А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03.05.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді - Стана І.В.,

суддів - Марчука О.П., Машкаринця М.М.,

за участю прокурора - Варги Ю.В.,

апелянта ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 03 травня 2012 року в м. Ужгороді провадження за апеляцією, яку подав ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 березня 2012 року скарга ОСОБА_1 про скасування постанови старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Варги Ю.Ю. (далі прокурора) від 31 жовтня 2011 року про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України залишена без задоволення.

З матеріалів провадження вбачається, що 16 березня 2012 року до Ужгородського міськрайонного суду в порядку ст. ст. 236-7, 236-8 КПК України надійшла скарга ОСОБА_1, у якій вказується на те, що постанова прокурора підлягає скасуванню як така, що винесена без наявності підстав для порушення кримінальної справи. Посилається на те, підставою для порушення кримінальної справи були дані, що містились в Акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФОП ОСОБА_4 № 2667/17-0120/2746514514 від 19.08.2011 року, у якому констатовані порушення податкового законодавства визначені як отримання в 2008 році оподатковуваного доходу в сумі 1938488 гривень, в 2009 році в сумі 1593526 гривень, в 2010 році в сумі 809996 гривень. У зв'язку із цим донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 651301 гривня, у тому числі за 2008 рік у сумі 290773 гривні, за 2009 рік у сумі 239029 гривень, за 2010 рік у сумі 121499 гривень. Крім того, посилається на те, що Акт перевірки не може бути підставою для порушення кримінальної справи, так як працівники податкової інспекції користувались базою «Митниця», яка не є офіційним джерелом інформації, і не є підставою для податкового нарахування. Така інформація містить неповні відомості про імпорт товарів фізичними особами, бо не містить відомостей про сплачені митні збори та сплачений податок на додану вартість. Уважає, що податковий орган повинен був направити відповідний офіційний запит митному органу та отримати належну інформацію про імпорт, здійснений ним як фізичною особою чи суб'єктом підприємницької діяльності. Тому висновки зазначеного Акту вважає такими, що суперечать як діючому законодавству, так і результатам, установленим у ході цієї перевірки. Крім того, посилається на те, що товари ввозив не як суб'єкт господарської діяльності, а як фізична особа підприємець. Стверджує, що митні збори та ПДВ при ввезенні та розмитненні товарів ним у сумі понад 500 тисяч грн. уже були сплачені, що податковий орган, зловживаючи своїм положенням, не врахував, що ним сплачено митні збори в розмірі 5% фактурної вартості, а також 20% податку із суми фактурної вартості та митного платежу (фактури, квитанції про сплату митних платежів, податку зберігаються в митниці, і підтверджують його витрати), усього сплачених коштів на суму 2475579 гривень і повторно нарахував такий податок, чим необґрунтовано завищив чистий дохід та повторно нарахував ПДВ. Просить постанову скасувати.

У постанові судді вказується на те, що доводи скарги про скасування постанови прокурора задоволенню не підлягають. Так, суддя визнав, що при порушенні кримінальної справи прокурором дотримані вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України, у тому числі враховано, що приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставами - достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. Судом не прийнято до уваги посилання скаржника та його представника на оскарження податкових повідомлень-рішень, як на доказ неправомірності винесення оскаржуваної постанови, оскільки оскарження в суді зазначених повідомлень не являється доказом незаконності винесення оскаржуваної постанови. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі акту перевірки № 2667/17-0120/2746514514 від 19.08.2011 року звернувся в грудні 2012 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови. Тому скарга залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою й підлягає скасуванню. Посилається на ті ж доводи, що в скарзі, а також на те, що джерела отримання даних, які явились підставою для порушення кримінальної справи - дані бази «Митниця», яка не є офіційним джерелом інформації, і не є підставою для податкового нарахування є незаконними. Уважає, що зазначені обставини в їх сукупності на момент порушення кримінальної справи виключали в ній провадження. Також посилається на те, що як працівник податкової міліції, так і прокурор, порушуючи кримінальну справу не опитували його із приводу підстав до її порушення. Ставиться питання про скасування постанов судді та слідчого.

Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, основні доводи апеляції, пояснення апелянта ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляції, пояснення прокурора Варги Ю.В., який вважав оскаржувані постанови законними та обґрунтованими, перевіривши справу в межах доводів апеляції, колегія суддів вважає, що постанова судді підлягає до скасування з таких підстав.

Висновки судді викладені в судовому рішенні про те, що постанова прокурора є законною та обґрунтованою, що на час порушення кримінальної справи наявними були приводи та підстави для її порушення, колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з матеріалами, які явились підставою для порушення кримінальної справи.

Відповідно до п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року та ст. 236-8 КПК України суддя, розглядаючи на стадії досудового слідства скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Колегія суддів уважає, що Ужгородським міськрайонним судом при розгляді скарги, яку подав ОСОБА_4 не були дотримані вимоги ст. 236-8 КПК України, вищевказаного рішення Конституційного Суду України.

Так, з постанови судді вбачається, що, розглядаючи скаргу ОСОБА_4 суддя не дав оцінку доводам скарги про законність джерел отримання даних, які явились підставою для порушення кримінальної справи.

Із протоколу судового засідання вбачається, що, розглядаючи скаргу ОСОБА_4 суд дослідив матеріали кримінальної справи (а. с. 20), що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки суд повинен дослідити матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу. Такими, що не ґрунтуються на вимогах закону є й висновки суду про те, що постанова прокурора містить достатнє обґрунтування, відомості про діяння, наслідки, які настали та причинний зв'язок між ними.

Необґрунтованим є й висновок судді про те, що ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі акту перевірки № 2667/17-0120/2746514514 від 19.08.2011 року звернувся в грудні 2012 року, оскільки вказана судом дата ще не настала.

Підлягають до ретельної перевірки і доводи скарги про те, що на час порушення кримінальної справи були відсутні достатні дані, які вказують на наявність у діях ОСОБА_4 ознак злочину передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Тому, колегія суддів викладені в постанові висновки суду вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, передчасними.

При новому розгляді скарги, суду необхідно дотриматись вимог ст. 236 - 8 КПК України, належним чином перевірити достовірність приводів і підстав до порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, доводи скарги, і, у залежності від установленого, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляції про скасування постанови прокурора колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до вищевказаних нормативних актів до компетенції апеляційного суду не віднесено розгляд скарг на постанови про порушення кримінальної справи.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що апеляція, яку подав ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2012 року скасуванню, а провадження за скаргою направленню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

апеляцію, яку подав ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2012 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_1 про скасування постанови старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Варги Ю.Ю. від 31 жовтня 2011 року про порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України - скасувати, а провадження за скаргою направити до того ж суду на новий розгляд в іншому складі.

Судді: