ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 травня 2008 р.

№ 37/435

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В., Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві    касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Веком" на рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Веком" до Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби по місту Калуш Калузького міськрайонного управління юстиції про стягнення сум

Заслухавши пояснення представників ТОВ "АП Веком" та Міністерства юстиції України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної  скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У серпні 2007р. ТОВ "АП Веком"  пред’явило в господарському суді позов до Міністерства юстиції України про стягнення 72909 грн. збитків.

У подальшому у якості другого відповідача було залучено Відділ державної виконавчої служби по місту Калуш Калузького міськрайонного управління юстиції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2007р. (суддя Кондратова І.Д.) у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційному порядку дане рішення не оскаржувалось.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2007р. і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За приписом ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.

Причому, належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Сукупність же необхідних складових для покладання цивільної відповідальності матеріалами справи не підтверджена.

Законом України "Про виконавче провадження" надано право сторонам виконавчого провадження оскаржити дії та бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги судом має бути винесена ухвала, а керівником відповідного органу державної виконавчої служби – постанова.

На підтвердження заявлених вимог, позивач не надав суду відповідну ухвалу суду або постанову керівника органу державної виконавчої служби, якими було б встановлено факт протиправності дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби або їх посадових осіб.

Отже, за встановлених обставин суд мав підстави для відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованості і законності прийнятого господарським судом рішення.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АП Веком"  залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 24.10.2007р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                                          І.Вовк          

                                        

                                                                                                          П.Гончарук