ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.08.06р.

Справа № А6/349-06

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорога", м.Дніпродзержинськ Дніпропетровська область 

про стягнення 4 002, 44 грн.

Суддя  Коваленко О.О.

Представники сторін:

  Від позивача Кондратова Т.В. - представник, довіреність № 03-06/02 від 05.01.2006 р.

  Від відповідача Мазур Ф.Ф. - юрисконсульт, довіреність № 22 від 08.08.2006 р. 

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача адміністративно-господарської санкції у сумі 4 002,44 грн. за не створення 1 робочого місця у 2005 році для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача, на підставі державної  статистичної звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за 2005 р.

08.08.2006 р. представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інші витребувані господарським судом матеріали надав, позов не визнав посилаючись на те, що в звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. помилково вказано, що працює 1 інвалід, оскільки у відповідача працює 2 інваліда, про що свідчать дві довідки МСЕК та документація про прийом на роботу              Мазур Ф.Ф. на посаду юрисконсульта (наказ № 11) та Лінник О.П. про призначення директором (протокол № 3 загальних зборів ТОВ).

08.08.2006 р. сторони звернулись до суду з клопотанням про розгляд в судовому засіданні справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-ПІ) фактично на підприємстві відповідача було створено 2 робочих місць для працевлаштування інваліда.   

Приймаючи до уваги, що в звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. відповідачем помилково було вказано, що працює 1 інвалід, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у сумі 4 002,44 грн. за не створення 1 робочого місця у 2005 році для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача, на підставі державної статистичної звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за 2005 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

08.08.2006 р. відповідач надав суду докази, а саме: дві довідки МСЕК та документація про прийом на роботу Мазур Ф.Ф. на посаду юрисконсульта (наказ № 11) та Лінник О.П. про призначення директором (протокол № 3 загальних зборів ТОВ), якими підтверджено, що у відповідача працюють два інваліда.  

      Відповідно до чинного законодавства - ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (із змінами і доповненнями) підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів згідно звітності менша, ніж встановлена нормативом для даного підприємства, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не займане інвалідом з вини відповідача.

   Оскільки відповідачем було додержано норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлений ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, то суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

       Відповідно до ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови  у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.87,94,98,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -     

  

ПОСТАНОВИВ:

        Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

О.О. Коваленко

 Постанова підписана - 09.08.2006 р.

Згiдно з оригіналом

Помічник судді

Я.В. Петровська