Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2474/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Петросян К.Є.,

при секретарі: Ковіній І.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 (дов. №126 від 26.01.2012),

відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

26.03.2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області (далі ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області) про визнання протиправною бездіяльності, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

Постановами державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ Київської області ВП №27902305 від 03.08.2011 та ВП №27902457 від 03.08.2011 відкриті виконавчі провадження на підставі виконавчого напису №1804 від 22.07.2011, виданого нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, яким запропоновано стягнути з солідарних боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача 16380,00 грн.

На поточну дату строки проведення виконавчих дій, передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», минули, але фактично ніяких дій по виконанню рішення не здійснено.

Зокрема, позивач зазначив, що у заяві до ВДВС пропонувалось накласти арешт на майно боржників на території ТОВ «Дарницький ринок» та нерухоме майно на території Станично-Луганського району Луганської області, одночасно надана згода на авансування витрат виконавчого провадження щодо розшуку майна боржників.

Бездіяльність державного виконавця оскаржена позивачем начальнику ВДВС Вишгородського РУЮ, відповідні скарги щодо боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлені на адресу ВДВС поштою 02.03.2012, про що свідчать поштові квитанції про відправлення рекомендованих листів. Зазначені скарги повинні бути отримані ВДВС не пізніше 06.03.2012, виходячи з нормативних строків поштового перебігу.

Листом від 14.03.2012 №4896, отриманим позивачем поштою 22.03.2012, повідомляється про перебіг виконавчого провадження, і як позивач зміг встановити із змісту листа, ніякі заходи щодо розшуку та арешту майна боржників, що були ним запропоновані, не здійснювались.

У відповідності з вимогами ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову. Відповідні постанови за результатами розгляду скарги не винесені.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Вишгородського РУЮ та зобов'язати державного виконавця здійснити необхідні дії по виконанню виконавчого напису №1804 від 22.07.2011, виданого нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3, яким запропоновано стягнути з солідарних боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача 16380,00 грн., та визнати протиправною бездіяльність начальника ВДВС Вишгородського РУЮ, який не виніс відповідні постанови про розгляд скарг позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, та пояснила суду наступне.

Виконавчі провадження про стягнення боргу на користь позивача були відкриті постановами державного виконавця від 03.08.2011, номери виконавчих проваджень відносно боржників ОСОБА_5 - ВП №27902305, ОСОБА_4 - ВП №27902457.

На поточну дату, згідно відомостей ДРВП, передбачені законом постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження, або зупинення виконавчого провадження не винесені, тобто це вже є порушенням строків здійснення виконавчого провадження, передбачених законом. Відсутня за даними цього реєстру також і постанова начальника ВДВС, щодо розгляду скарги позивача, що також є порушенням закону.

У поданих позивачем заявах до ВДВС від 25.07.2011 пропонувалось накласти арешт на майно боржників на території ТОВ «Дарницький ринок» та нерухоме майно на території Станично-Луганського району Луганської області, одночасно надана згода на авансування витрат виконавчого провадження щодо розшуку майна боржників.

Державний виконавець повинен був виявити майно боржників, зокрема те, на наявність якого позивач безпосередньо вказував.

Оскільки позивач вказував на можливу наявність у боржників майна на території ТОВ «Дарницький ринок», державний виконавець повинен був звернутися до адміністрації ринку з відповідним запитом, вказавши тільки відомості про боржників, що є достатнім для отримання інформації, щодо розташування рухомого майна, що можуть належати боржникам.

Оскільки зі змісту наданої позивачу відповіді від 14.03.2012 №4896 не випливає наявність переліченого, позивач робить беззаперечний висновок, що державний виконавець не виконав у повному обсязі всі передбачені законом дії щодо виконання рішення.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначив наступне.

05.05.2011 на виконання до ВДВС надійшли два виконавчих написи №1805 від 22.07.2011 видані приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 16380,00 грн. та виконавчий напис №1804 від 22.07.2011 про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 16380,00 грн.

03.08.2011 старшим державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на все майно боржників та направлені на виконання Земельного відділу, БТІ та МРЕВ, ДАІ у Вишгородському районі. Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження з метою перевірки майнового стану боржників було направлено запити до Земельного відділу, БТІ, МРЕВ та ДАІ у Вишгородському районі.

20.10.2011 державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржників здійснено виїзд в АДРЕСА_1, в результаті виїзду складено акт державного виконавця, яким встановлено, що боржники за вищевказаною адресою не проживають, місце їх перебування не встановлено.

Згідно книги обліку Синяківської сільської ради встановлено, що боржник ОСОБА_5 був тимчасово зареєстрований як квартирант за адресою, вказаною у виконавчому документі та станом на 20.10.2011 виписаний за рішенням суду, як фактично не проживаючий.

02.03.2012 направлено запит в адресне бюро м.Києва та Київської області. Згідно відповіді адресного бюро в Київській області не зареєстрованою не значиться.

Станом на 13.04.2012 надійшли відповіді з МРЕВ ДАІ, згідно яким транспортні засоби на праві власності за боржником не зареєстровані. ДПІ повідомляє, що згідно державного реєстру фізичних осіб за боржником немає даних про джерела доходів за боржниками. Згідно відповіді БТІ за боржниками право власності на об'єкти нерухомого майна у Вишгородському районі Київської області не зареєстровано.

Відповіді з ДЗК на даний час не надходили. ОСОБА_6 16.08.2011 звертався зі скаргою на рішення державного виконавця, посилаючись на те, що державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказав адресу стягувача «бульвар Якіра», тоді як слід було вказати «кв.Якіра» та з цих підстав просив притягнути державного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Після отримання скарги описку було виправлено та змінено в єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХIV (далі-Закон №606).

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону №606).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з П.4 ч.2 ст.17 Закону №606, зокрема підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

Відповідно до ст.25 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ст.30 Закону №606, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Судом встановлено, що 05.05.2011 на виконання до ВДВС Вишгородського районного управління юстиції надійшли виконавчі написи №1804 від 22.07.2011 та №1805 від 22.07.2011, видані приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з солідарних боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 16380,00 грн. на користь ОСОБА_6

03.08.2011 старшим державним виконавцем Вишгородського РУЮ винесені постанови ВП №27902305 та ВП №27902457 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчих написів №1804 та №1805 від 22.07.2011 (а.с.24-25).

Одночасно зазначеними постановами державним виконавцем накладено арешт на все майно боржників.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2011 позивач звернувся до ВДВС Вишгородського РУЮ із заявою, в якій просив накласти арешт та звернути стягнення на належне боржникам майно.

Одночасно позивачем повідомлено ВДВС Вишгородського РУЮ про наявність у боржника домоволодіння на території Станично-Луганського району Луганської області, а також про наявність у власності рухомого майна на території ТОВ «Дарницький ринок» м.Київ, вул.Сормовська, 15. Також позивачем надано згоду на авансування витрат виконавчого провадження, у тому числі розшуку боржника та його майна, якщо це буде за потрібне (а.с.28).

Зазначена заява позивача отримана відповідачем 29.07.2011, що підтверджується повідомленням про вручення, яке перебуває в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих відповідачем заперечень державним виконавцем в порядку примусового виконання були направлені запити до земельного відділу, БТІ та МРЕВ, ДАІ у Вишгородському районі.

Актом державного виконавця від 20.10.2011 встановлено, що боржники за адресою с.Синяк, вул.Леніна, 33/2 не проживають, місце їх перебування не встановлено.

Згідно відповіді Синяківської сільської ради зазначено, що боржник ОСОБА_5 був тимчасово зареєстрований як квартирант за адресою, вказаною у виконавчому документі та станом на 20.10.2011 виписаний за рішенням суду, як фактично не проживаючий.

З відповіді МРЕВ ДАІ від 05.10.2011 вбачається, що за боржником транспортні засоби на праві власності не зареєстровані. Згідно відповіді БТІ за боржниками право власності на об'єкти нерухомого майна у Вишгородському районі Київської області не зареєстровано.

З вищевикладеного вбачається, що державним виконавцем призводились необхідні дії по виконанню виконавчого напису, а тому суд не вбачає бездіяльності з боку відповідача.

Разом з тим, відповідачем не вирішено заяву позивача від 25.07.2011 в частині накладення арешту на майно боржників на території ТОВ «Дарницький ринок» та нерухоме майно на території Станично-Луганського району Луганської області.

Доказів розгляду зазначеної заяви позивача відповідачем суду не надано, як і не надано доказів надіслання відповідних запитів щодо виявлення майна боржників на території ТОВ «Дарницький ринок» та нерухомого майна на території Станично-Луганського району Луганської області, на наявність якого безпосередньо вказував позивач у своїй заяві.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, 02.03.2012 позивач звернувся із скаргою на ім'я начальника ВДВС Вишгородського РУЮ з проханням визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, про що винести відповідну постанову та зобов'язати державного виконавця невідкладно вчинити усі необхідні дії по здійсненню виконавчого провадження із посиланням на ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.82 Закону №606, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Ч.7 ст.82 Закону №606 визначено, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» ( 393/96-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, на скаргу позивача старшим державним виконавцем Підопригорою Т.В. була надана відповідь листом від 14.03.2012 №4896 із викладенням призведених виконавчих дій. (а.с.6).

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що скарга ОСОБА_6 була адресована на ім'я начальника ВДВС Вишгородського РУЮ із посиланням на ст.82 Закону №606 щодо винесення відповідної постанови.

Разом з тим, ВДВС Вишгородського РУЮ за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 відповідна постанова про її задоволення чи відмову винесена не була.

Із зазначеного листа відповідача від 14.03.2012 не вбачається відповідно до якого закону була розглянута скарга ОСОБА_6 - Закону України «Про виконавче провадження» чи Закону України «Про звернення громадян» із відповідним обґрунтуванням.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як запозовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не можевиходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовнихвимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що державним виконавцем не була розглянута заява позивача від 25.07.2011 щодо накладення арешту на належне боржнику майно, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати державного виконавця розглянути заяву ОСОБА_6 від 25.07.2011 щодо накладення арешту на належне боржнику майно та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно суд вважає за можливе зобов'язати ВДВС Вишгородського РУЮ повторно розглянути скаргу ОСОБА_6 від 02.03.2011 та прийняти рішення відповідно до вимог ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, суд не вбачає підстав для зобов'язання державного виконавця здійснити необхідні дії по виконанню виконавчого напису №1804 від 22.07.2011, оскільки позивачем не конкретизовано які саме дії по виконанню, на його думку, повинен здійснити державний виконавець. Крім того, суд сприяє захисту порушеного права і не може вирішувати питання на майбутнє, що має місце в даному випадку.

Одночасно суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_6 в частині постановлення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності посадових осіб ВДВС, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Тобто, суд із власної ініціативи вирішує питання щодо винесення окремої ухвали відносно відповідних осіб.

Суд вважає, що постановлення окремої ухвали не є імперативною нормою для суду, а є його правом. Оскільки при розгляді даної справи не знайшла свого підтвердження зазначена в позовній заяві бездіяльність відповідача, у суду відсутні підстави для постановлення окремої ухвали.

Згідно частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області про визнання протиправною бездіяльності, задовольнити частково.

Зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області розглянути заяву ОСОБА_2 від 25.07.2011 щодо накладення арешту на належне боржнику майно та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_6 від 02.03.2011 та прийняти рішення відповідно до вимог ст.82 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_2) судові витрати у розмірі 16,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 03.05.2012 року.

СуддяК.Є. Петросян