Справа № 2-420/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченка П.Л.,

при секретарі Осадченко С.В.,

з участю сторін : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Овідіополь , Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про виселення

зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7

про визнання правочини удаваним ,

про визнати право спільної сумісної власності подружжя

про розподіл спільного сумісного майна , суд , -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2009 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що він є власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту житловий будинок), під час проживання в даному житловому будинку відповідач систематично порушує правила співжиття та робить неможливим для нього проживання в одному будинку , а тому просить суд висилити ОСОБА_2 з житлового будинку.

15 лютого 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом , в якому зазначила , що вона будучи в шлюбі з відповідачем придбала житловий будинок, а тому просить суд визнати договір дарування укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 07.12.2004 року ВТТ№ 071127, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_9 удаваним; застосувати правила наслідків договору куплі-продажу; визнати 18/100 частин житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 сумісним майном подружжя, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; розподілити спільне сумісне майно подружжя, шляхом визнання права власності на ? частини житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1, Овідіопольського району, Одеської області.

Вищевказані цивільні позови розглядались у одному провадженні.

Сторона по справі ОСОБА_1 на своїх позовних вимогах наполягає ,в зустрічному позові просить відмовити .

Сторона по справі ОСОБА_2 та її представник на своїх позовних вимогах наполягають , в задоволені первісного позову просять відмовити .

Відповідачка ОСОБА_7 зустрічний позовом ОСОБА_2 не визнає .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі , суд вважає , що позовні вимоги сторін задоволенню не підлягають з наступного .

Відповідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд позовні вимоги розглядає в межах позовних вимог .

27 січня 1998 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 був укладений шлюб, що підтверджується актовим записом № 128 від 27.01.1991 року .

07 грудня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування житлового будинку , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 Овідіопольського районного нотаріального округу, реєстровий номер 8477, який в подальшому належним чином зареєстрував в КП «Овідіопольське РБТІ».

Під час шлюбу відповідачка ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з дозволу позивача вселилась у житловий будинок .

На підставі рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 05 грудня 2007 року шлюб був розірваний .

Позивач ОСОБА_1 просить висилити відповідачку ОСОБА_2 з житлового будинку посилаючись на те, що відповідачка систематично порушує правила співжиття, що робить неможливе подальше спільне проживання в одному житловому будинку, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на медичну документацію та постанову про порушення кримінальної справи , на підставі ст. 116 Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним

порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого

приміщення, відповідно до ст. 157 ЖК України Членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення, однак до доводів ОСОБА_1, суд відноситься критично , так для виселення відповідача з житлового будинку необхідно систематичне порушення правил співжиття та інші обставини. Належних та допустимих доказів , відповідно до ст. 58,59 ЦПК України, систематичних порушень з боку відповідача ОСОБА_1 суду не надав . Одноразову сварку між сторонами, яке мало місце 06 січня 2009 року та їх взаємовідносини після розірвання шлюбу при проживанні в одному житловому будинку не може бути підставою для виселення . Виходячи с вищевказаного суд пришов до висновку , що позов ОСОБА_1 про виселення є не обґрунтований .

Позивачка ОСОБА_2 по зустрічному позову просить визнати договір дарування між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_8 житлового будинку удаваним, визнати житловий будинок спільної сумісної власністю подружжя та його поділити в рівних частках . В своїх доводах ОСОБА_2 посилається на те, що будучи у шлюбі вона з відповідачем ОСОБА_1 придбала житловий будинок , в обґрунтування своїх доводів ОСОБА_2 зазначила, що в період шлюбу 01 січня 2002 року ОСОБА_5 уклав з відповідачкою ОСОБА_8 договір про участь у будівництві жилого будинку , який розташований за вищевказаною адресою. Після завершення будівництва ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно та уклала договір дарування з ОСОБА_5, в зв'язку з цим позивачка ОСОБА_2 вважає , що вищевказаний договір приховує інший правочин. Однак до доводів ОСОБА_2 суд відноситься критично з наступного. Відповідачка ОСОБА_8 з позовом ОСОБА_2 не погоджується та наполягає, що уклала з відповідачем договір дарування. Позивачка ОСОБА_2 в підтвердження своїх доводів приховування іншого проточина посилається на рішення виконкому Таїровської селищної ради від 28 листопада 2003 року , рішення Таїровської селищної ради від 24 грудня 1999 року , нотаріально посвідчої заяви ОСОБА_2 від 31 липня 2004 року , розписки ОСОБА_1 від 07 грудня 2004 року , договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 02 грудня 1999 року, угодою про будівництво від 01.01.2002 року, актом передання завдатку. Дані докази не свідчать про приховування іншої угоди між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , а свідчать про інші правовідносини між сторонами.

Договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 був укладений у період шлюбу, а саме 07 грудня 2004 року. Відповідно до ст. 57 ч. 1 п.2 СК України особистою приватною власністю, дружини, чоловіка є : майно набуте ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, в зв'язку з цим суд пришов до висновку, що житловий будинок , який належить ОСОБА_1, хоча і придбаний у період шлюбу, але є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_1, а тому позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 є не обґрунтовані.

В задоволенні позовних вимог як позивачу ОСОБА_1, так і позивачці ОСОБА_13 відмовлено, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають .

Під час розгляду справ в рамках цивільного позову був накладений арешт на спірний житловий будинок , в задоволені позову ОСОБА_13 відмолено , а тому відповідно до ст. 154 ЦПК України суд вважає за необхідним скасувати заходи забезпечення позову.

Керуючись ст .ст. 10,11,60,88, 154 , 209,214-215 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про виселення відмовити .

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання правочини удаваним ,про визнати право спільної сумісної власності подружжя про розподіл спільного сумісного майна відмовити .

Скасувати Ухвалу Овідіопольського райсуду Одеської області від 09 червня 2010 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 18/100 частині житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями , розташованого за адресою : Одеська обл.., Овідіопольський район , АДРЕСА_1 , який належить позивачу ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський райсуд Одеської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: П. Л. Кириченко