Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Диби В.Г., Закропивного О.В., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Сумської обласної дирекції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 6 липня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 серпня 2008 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого він вніс готівкою на депозитний рахунок відповідача вклад у сумі 60 000 грн. на строк до 28 серпня 2009 року зі сплатою Банком процентів за зазначений період. 27 листопада 2008 року він звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору і повернення йому вкладу, але листом від 5 грудня 2008 року йому відповідачем відмовлено з посиланням на п. 2.5. Постанови Правління Національного Банку України № 319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи діяльності банків», в якій зазначено, що банки зобов'язані виконувати свої зобов'язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов'язань, незалежно від категорії контрагентів. Після зняття заборони Нацбанку України на дострокове розірвання депозитних договорів позивач 28 травня 2009 року отримав кошти в сумі 62 257 грн. з яких 60 000 грн. сума вкладу та 2 257 грн. відсотки по ньому за період з 27 серпня 2008 року по 27 листопада 2008 року. Оскільки відповідачем порушені умови укладеного депозитного договору щодо дострокового розірвання договору та своєчасного повернення суми депозитку та процентів по ньому, просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення грошового зобов'язання передбаченого п. 11 Договору та п. 12 Правил здійснення депозитних операцій фізичних осіб у сумі 5 262 грн. 24 коп., 3% річних передбачених ст. 625 ЦК України у сумі 865 грн. 03 коп. та витрати від знецінення грошових коштів відповідно до індексу в сумі 6 725 грн. 70 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 6 липня 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за прострочення грошового зобов'язання в сумі 5 070 грн. 3% річних в сумі 811 грн. 20 коп. та інфляційні збитки в сумі 6 480 грн. та судові витрати в сумі 120 грн.

У поданій касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Авль», посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами існували договірні відносини, на письмову вимогу позивача про дострокове повернення банківського вкладу, з якою він звернувся 27 листопада 2008 року, відповідач, відповідно до умов договору, повинен був повернути вклад протягом двох банківських днів. Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання і повинен нести відповідальність за його порушення грошового зобов'язання.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Обставини справи встановлено повно та їм дана правильна правова оцінка.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Авль» в особі Сумської обласної дирекції відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 6 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В.Г. Диба О.В. Закропивний В.А. Черненко