Справа № 2-1198/2011 Провадження № 22-ц/0290/1112/2012Головуючий в суді першої інстанції:Бондаренко О.І.

Категорія: 37 Доповідач: Колос С. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Колоса С. С.

Суддів : Іващука В. А., Марчук В. С.

При секретарі : Агеєвій Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Побережненської сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи - комунальне підприємство «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Вінницька районна державна нотаріальна контора про поновлення строків позовної давності, визнання заповіту недійсним, визнання незаконним рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, їх скасування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 березня 2012 року, -

Встановила :

24 червня 2011 року ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_2 в її інтересах звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, Побережненської сільської ради Вінницького району, з участю третіх осіб - комунальне підприємство «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»(далі - КП «ВООБТІ»), Вінницька районна державна нотаріальна контора, про поновлення строків позовної давності, про визнання заповіту недійсним, визнання рішення виконкому сільської ради незаконним, визнання незаконним свідоцтва про право власності, визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та їх скасування, про визнання права власності в порядку спадкування за законом .

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 увійшовши у довіру до подружжя ОСОБА_2 -ОСОБА_5 та ОСОБА_2, обманним шляхом зловживаючи їх довірою обманула їх, обіцяючи їм допомогу по догляду за ними, примусила їх написати 8 листопада 2006 року заповіти на все їх майно на свою користь. Вказані заповіти посвідчені секретарем Побережненської сільської ради. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після цього відповідачка ОСОБА_3 та її чоловік змінили свої ставлення до ОСОБА_2 та навіть почали погрожувати їй виселенням з її ж будинку .

Згодом ОСОБА_2 дізналась, що все її та чоловіка майно оформлено на ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом, про що 10 грудня 2010 року видано свідоцтво. Успадковане майно складається із житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1

Посилався на те, що ОСОБА_3 незаконно, за допомогою посадових осіб Побережненської сільської ради, не повідомивши ОСОБА_2, отримала свідоцтво про право власності, яке видане Побережненською сільською радою 28 вересня 2010 року на ім'я покійного ОСОБА_5 15 грудня 2010 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2010 року право власності на будинок з прибудовами зареєстровано КП «ВООБТІ» державному реєстрі за № 28376806 .

В жовтні 2011 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог вказавши, що за таких же обставин відповідачка ОСОБА_3 15 жовтня 2010 року незаконно отримала в порядку спадкування за заповітом земельну ділянку сільськогосподарського виробництва розміром 3,4352 га, яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності .

Посилаючись на вказані обставини, зазначаючи, що ОСОБА_3 фактично позбавила права на вказане майно ОСОБА_5 а також посилаючись на правила статті 60 СК України, статті 215, 230, 256, 257, 261, 267, 368, 392, 393, 1223, 1257, 1241, 1261,1301 ЦК України, а також на статті 45, 69 Закону України «Про нотаріат», позивач просив:

Визнати поважними причини пропуску строків позовної давності до вимог про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 від 8 листопада 2006 року .

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 що був складений 8 листопада 2006 року .

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Побережненської сільської ради № 63 від 19 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 .

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво № 6 про право власності на ім'я ОСОБА_5 виданого виконавчим комітетом Побережненської сільської ради 28 вересня 2010 року .

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2010 року на будинок .

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 жовтня 2010 року на земельну ділянку .

Визнати за ОСОБА_5 право власності на майно : будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 3,4352 га для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою : АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_3 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн. на користь ОСОБА_2 та судові витрати .

Рішенням Вінницького районного суду від 07 березня 2012 року постановлено:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково .

Визнати поважними причини пропущення строків позовної давності щодо визнання недійсним заповіту, вчиненого ОСОБА_5 08 листопада 2006 року та посвідченого секретарем Побережненської сільради, зареєстрованого за № 119 та поновити строк позовної давності .

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 08. 11. 2006 року на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем Побережненської сільради, зареєстрований за № 119 .

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Побережненської сільради № 63 від 19. 08. 2010 року щодо оформлення права власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_5 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за № 6 від 28. 09. 2010 року видане на ім'я ОСОБА_5 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02. 12. 2010 року видане на ім'я ОСОБА_3 та посвідчене державним нотаріусом Вінницької райдержнотконтори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за № 1 -1243 .

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15. 10. 2010 року, видане на ім'я ОСОБА_3 та посвідчене нотаріусом Вінницької райдержнотконтори, зареєстровано в реєстрі за № 1 -1001 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3, 4352 га, що розташована на території Побережненської сільради, що належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА ¹ 319194 від 19. 11. 2004 року ОСОБА_5

В решті вимог відмовлено .

Вирішено питання про розподілення судових витрат .

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_3 та її представника, які просять рішення скасувати з підстав викладених у скарзі, представника позивачки, який просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову виходячи із наступного .

Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом .

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим визнати не можна, оскільки суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та не виконав всі вимоги цивільного судочинства .

Судом першої інстанції правильно встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 12 травня 1964 року ( а. с. 14 ) .

Не оспорюється також те, що спірний спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 належав подружжю ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, ураховуючи встановлені судом обставини, що до 15 квітня 1991 року будинок був майном колгоспного двору, а після набуття чинності Закону України «Про власність»вони набули права власності на нього за загальних підставах у відповідності до вказаного Закону .

Встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_2 з власної волі 8 листопада 2006 року зробили заповідальне розпорядження, згідно з яким заповіли ОСОБА_3 усе своє майно. Вказані заповіти посвідчені секретарем Побережненської сільської ради Вінницького району у цей же день ( а. с. 15, 79).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а / з № 04 від 14 січня 2010 року, а. с.16, 77). Після смерті відкрилась спадщина згідно з його заповідальним розпорядженням від 8 листопада 2006 року на все майно, що було у власності .

Спадкове майно складалось із належної йому частини житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , а також із належної йому земельної ділянки АДРЕСА_2 площею 3, 4352 гектарів в межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної померлому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА ¹ 319194, виданого Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької районної державної адміністрації від 19 листопада 2004 року № 1014, зареєстрованого за № 010585400049.

25 червня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницької державної нотаріальної контори з заявою про відмову від належної їй частки у спадщині, яка залишилась після смерті її чоловіка на користь ОСОБА_3 ( а. с. 74 ) .

15 жовтня 2010 року на підставі заповіту ОСОБА_5 від 8 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначену вище земельну ділянку ( а. с. 86 на звороті).

Встановлено, що через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_3 звернулась до Побережненської сільської ради з заявою про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. На підставі цієї заяви Побережненська сільська рада Вінницького району рішенням № 63 від 19 серпня 2010 року вирішила оформити право власності на вказаний цілий житловий будинок на ім'я ОСОБА_5. Просили Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації видати та зареєструвати відповідне свідоцтво ( а. с. 62 ) .

28 вересня 2010 року виконавчим комітетом Побережненської сільської ради Вінницького району видано Свідоцтво № 6 про те, що об'єкт в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_5 на праві приватної власності ( а. с. 91 ) .

1 грудня 2010 року Державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок ( а. с. 98 ) .

Судом встановлено, що 22 червня 2011 року ОСОБА_9 підписала та подала заяву до Побережненської сільської ради в інтересах ОСОБА_2 про скасування заповіту ОСОБА_2 складеного 8 листопада 2006 року ( а. с. 52 ) .

Судом встановлено і підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_3 разом із своїм чоловіком тривалий час допомагали ОСОБА_2, доглядали їх. Встановлено, що крім допомоги та догляду ОСОБА_3 здійснювали поточний ремонт спірного будинку зокрема і частково за власні кошти. Така допомога та догляд надавались ОСОБА_5 аж до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 до часу коли їх відносини зіпсувались на поминках через рік після смерті її чоловіка. Зазначене не заперечується сторонами у справі та підтверджується показаннями свідків, зокрема показаннями ОСОБА_10, ОСОБА_11 .

Задовольняючи позов суд першої інстанції, як це вбачається із рішення суду, виходив із обставин, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування, а саме рішення виконкому Побережненської сільської ради від 28 вересня 2010 року про видачу свідоцтва № 6 про право приватної власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 видано після його смерті, тому воно є незаконним і підлягає скасуванню, а тому всі інші заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зокрема і через доведеність обставин складання позивачкою та її покійним чоловіком заповіту внаслідок обману .

Однак, такий висновок суду частково суперечить встановленим обставинам справи, а норми матеріального права судом витрактувані та застосовані неправильно, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до правил частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 склали 8 листопада 2006 року свої заповіти під впливом обману з боку відповідачки ОСОБА_3, позивачка та її представник, в силу зазначеної вище норми процесуального права, а також в силу правил статті 60 ЦПК України, мають довести ті обставини на які вони посилаються у обґрунтування своїх вимог .

Одною із підстав для визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 на яку посилається позивач обгрунтовуючи свої вимоги , як це вбачається із позовної заяви , а також позовної заяви зі змінам та уточненнями поданої 12 жовтня 2011 року та пояснень представника позивача у судовому засіданні , є обман відповідачем ОСОБА_3 пристарілих ОСОБА_2 про те, що вона буде їм допомагати та доглядати їх пожиттєво, через що останні склали на неї заповіт.

Разом із тим, сама позивачка у позовній заяві зазначає, а її представник пояснював, що ОСОБА_3 та її чоловік змінили своє ставлення до позивача ОСОБА_2 вже після смерті ОСОБА_5, а тому не можна вважати, що позивачка обманула останнього в його сподіваннях на допомогу та догляд по кінець його життя. Ці обставини ніхто не заперечує .

До того ж ОСОБА_3 пояснила у суді апеляційної інстанції, що їй на час складання розпорядження взагалі не було відомо те, що покійний ОСОБА_5 та позивачка ОСОБА_2 заповіли їй все своє майно. Про це їй стало відомо пізніше .

Ці обставини не спростовані позивачем та його представником і ці обставини також мають значення для правильного вирішення справи, оскільки позивач посилається на те, що ОСОБА_3 саме обманним шляхом і саме примусила ОСОБА_2 8 листопада 2006 року написати заповіти на її користь. Факт обману спростовується і тією обставиною, що після смерті чоловіка ОСОБА_2 25. 06. 2010 року звернулась до Вінницької державної нотаріальної контори з заявою про відмову від належної їй частки у спадщині, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 .

Отже колегією суддів встановлено безпідставність доводів позивача та його представника про те, що покійний ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_2 склали заповіти 8 листопада 2006 року на користь ОСОБА_3 під впливом обману останньої .

Колегія суддів бере також до уваги той факт, що за життя ОСОБА_5 не скористався своїм правом та не скасував свого заповідального розпорядження на користь ОСОБА_3 , як це зробила ОСОБА_2 .

Крім того, норма матеріального права, за якою позивач просить визнати недійсними зазначені заповіти, а саме за правилами частини 1 статті 230 ЦК України, за своїм змістом передбачає наслідки визнання судом недійсним правочину за умови навмисного введення в оману однієї сторони правочину іншої і зокрема щодо обставин, які мають істотне значення. Ця норма не може бути застосованою до одностороннього правочину, яким є заповіт .

Отже крім недоведеності позивачем обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, судом також неправильно застосовано норми матеріального права .

Необґрунтованим та безпідставним є визнання та скасування судом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2010 року , виданого на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, яке посвідчене державним нотаріусом Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 .

Як вже зазначено вище позивач та її представник не довели обставини, що ОСОБА_5 свій заповіт на земельну ділянку склав на користь ОСОБА_3 під впливом її обману .

Встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що зазначена земельна ділянка ( а. с. 80 ) належала на праві власності лише спадкодавцю ОСОБА_5, спільною сумісною власністю подружжя ця земельна ділянка не являється. Зазначене спадкове майно не має взаємозв'язку з іншим спадковим майном, є самостійним об'єктом власності ОСОБА_5 і він мав право розпорядитися цією земельною ділянкою на власний розсуд .

За життя ОСОБА_5 не скасував свій заповіт, що відповідно підтверджує його волевиявлення, а тому немає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині .

Виходячи із цього у суду також не було правових підстав для визнання права власності на цю земельну ділянку за позивачкою ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом .

Крім того, це питання підлягає вирішенню не у судовому у порядку, а у порядку встановленому законом шляхом подання відповідної заяви в державну нотаріальну контору .

З цих же мотивів немає також правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на спадковий житловий будинок, оскільки за умови визнання недійсними та скасування судом зазначених вище рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок виданого на ім'я ОСОБА_5 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2010 року позивачка ОСОБА_2 у відповідності до вимог закону (загальних правил Глав 84, 86, 87, 89 ЦК України) має звернутись до державного нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини та видачу відповідного свідоцтва .

Оскільки судом встановлено і не заперечується сторонами, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_5 та позивачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як подружжю, в силу правил частини 3 статті 368 ЦК України та правил статті 60 СК України, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1 грудня 2010 року виданого на ім'я ОСОБА_3, оскільки, за встановленими обставинами ОСОБА_5 правомірно заповів своє майно до якого входила належна йому частка цього будинку .

Оскільки позивач у своїх вимогах ставить питання про визнання недійсним свідоцтва повністю, а не в частині та наполягає саме на цьому, то заявлені вимоги не можуть бути задоволеними, виходячи із правил статті 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, зокрема про розгляд судом справи в межах заявлених вимог .

Виходячи із безспірності обсягу прав спадкодавця на житловий будинок позивач не позбавлений можливості вирішити це питання . звернувшись з відповідними вимогами до суду .

Через вказане вище оспорюване позивачем рішення сільської ради та видане на підставі цього рішення свідоцтво про право власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_5 не порушують прав позивачки на належну їй частину будинку, як спільного сумісного майна подружжя, оскільки ніким не оспорюється, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Як зазначено вище позивачка не позбавлена права обрати собі інший спосіб захисту, що відповідатиме вимогам закону та справедливості як однієї із засад цивільного законодавства .

Ураховуючи зазначене немає також підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди .

Крім того, зміст оскаржуваного рішення суду не відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 215 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтування висновків на підставі яких суд визнав поважними причини пропущення позовної давності та поновив ці строки, а також не містить обґрунтування висновків на підставі яких суд задовольнив правові вимоги позивача .

У рішенні суду не міститься обґрунтування взаємозв'язку встановлених судом обставин із зазначеними у мотивувальній частині рішення нормами матеріального права .

Судом першої інстанції не надано належної оцінка вказаним вище обставинам, допущена невідповідність висновків суду обставинам справи та порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України оскаржуване рішення суд підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові .

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у позові по суті заявлених вимог, тому підстав для застосування позовної давності немає .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10, 57, 60, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити .

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 березня 2012 року - скасувати .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Побережненської сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи - комунальне підприємство «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Вінницька районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання незаконним рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, їх скасування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, стягнення моральної шкоди - відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення .

Протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Судді :

З оригіналом згідно :