від 4 червня 2010 року, направленим нотаріальною конторою суду першої інстанції за запитом експерта для проведення експертизи (а.с.87-90). Зазначена судова почеркознавча експертиза проведена відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 із наступними змінами. Клопотань щодо проведення повторної експертизи відповідач не заявляв. Докази, в тому числі письмові та висновок експерта, оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: