ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2007 р. ВАТ "АК "Київводоканал" звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про стягнення 21767600 грн. різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, які є збитками позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2007 р. (суддя Мельник В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. із додатковою постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р. (судді: Сотніков С.В., Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2007 р. скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою, Київська міська державна адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Київська міська державна адміністрація видала розпорядження: від 03.06.1999 р. № 851 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги"; від 20.06.2002 р. № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення"; від 28.08.2002 р. № 1680 "Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення"; від 14.10.2003 р. № 1907 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження КМДА від 20.06.2002". Зазначеними актами відповідачем були встановлені тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які діяли протягом 2001-2006 років в місті Києві.

Як досліджено апеляційним господарським судом встановлені тарифи не відповідають економічно обґрунтованим витратам ВАТ "АК "Київводоканал" на виробництво послуг, внаслідок чого виникає різниця в тарифах, що є збитками позивача. За період з 2001 по 2004 роки різниця в тарифах становить 21767600 грн. Вказана сума зафіксована та погоджена Головним фінансовим управлінням Київської міської державної адміністрації, як різниця в тарифах за період з 2001 по 2004 роки.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних відносин сторін положення ч. 6 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно якого затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

При цьому апеляційний суд правомірно послався на те, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону (ч. 6 ст. 191 ГК України).

Суд апеляційної інстанції мотивовано прийняв до уваги посилання позивача на те, що оскільки відповідач своїми актами встановив фіксовані ціни на послуги з водопостачання та водовідведення, які в свою чергу призвели до збитків ВАТ "АК "Київводоканал", то на відповідача законом покладений обов’язок відшкодувати позивачу збитки, розмір яких був узгоджений сторонами у даній справі. Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 705 був визначений порядок перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водовідведення і водопостачання.

Відповідно до даного Порядку обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на послуги з водовідведення і водопостачання та фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифів з урахуванням перерахунків за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах.

Відповідно до погодженого ВАТ "АК "Київводоканал" та Київською міською державною адміністрацією розрахунку обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення надані населенню, який сторони погодили на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 705 та відповідно до додатку Порядку перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, затверджених для населення, сума збитків за період з 2001 по 2004 роки становить 21767600 грн.

Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не вжив жодних заходів щодо розрахунків ВАТ "АК "Київводоканал" та АК "Київенерго" відповідно до встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 705 Порядку. Наведене призвело до неможливості проведення розрахунків з АК "Київенерго", а також втрати виділених Головним фінансовим управлінням Київської міської державної адміністрації коштів.

Висновки апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам  справи,  нормам  матеріального  і  процесуального  права,  є  законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, з урахуванням додаткової постанови, не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. у справі № 1/161 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                           Н. Мележик

                                                                                                        О. Подоляк