Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Диби В.Г., Закропивного О.В., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертизи про зобов'язання надати відповідь на звернення та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 березня 2009 року він направив заяву до офтальмологічної МСЕК Вінницького обласного центру МСЕ на ім'я голови про оскарження рішення комісії від 19 вересня 2008 року про призначення йому третьої групи інвалідності по зору. В заяві навів причини пропущення строку на оскарження рішення, просив поновити строк на оскарження, надіслати йому направлення до вищестоящої офтальмологічної комісії, а також надіслати довідку МСЕК, яка б підтверджувала призначення групи інвалідності в минулому. 18 квітня 2009 року ним отримано письмову відповідь за підписом головного лікаря Власика В.В., однак вважає дану відповідь відпискою, оскільки в ній немає відповіді по суті запитань, які містилися в його заяві та вважає, що останній не може вирішувати питання про оскарження рішення комісії та давати на це відповіді. 5 травня 2009 року він направив скаргу до управління охорони здоров'я Вінницької облдержадміністрації на незаконну бездіяльність офтальмологічної комісії та просив зобов'язати останню надати відповідь на його заяву, на вказане звернення 18 червня 2009 року ним отримано відповідь, яку також вважає відпискою. Після цього, звернувся зі скаргою до Міністерства охорони здоров'я України, проте у встановлений законом строк відповіді не отримав. Ухилення відповідача - офтальмологічної МСЕК від надання відповіді порушує положення Закону України «Про звернення громадян», постанову КМ України № 83 від 22 лютого 1992 року «Про затвердження положення про медико-соціальну експертизу», що перешкоджає йому оскаржити рішення комісії у зв'язку з цим просив суд зобов'язати відповідача надати йому відповідь по суті його заяви від 18 березня 2009 року та стягнути на його користь завдану моральну шкоду у сум 1 500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 березня 2010 року, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 червня 2010 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 березня 2010 року скасовано, а провадження у справі закрито.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного порядку.

Зі змісту наведеної норми закону убачається, що касаційна скарга подана на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 березня 2010 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч.1 ст. 324 ЦПК України, оскільки воно не було переглянуте в апеляційному порядку.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 червня 2010 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права безпідставні, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що йдеться про публічно-правовий спір, а відтак він має бути вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Висновки суду апеляційної інстанції касаційною скаргою не спростовуються.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до спеціалізованої офтальмологічної медико-соціальної експертизи про зобов'язання надати відповідь на звернення та відшкодування моральної шкоди закрити

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 6 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В.Г. Диба О.В. Закропивний В.А. Черненко